Нарешті починається літо – час канікул, відпочинку та мандрівок. Звісно, війна триває, і це позначилося на кожному з нас, тож ми ще більше потребуємо вибратися кудись, щоби здобути гарні враження, позитивні емоції, провести час із дітьми, бо ресурси наші не безмежні. А позаяк на тривалу подорож нині більшість із нас не має можливості, то, може, саме час відкрити для себе красу рідного краю. Приміром, скласти собі програму на літо і відвідати міста та містечка нашої області. Це чудовий варіант родинного відпочинку на вихідні.

По-перше, чи не кожне місто на Львівщині має давню цікаву історію. Кожне, безперечно, варте того, щоби провести в ньому бодай день, відчути дух цього міста, прогулятися вуличками, порозглядати будинки та церкви, скуштувати локальні страви, довідатися, які відомі люди пов’язані з ним, відвідати особливі туристичні локації, на яких можна дізнатися про історію та сучасне життя. Аби діти побачили, що життя є і поза Львовом, що в невеличких містечках теж живуть чудові люди, вчилися бачити красу навіть у, здавалось би, звичних речах, цінувати розмаїття та відчувати відповідальність за свій край і свою країну.

По-друге, туди можна дістатися не тільки власним транспортом, а й громадським. Регулярно курсують рейсові автобуси, до багатьох можна доїхати залізницею.

По-третє, вибираючись у таку мандрівку, не варто перейматися харчами в дорогу, набирати всього, що може згодитися. У кожному невеликому місті знайдете, де можна перекусити, перебути літню грозу чи сховатися в разі повітряної тривоги.

Як розповів «Львівській Пошті» заступник начальника управління туризму і курортів Львівської обласної військової адміністрації Тарас Лозинський, більшість міст на території Львівської області готові конкурувати між собою щодо культурних об’єктів, які варто подивитися. Дедалі більше міста нашої області готові пропонувати цікаві туристичні продукти, бо бачать у розвитку туризму гарні перспективи. 

«У мене двоє дітей, ми любимо подорожувати сім’єю. І перше місто, куди мені цікаво з ними поїхати і яке може їх здивувати, це Борислав. Там нещодавно відкрили аптеку-музей Йоганна Зега. Це досить цікавий об’єкт, який був профінансований коштом Європейського Союзу в межах Програми транскордонного співробітництва Польща – Україна. Йоганн Зег був дослідником нафти, власне він і винайшов гасову лампу. У цьому музеї відбуваються театралізовані екскурсії. Це те, що може привернути увагу дітей, бо не завжди тривалі екскурсії їм цікаві. Дітей потрібно здивувати якимись атракційними речами. І це один із таких об’єктів у Бориславі, які конче варто відвідати. Сьогодні цей об’єкт працює і як туристично-інформаційний центр, там можна замовити екскурсію Бориславом, більше дізнатися про нафтову історію. Дітям також буде цікаво довідатися, що на території нашої області були такі потужні промислові об’єкти, а також про те, як тут видобували нафту», – каже співрозмовник.

Також у Бориславі варто подивитися міський парк, де є нафтові помпи, які досі працюють, церкву Святої Анни – неоготичний храм, у якому зберігаються мощі сотень святих, а в радянський час це був склад солі, церкву Успіння Богородиці з вітражами Петра Холодного, Музей нафтової та газової промисловості (потрібно уточнити час роботи), а також карпатську дерев’яну хату, зведену 1802 року без жодного цвяха, та чимало іншого.

«Місто Дрогобич – теж дуже цікаве для відвідин. Подорож ним краще почати з туристично-інформаційного центру Дрогобича, де порадять, які пам’ятки варто відвідати, запропонують екскурсію і дадуть безкоштовну мапу. Центр розташований у приміщенні Дрогобицької ратуші (пл. Ринок, 1), а тому звідси краще починати екскурсію містом», – радить посадовець.

