1 серпня 1914 року кайзерівська Німеччина оголосила війну царській Росії. До войовничої парочки швиденько приєдналося майже півсвіту: бойові дії точилися в Європі, Африці, на Близькому Сході, навіть у Китаї та на тихоокеанських островах. “Війна, щоб завершити всі війни” забрала життя майже дев’яти мільйонів солдатів і цивільних жителів і спричинила розпад чотирьох імперій: австро-угорської, німецької, османської і російської. Крім того, був сформований ґрунт для розпаду Британської імперії.

8 серпня минуло два роки російсько-грузинській війні. Російська імперія (не в розумінні монархії, а за стилем прийняття рішень і методами досягнення мети) оголосила про “примус грузинської влади до миру”. “Примус” обернувся смертю понад 2 200 осіб: грузинів, осетинів, росіян.

6 серпня виповнилося 65 років злочину іншої імперії – американської, чий “примус до миру” одномоментно звів у могилу 80 тисяч осіб, коли за наказом президента США Гаррі Трумена з борту бомбардувальника “Енола Гей” на японське місто Хіросіму була скинута ядерна бомба під грайливою назвою “Малятко”. Чотиритонна бомба розірвалася над будинком хірургічного госпіталю, повністю знищивши будинок і зруйнувавши будови на площі більше 12 квадратних кілометрів. Крім 80 тисяч загиблих, стільки ж одержали поранення, упродовж наступних місяців від поранень, опіків, отруєння й захворювань, викликаних радіацією, померли ще 200 тисяч.
Залишимо в спокої “Велику війну” початку століття – вона була надто давно. Поговоримо про серпневі удари 1945-го та 2008-го.

Обидві імперії – і російська, і американська – досі переконані, що вчинили правильно. Росіяни розказують про капосних грузинів, від яких немає спокою південним осетинам, а американці торочать про необхідність швидшого завершення Другої світової війни. Водночас перші чомусь забувають, що Південна Осетія взагалі-то є частиною незалежної Грузії, і там мешкає багато етнічних грузинів. Інші воліють не згадувати про те, що знищення переповненої біженцями і пораненими Хіросіми не мало жодного власне воєнного значення, адже перемовини про капітуляцію Японії тоді вже велися. Використовуючи ядерну зброю, американська імперія намагалася втерти носа імперії радянській, затвердивши свою позицію сили в післявоєнному світі.

“Перетворення Америки з конституційної республіки в усе більш авторитарну імперію почалося давно. Боротьба Авраама Лінкольна проти південних штатів значно підсилила роль федерального уряду в порівнянні з його первісно передбаченими в конституції функціями. Після війни президента Маккінлі з Іспанією в 1898 році в США з’явилися перші іноземні володіння. Вудро Вільсон втрутився в заокеанську Першу світову війну, яка не загрожувала безпосередньо території Америки, а потім активно виписував Версальський договір та ініціював створення Ліги Націй. Однак найрішучіший крок у бік перетворення США на імперію був зроблений Гаррі Труменом”, – пише в своїй книзі “Зворотній удар”, що побачила світ у 2000 році, американський вчений Чалмерс Джонсон.

“Після закінчення “холодної війни” Сполучені Штати значною мірою відмовилися від використання дипломатії, економічної допомоги, міжнародного права й міжнародних організацій для проведення своєї зовнішньої політики й усе частіше вдавалися до погроз, воєнної сили й фінансових маніпуляцій”, – продовжує Джонсон.

Розплата не забарилася. Росія має перманентну війну на Північному Кавказі, американці десятками гинуть в Іраку та Афганістані. Імперії не тільки завдають ударів, вони їх і отримують.