Наприкінці травня десятимільйонна Чехія вибирала парламентарів після майже річного функціонування непартійного уряду бюрократів під головуванням прем’єр-міністра Яна Фішера. Цей кабінет з’явився як наслідок політичної кризи, спричиненої патовим протистоянням між двома тоді найсильнішими партіями – Громадянсько-демократичною (ODS) та Чеською соціал-демократичною (СSSD). Справа в тому, що вибори 2006 року принесли унікальний результат, коли лівий табір на чолі з СSSD і правий, де лідером була ODS, здобули рівно по 100 крісел у парламенті. Єдиним виходом була коаліція ODS та СSSD, але сторони не домовилися, і до 2009 року правили два слабкі праві уряди. Прем’єр-міністром у них був Мірек Тополанек, який, до речі, був посередником ЄС у газовому протистоянні Росії та України у січні 2009-го. Чехія тоді якраз головувала в Європейському Союзі, і саме місія Тополанека оцінювалася дуже позитивно. Але незабаром Чехія зазнала міжнародного фіаско – уряд у березні, тобто посеред головування в Євросоюзі, одержав недовіру парламенту. В такій складній ситуації ODS та СSSD домовилися про створення бюрократичного уряду, який очолив голова статистичного бюро Ян Фішер.

Фактично одразу після початку роботи уряду Фішера розпочалася і незвично довга передвиборна кампанія, яка, крім інших чинників, виділялася своєю жорсткістю. Стільки “чорного” піару, взаємних нападів та вкладених грошей Чехія побачила вперше. На передвиборному полі, безперечно, “найпрацьовитішою” була СSSD на чолі з Іржі Пароубком, який у 2005 – 2006 роках був прем’єр-міністром. Ще за кілька тижнів до виборів здавалося, що соціал-демократи переможуть і разом з комуністами здобудуть більшість голосів. Але потім почали стрімко зростати показники правого табору, а саме двох новостворених партій “TOP 09“ та “Громадські справи”. “TOP 09”, очолювана Мірославом Калоуском, колишнім лідером Народної партії, не тільки набрала аж 17% голосів і посіла третє місце, але й була першою у Празі, столиці держави, де за неї проголосувала майже третина виборців. Популярності цій партії додала постать Карла Шварценберґа, нащадка австрійського дворянського роду, великого землевласника, дипломата та політика, який у 2007 – 2009 роках був міністром закордонних справ. “Громадські справи”, навпаки, були створені людьми до того в політиці незнаними. Лідером партії став журналіст Радек Йон. Новизна такого роду партій приваблює виборців, але означає і непередбачуваність, а тому насторожує політичних партнерів під час консультацій щодо створення нового уряду.

Таким чином правоцентристська коаліція ODS, “TOP 09“ та “Громадські справи” матиме 118 із 200 парламентських крісел. Це якісно нова ситуація після тривалого періоду, коли ні правий, ні лівий табори були не в змозі створити стабільну більшість. Крім того, ці вибори засвідчили й кризу кількох знаних політичних партій. Зокрема, до парламенту не потрапили ні Християнсько-демократичний союз – Чеська народна партія (KDU-СSL), чия історія сягає ще міжвоєнної Чехословаччини, ні сильна Партія зелених. Багато хто говорить про те, що виборці виявили своє незадоволення політичними велетнями ODS та СSSD. Пароубек, лідер останньої, результат зрозумів як свою особисту поразку і подав у відставку, а сама партія зараз проходить чистку. ODS ще до виборів змінила лідера – Тополанека, який плекав образ такого собі “справжнього чоловіка” – на стриманого інтелектуала Петра Нечаса. Це, зрештою, відповідає незвичній для партії позиції в новому уряді, коли вона аж ніяк не буде домінантною.

Цікаво, що недавні вибори в сусідній Словаччині закінчилися подібним результатом. Там теж буде правити правоцентристська коаліція, й так само до парламенту пройшли новозасновані  партії. Однак Чехія відрізняється тим, що вона за роки незалежності не проводила кардинальних реформ, як це було у 1998 – 2006 роках у Словаччині. І зараз, під час економічної кризи у світі загалом і Євросоюзі зокрема, символом якої стала Греція, реформи є доречними і, мабуть, викличуть менше опору. Переможці травневих чеських виборів це добре розуміють, тож головною темою їхнього правління має стати реформа державних фінансів, освіти, охорони здоров’я та боротьба з корупцією.

Прага

Лукаш Крайчір