Одним із туристичних магнітів на території міста слугує дерев’яна церква Святого Юра, зведена у XV – XVI століттях, внесена до списку ЮНЕСКО, тож це об’єкт, який обов’язково варто побачити. Є ще готичний костел Святого Вартоломея ХVI століття і хоральна синагога – найбільша у Східній Галичині.

«Можна прогулятися містом, подивитися на різноманітні вілли. Історія Дрогобича цікава тим, що неподалік є місто Борислав, про яке я вже згадував, яке було потужним промисловим центром, а всі нафтові магнати проживали в Дрогобичі, де й звели для себе чудові вілли. Також є чимало туристичних пропозицій, пов’язаних із сіллю. В Дрогобичі є одне підприємство, яке найдовше безперервно працює у Європі, – Дрогобицька солеварня. Тут теж заздалегідь треба поцікавитися можливістю екскурсії, бо це стратегічний об’єкт. Оскільки маємо воєнний стан, то така можливість обмежена, але за попередньою домовленістю можна потрапити сюди й довідатися, як видобувають сіль. Це теж одна з тих цікавинок, яка може справити враження на дітей», – запевняє співрозмовник. 

У закладах харчування тут теж особливий акцент на солі, навіть особливу каву із сіллю можна скуштувати.

Варто виокремити й місто Жовкву. Воно теж багате на історико-культурні об’єкти. Жовкву будували за спеціально розробленим планом, що базувався на тогочасних уявленнях про ідеальне місто. І хоч воно зазнавало перебудов, центральна частина зберегла основні пропорції та планування, закладені ще у ХVI столітті. Це місто свого часу було королівським – тут була резиденція короля Речі Посполитої Яна Казимира. В ньому бували і Богдан Хмельницький (за деякими даними саме тут він народився), і Іван Мазепа.

«Звісно насамперед увагу дітей приверне Жовківський замок, щоправда, потрібно заздалегідь дізнатися, чи він відчинений. Це об’єкт Львівської національної галереї мистецтв, на їхньому сайті є інформація, коли доступні для відвідування подібні об’єкти. Можна замовити екскурсію, подивитися експозиції, які нещодавно відновили. На сайті ЛОДА є 3D-екскурсія Жовківським замком. Тож можна завчасу подивитися його і ззовні, і зсередини, щоби під час візиту побачити все це на власні очі, звернути увагу на ту чи ту особливість або експонат. Це може зацікавити дітей поїхати й досліджувати», – каже Тарас Лозинський.

Також у Жовкві є кілька цікавих церков, одна з них теж у списку ЮНЕСКО. А ще тут – одна з найбільших і найкрасивіших міських площ на заході України. У містечку можна перепочити, є чимало різноманітних інсталокацій. Можна піднятися й на міську ратушу, вона донині відкрита для туристів, щоби з її висоти побачити замок, площу, міські околиці.

«Дивує сьогодні і місто Трускавець. Ми звикли, що це місто-курорт, куди їдуть покращити здоров’я. Але сюди цікаво податися і з культурно-пізнавальною метою. Тут проводять нічні театралізовані екскурсії – можна пройтися вечірнім Трускавцем, довідатися про історію його виникнення. А можна і вдень знайти екскурсії на свій смак і вподобання. Можна скуштувати справжню цілющу трускавецьку воду. А ще дітям буде цікаво, що назва міста походить не від «трускавка», себто полуниця, а від власного імені або ж, за іншою версією, литовської назви солі», – пояснює посадовець.

Крім того, тут є кілька цікавих природних об’єктів, як-от сквер імені Раймонда Яроша або ландшафтний парк Підгір’я. Є в Трускавці й дельфінарій, який гарантує яскраві враження, особливо дітям.

