Через тиждень у польському Гарадку, що на Підляшші, розпочнеться легендарний фестиваль музики молодої Білорусі “Басовіща”, який цього року святкує 20-ту річницю. Протягом двох днів білоруси зможуть почути білоруськомовну музику, яку в самій Білорусі переслідують. Існує навіть досить поширений погляд, що “Басовіща” зробили для демократизації та національного відродження білорусів набагато більше, ніж ціла білоруська опозиція разом узята.

Здавалося б, такий “ковток свободи” буде не до вподоби владі у Мінську, яка має всі можливості для того, щоб під час фестивалю не пускати молодих білорусів за кордон. Саме такі репресії застосували щодо “Українських басів”, тобто білоруського рок-фестивалю в Луцьку. Білоруські прикордонники затримували цілі автобуси, коли з’ясовували, що вони їдуть на фестиваль “Право бути вільним”. Щодо польських “Басів”, як не дивно, таких обмежень не існує. І не треба – білоруси і так мають серйозні проблеми, щоб потрапити на фестиваль, – їх створюють окремі чиновники польського посольства в Мінську та консульства в Гродно, які чомусь дуже прискіпливо ставляться до видачі віз незалежно мислячим білорусам.

Справа щороку виглядає однаково. З одного боку, польська інтелектуальна еліта обурюється щодо репресій та русифікації, які відбуваються в Білорусі. Польське МЗС погрожує зірванням співпраці Мінська з ЄС, якщо така політика буде провадитися надалі. Водночас за цими словами про потребу солідарності Польщі з білорусами йдуть конкретні ініціативи, спрямовані на підтримку демократизації східної сусідки, розвиток громадянського суспільства та національного відродження. Досить сказати, що саме в Польщі, Чехії та Литві діють найважливіші білоруськомовні незалежні ЗМІ та видавництва, без яких русифікація Білорусі була б набагато сильніша.

І хоча в більшості це низові ініціативи, та й так більшість з них може існувати великою мірою за рахунок щедрої фінансової підтримки польського платника податків. І це не дивно, адже офіційна концепція польської східної політики спирається на навчання Єжи Гедройца: “Без незалежної України та Білорусі неможлива незалежна Польща”. Отож підтримка мовно-культурної дерусифікації та десовєтизації Білорусі, тобто підтримка незалежного білоруського слова – це польська державна “рація стану”, за яку можна заплатити будь-які гроші – вважає польська еліта, в тому числі керівництво МЗС.

Слова гарні, проте з виконанням уже гірше. З одного боку – польський платник податків щедро фінансує фестиваль “Басовіща”, суть якого – дати незалежно мислячим білорусам “ковток свободи”, можливість почути рідне слово та рідну музику бодай за 15 кілометрів за польським кордоном. А щоб це було дієво, білорусам потрібно дати безкоштовні та легкодоступні візи, щоб вони взагалі могли на цей фестиваль потрапити. А про це не хочуть навіть чути деякі впливові чиновники польських консульств у Мінську та Гродно, а також у консульському відділі МЗС. Цього року чи не вперше поляки зовсім не видаватимуть безкоштовних віз учасникам фестивалю – а витратити 60 євро плюс пройти складну процедуру отримання шенгенської візи, щоб поїхати на три дні до Польщі – це для багатьох білоруських студентів понад силу.

“Мені це складно зрозуміти. Ми ще за кілька місяців до фестивалю звернулися до польських консульських установ із проханням допомогти з візами. Фестиваль проводиться вже 20-й рік, усім відоме його значення. Незрозумілі проблеми з візами були завжди, однак у минулих роках принаймні давали певну кількість безкоштовних віз, хоч і їх було недостатньо. А цього року польське МЗС нас зовсім проігнорувало, не хотіло давати віз навіть музикантам”, – зізнається Аркадзь Васілюк із Білоруського об’єднання студентів із Білостока, організатора фестивалю.

На цьому ця дивна шизофренія не закінчується. Польське МЗС витрачає мільйони злотих на проекти, мета яких – хоч трохи спинити русифікацію Білорусі. А водночас те саме МЗС шкодує кілька тисяч злотих на перекладачів, щоб зробити білоруськомовну версію сайтів посольства РП у Мінську та консульств у Гродно та Бресті. Поляки обурюються русифікацією, але інформацію подають майже всю по-російськи, заперечуючи самі собі.

Ґданськ. Якуб Логінов.