Роман Голдун, інспектор ДП “Служба міжнародних автомобільних перевезень” Західного територіального управління, про туристичні потоки, радянський досвід пасажирських перевезень і сучасні реалії у цій сфері

Транспортні проблеми у містах з’явились разом із появою першого автомобіля. Тоді ж виникли дві категорії людей – пішоходи і водії. І з пожвавленням руху проблем стає чимраз більше, а вирішити їх усе складніше. Перенасичення міста транспортом провокує створення складних транспортних розв’язок та потребує непересічних управлінських рішень. При цьому часто нове – це давно забуте старе і вигадувати велосипед не потрібно. Своїм майже сорокарічним досвідом у сфері транспорту і пасажирських перевезень з “Поштою” поділився Роман Голдун, інспектор ДП “Служба міжнародних автомобільних перевезень” Західного територіального управління.

– Ви майже сорок років працюєте у транспортній сфері. Як оцінюєте сьогоднішній стан пасажироперевезень у Львові?

– Незадовільно, хоча за останні роки транспортне обслуговування пасажирів у місті покращилось. Вважаю, що потрібні кардинальні зміни у цій сфері. Львів –специфічне місто. В години пік завжди були проблеми з транспортом, незалежно від кількості машин. Міській владі необхідно прискіпливіше ставитись до цієї проблеми. Зокрема, організувати транспортні схеми так, щоб чітко визначити маршрути, де потрібні великі автобуси, а де достатньо автобусів малої місткості. Оскільки жодне велике місто не зможе вирішити транспортної проблеми без регулярних автобусних маршрутів, де працюють автобуси великої пасажиромісткості. При цьому налагодити роботу таким чином, щоб одні перевізники не заважали іншим. А львів’яни, своєю чергою, могли комфортно і без проблем добратись у будь-яку частину міста. 

– Порівнюючи перевезення в радянські часи і зараз, чи варто запозичувати тодішній досвід?

– Тоді великим позитивом була диспетчерська служба. На початку маршруту та кінцевій зупинці обов’язково фіксувався час прибуття та відправлення кожного автобуса. За недотримання графіка водії  не отримували преміальних і могли позбутись роботи. Тож вони намагались дотримуватись визначеного графіка перевезень. У Львові була перша в Україні автоматизована центральна диспетчерська служба. Зараз є дуже велика кількість транспорту, а от єдиного організаційного органу, який би займався власне пасажирськими перевезеннями, немає. Міське управління, як може, справляється, але є багато практичної роботи, яка йому недоступна. Йдеться про облаштування і розробку маршрутів, конт­роль за графіком, нанесення спеціалізованої дорожньої розмітки, дотримання технічних норм під час експлуатації автобусів. Усім цим має займатись не влада, а підконтрольна їй спеціалізована господарча структура.

– На Вашу думку, чи потрібно передати всі перевезення у приватні руки, включно з контролем та координацією роботи транспортників?

– Гадаю, це зайве. Переважно пасажирські перевезення виконують державним транспортом. Його легше контролювати. На жаль, інколи потрапляєш в такі приватні маршрутки, що їх маршрутками важко назвати, про обслуговування чи безпеку я взагалі мовчу. Для приватників пасажири передусім джерело прибутку, натомість держава на перше місце ставить безпеку своїх громадян. Золотою серединою може бути суворе ліцензування перевізників. Таким чином можна відібрати найкращих.

– Відомо, що Ви були одним із перших фахівців, які займались ліцензуванням перевізників. Чи відрізнялись тодішні вимоги до ліцензування і сьогоднішні?

– Зараз набагато жорсткіші вимоги, мушу визнати. Раніше потрібний був мінімальний пакет документів та сплата символічної суми в держбюджет для того, щоб отримати ліцензію. Натомість зараз перевізників ретельно перевіряють на наявність виробничої бази, кількість автобусів, їх стан, наявність технічних фахівців, медичного обслуговування водіїв та безліч інших чинників. І це, гадаю, дуже позитивно – якщо не для перевізника, то для пасажирів точно!

– Між перевізниками і владою точаться постійні суперечки з приводу необхідності квитків у громадському транспорті. Яка Ваша думка з цього проводу?

– Квитки потрібні, бо постійно виникають проблеми обліку пільговиків, після нещасних випадків, врешті, відряджень. Наприклад, коли пасажири потрапляють у дорожньо-транспортні пригоди в маршрутках, то без квитка їм складно отримати відшкодування. Однак впроваджувати квитки потрібно в сучасній формі, яка зараз активно використовується в Європі: єдиний квиток на весь міський транспорт терміном на день, тиждень, місяць, рік.

– Зараз Ви працюєте у службі міжнародних перевезень, тож наочно бачите потік туристів в Україну. Можете порівняти, чи їх кількість зростає чи зменшується?

– Я вже кілька років працюю у сфері міжнародних вантажних та пасажирських транспортних перевезень, і мене дуже дивує та тенденція, яку я спостерігаю зараз у туристичній сфері. Раніше у Львові були дві туристичні організації: Львівське бюро подорожей та екскурсій та Молодіжне бюро подорожей “Супутник”. На вихідні ці дві організації замовляли до ста автобусів для туристичних перевезень і екскурсій! Приїжджали цілі туристичні поїзди. Щоб забрати туристів, було потрібно подати до такого потяга 20-30 автобусів. Зараз у Львові понад сотня різних туристичних організацій і кожна організовує тури за кордон. Лише одиниці Україною, та й до нас їдуть переважно поляки власним автотранспортом. Мене така ситуація дуже дивує...

– А як Вам чудо-поїзд?

– Ніяк. По-перше, ціна дуже висока. А по-друге, ну, повозить він вас годинку по центру, що ви встигнете побачити?! Це крапля в морі для такого міста, як Львів! 

– Після чемпіонату з футболу Євро-2012 прогнозують збільшення потоку туристів, а на час футбольного свята – фанатів. Як Ваша служба готується до цієї події?

– Звичайно, в нас є план заходів з підготовки до чемпіонату з футболу Євро-2012. Це питання на особливому контролі. Працівників служби вже навчають. На час футбольного свята всі наші працівники будуть готові приймати  іноземних туристів на найвищому рівні!

Розмовляла
Катерина Сорбій

Довідка:
Народився 9 липня 1950 року в с. Нагоряни Пустомитівського району Львівської області. Закінчив Львівський політехнічний інститут за фахом інженер-механік, спеціальність – експлуатація автомобільного транспорту.  Із 1972 року працював інженером у львівському обласному управлінні пасажирського автотранспорту. Далі – старшим інженером та начальником відділу. З 1985-го до 1990 року обіймав посаду першого заступника директора Дрогобицького пасажирського АТП. Відтак повернувся в обласне управління. Від 1993 року – директор Львівського бюро ліцензування автоперевезень. З 1998 року і донині працює інспектором ДП “Служба міжнародних автомобільних перевезень”. Співробітники  колишнього Львівського обласного  об’єднання пасажирського автотранспорту та друзі щиро вітають  пана Романа Голдуна зі шістдесятиріччям. З роси і води! “Пошта” приєднується до привітань.