Розвиток промисловості в Україні є позитивним чинником і сприятливо впливає на рівень життя та зайнятість населення. До найбільш вагомих галузей треба віднести вугільну, металургійну, хімічну, нафтопереробну, а крім того, слід згадати будівництво і сільське господарство. Кожна з цих галузей має свій рівень небезпеки, але часто керівники не зважають на це – прагнуть до більших прибутків, нехтуючи при цьому технікою безпеки. Це й призводить до нещасних випадків на виробництві.
Якщо відвернути нещастя неможливо, то можна хоча б застрахуватись, щоб у скрутну хвилину розраховувати на фінансову допомогу. У цьому допомагає Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, який працює з 2001 року. За весь цей час усі потерпілі отримали відшкодування у повному розмірі – це і грошова компенсація, допомога для оздоровлення та відновлення працездатності, а у випадках із смертельними наслідками отримання страхових виплат членами сім’ї загиблого.

Страхування від нещасного випадку на виробництві є одним із видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона здоров’я та життя громадян під час їх трудової діяльності. Тобто, усі працівники, які уклали трудовий договір з роботодавцем, стають застрахованими і отримують державні гарантії реалізації своїх прав. Однак є особи, які забезпечують себе роботою самостійно.

Наприклад, фізичні особи-підприємці, що здійснюють свою діяльність самотужки, без залучення найманих працівників. Чи поширюється на них дія державних гарантій стосовно соціального захисту працівників? Для таких осіб передбачене страхування на добровільних засадах. Відповідно до статті 11 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.1999 року №1105-XIV, добровільно від нещасного випадку у фонді можуть застрахуватись: священнослужителі, церковнослужителі та особи, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах, особи, які забезпечують себе роботою самостійно – займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов’язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності, члени фермерського господарства, громадяни – суб’єкти підприємницької діяльності. У разі бажання застрахуватись на добровільних засадах зазначені вище особи укладають з робочими органами виконавчої дирекції фонду договір. Для цього потрібно подати такі документи: довідку про присвоєння ідентифікаційного номера з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів; пенсійне посвідчення (для інвалідів); свідоцтво про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності (посвідчення підприємця, що провадить свою діяльність без створення юридичної особи) або інший документ, що засвідчує відповідну діяльність; паспорт та платіжний документ про сплату першого страхового внеску до фонду. Добровільно застрахована особа разом із укладенням договору має сплатити і внесок у розмірі однієї четвертої частини мінімальної заробітної плати, встановленої на день сплати. Наступні внески сплачуються кожні три місяці у такому ж розмірі. На сьогодні величина мінімальної зарплати становить 869 грн, тобто сума, яку потрібно внести при укладенні договору, буде 217 грн. Протягом року добровільно застрахована особа сплачує до фонду страховий внесок, що дорівнює розміру однієї мінімальної зарплати. У випадку настання непрацездатності або смерті застрахованої особи, фонд своєчасно та у повному обсязі надає грошову допомогу та інші виплати, передбачені статтею 21 закону, які в таких ситуаціях є надзвичайно необхідними. Обов’язком фонду є відшкодування збитків потерпілому, сприяння створенню умов для надання першої невідкладної допомоги, швидкої допомоги та ранньої діагностики професійного захворювання; організація цілеспрямованого та ефективного лікування; забезпечення повного обсягу медичної допомоги; вживання усіх заходів для відновлення працездатності; забезпечення відповідно до медичного висновку домашнього догляду. До цього переліку можна віднести і допомогу у веденні господарства, проводиться перенавчання та перекваліфікація потерпілого, а також працевлаштування та залучення до громадського життя осіб із зниженою працездатністю, а в разі невідкладної потреби надається разова грошова допомога, допомога у вирішенні соціально-побутових питань. Коли йдеться про нещасний випадок зі смертельним наслідком, то особи, які перебували на утриманні, одержують відшкодування – одноразову допомогу, пенсію у зв’язку з утратою годувальника, а також грошову допомогу для організації поховання. 

У більшості підприємців виникають хибні думки, що якщо страхування є добровільним, то можна зекономити і не платити внесків, адже це зайві витрати. Проте це неправильно, тому що ніхто не подбає про людину, поки вона не зробить цього сама. Бо коли станеться нещастя, а людина не застрахована, їй доводиться покладатися лише на себе, і часто в таких випадках настає “чорна смуга” у житті, депресія, неспроможність забезпечити себе продуктами, медикаментами, тощо. А якщо підприємець, застрахувавши своїх працівників, бо це обов’язково, застрахує і себе добровільно, то у випадку нещастя і йому на допомогу приходить фонд. 
Діяльність фонду сприяє вирішенню великої кількості проблем, із якими стикається людина, що потрапила у скрутну ситуацію. Саме тоді, коли допомога є найнеобхіднішою, наші працівники готові надати підтримку не тільки потерпілому, але і членам його родини. Лише в нелегку годину можна об’єктивно оцінити вклад, який робить фонд для того, щоб хоч трохи розділити біду потерпілого.                

Отже, як видно з наведеного вище, державне страхування – це запорука впевненості у завтрашньому дні й гарантія гідного рівня життя у разі настання лиха.

Начальник відділу обліку страхувальників та надходження доходів відділення ВД ФСНВ у м. Львові Р. Клак