У минулому році польський віце-міністр інфраструктури відвідала Братиславу, бо зацікавилася словацьким досвідом у галузі морського законодавства, яке може бути зразком для наслідування для поляків. Це не жарт, але кумедна реальність – тоді як сухопутна Словаччина посилено шукає виходу на морські порти інших держав, щоб сприяти розвитку експорту, морська Польща вважає доступ до моря другорядною справою, не вартою уваги.

За часів комунізму дуже популярним був анекдот про візит Лєоніда Брєжнєва до Чехословаччини, під час якого господарі показали радянському гостеві будинок міністерства морського господарства. Брєжнєв засміявся: “Навіщо вам це міністерство, адже у вас немає моря”. “Ну і що, у Москві також є міністерство культури”, – відповіли чехословацькі господарі.

Цей старий анекдот є дуже актуальним і сьогодні. На відміну від морської Польщі, яка має розвинений внутрішній ринок, економіку маленької Словаччини аж на 70% творить експорт. Причому разом із зростанням ВВП та зарплат, словаки втрачають свою колишню головну перевагу – низьку собівартість виробництва. Іноземним інвесторам дешевше обходиться виробляти товари в сусідніх країнах Центральної Європи, таких як Польща чи Угорщина, тож словаки змушені пропонувати інвесторам інші переваги. Серед них – зручна логістика, що означає, між іншим, вільний доступ до морських портів. Нагадаємо – морський та річковий транспорт набагато дешевший, ніж сухопутний, тож переведення вантажопотоку на судна та баржі може суттєво збільшити рентабельність бізнесу.

Це чудово розуміють словацькі експерти, зав­дяки яким з 1990 року в країні реалізують амбітну програму розвитку водних шляхів Дунаю та Вагу. Що важливо – уряди змінюються, відбуваються політичні революції (розпад Чехословаччини, авторитаризм Мечіара, антимечіарівська коаліція Дзурінди тощо), але в доцільності програми ніхто не сумнівається. Було б перебільшенням сказати, що розвитком пароплавства цікавляться широкі кола громадськості – це ні, про це навіть рідко згадується в ЗМІ, однак гідротехнічні інвестиції більш-менш послідовно реалізують, хоча і з певною затримкою.

Дунай, на якому розташована Братислава, це для словаків те ж саме, що для України – Чорне море. Це вікно в світ, символ економічної незалежності та приналежності до Європи. Будівництво на початку 1990-х гідротехнічної системи Ґабчіково – Нагімарош на Дунаї, на кордоні з Угорщиною, стало навіть причиною гострої міжнародної суперечки з Будапештом. Угорщина в односторонньому порядку відмовилася від участі в проекті, після чого словаки вирішили за будь-яку ціну самостійно завершити цю нелегку інвестицію – адже це питання гонору.

Нині річкові порти в Братиславі та Комарні належать до найбільших у Європі, тоді як у сусідній Польщі річкове пароплавство ледь животіє. А завдання на сьогодні – це завершити проект прилаштування для пароплавства другої найбільшої словацької річки – Вагу. Згідно з планами, до 2015 року на Вагу має функціонувати повноцінне пароплавство між Комарном (витік Вагу до Дунаю) аж до Жиліни – третього за величиною міста Словаччини, яке розташоване вже в горах, недалеко польського та чеського кордонів. Відтак 90-тисячна Жиліна має стати важливим річковим портом та мультимодальним транспортним вузлом.

У Словаччині уже спланований наступний етап: будівництво 100-кілометрового судноплавного каналу Жиліна – Богумін, який сполучить Ваг (і Дунай) з Одрою, Чорне море з Балтикою. Будівництво має розпочатися у 2025 році та завершитися в 2035-му. Канал у горах (зокрема на висоті 500 метрів над рівнем моря) – це зовсім непроста річ, для подолання гір планують побудувати два короткі судноплавні тунелі. І хоча проект може здаватися різдвяною мрією, це зовсім не так: уже сьогодні на Кисуцях (регіон на словацько-польсько-чеському прикордонні) майбутній канал позначений на мапах, а відтак – там заборонено будувати.

Вихід на Балтику – це для словаків щось на кшталт національної ідеї, але також економічна необхідність. Близько половини словацького ВВП виробляють в районі Вагу, тож забезпечення цьому економічному серцю країни виходу на іноземні ринки – це питання конкурентоспроможності Словаччини в Європі, яка динамічно змінюється.

Якуб Логінов
Братислава