На думку Тараса Лозинського, варто присвятити день або й два для поїздки до міста Золочева. Сьогодні воно теж дивує, стає більш туристичним, пропонує чимало цікавинок. Найвеличнішим об’єктом, який варто відвідати, є Золочівський замок. Власне через місто пролягає маршрут замками Львівщини «Золота підкова». Поблизу є також Олеський та Підгорецький замки, до них можна дістатися громадським транспортом, тож за один день матимете дуже насичену програму 

«Про ці замки замало щось розповідати, їх треба побачити, відчути. Однак мушу нагадати, що вони належать до Львівської національної галереї мистецтв, яка запроваджує окремі графіки роботи об’єктів, тож на її сайті потрібно знайти інформацію щодо годин роботи, вартості вхідного квитка для дорослих і дітей», – веде далі співрозмовник.

А для тих, що хочуть поєднати культурно-пізнавальний відпочинок із мандрівкою в гори, цікаво буде відвідати місто Сколе. 

«Ми завжди асоціюємо Сколе з активним відпочинком, походами в гори. Але навіть якщо не певні, чи готові діти до такого активного дозвілля, туди варто поїхати. Безпосередньо в місті розташований адміністративний центр Національного природного парку «Сколівські Бескиди». Є різноманітні екопізнавальні стежки, які можна подолати з дітьми віком від двох років і старшими: піші мандрівки на один-два кілометри, під час яких побачите вікові дуби, надихаєтеся чистим карпатським повітрям. Окрім цього, в Сколе є цікавий історико-краєзнавчий музей, палац Гредлів. Щоправда, зараз він став прихистком для внутрішньо переміщених осіб, але територія палацу доволі велика, вхід на неї вільний. Тож можна погуляти, роздивитися, дізнатися з інформаційних стендів історію цього населеного пункту, сфотографуватися», – радить Тарас Лозинський.

Також він рекомендує відвідати Державний історико-культурний заповідник «Тустань». «Придбавши один вхідний квиток, матимете нагоду відвідати і скельний комплекс Тустань, і піднятися на гору й побачити, як виглядають наші гори Карпати, подивитися на скелі. Тут також працюють із сучасними технологіями: зісканувавши QR-код і навівши камеру телефона на скелі, можна побачити цифрову реконструкцію, як колись виглядав цей скельний комплекс. Поруч є музей, який пропонує цікаву експозицію речей, знайдених тут під час археологічних розкопок, що теж може бути цікавим і дітям, і дорослим. Окрім того, музей пройшов певну реновацію, тож під час огляду експозиції зануритися в історію допоможе не лише розповідь аудіогіда, а й різноманітні звукові ефекти», – запевняє співрозмовник. 

Зі слів Тараса Лозинського, насамперед потрібно розуміти, куди їдете, як будете добиратися, скільки маєте на це часу. Якщо мовиться про добирання громадським транспортом чи залізницею, то потрібно з’ясувати графік курсування потягів чи автобусів. Спланувати поїздку в часових рамках. 

Відтак необхідно спланувати програму, обрати об’єкти, які хочете оглянути. «Сьогодні в інтернеті є багато інформації про туристичні об’єкти, графіки їхньої роботи і варіанти пропозицій екскурсій. Проте варто пам’ятати, що в умовах воєнного стану графік роботи туристичних об’єктів нестабільний і трохи змінений. Тож потрібно знайти контакти музеїв чи інших об’єктів та уточнити години роботи і вартість квитків та послуг», – каже він.

А щоби мандрівка виявилася ще успішнішою, варто подумати про маршрут. Зазвичай туристичні об’єкти розташовані близько один від одного, в пішій доступності, або ж до них легко дістатися громадським транспортом. Вхідні квитки можна придбати на місці, зараз нема ажіотажу, нема потреби купувати їх онлайн.

На сайті Львівської обласної військової адміністрації, в розділі структурні підрозділи управління туризму та курортів можна переглянути 3D-екскурсії – як на комп’ютері, так і на мобільному телефоні. 

«Торік наше управління досить активно працювало в цифровому напрямку. Ми оцифрували сім об’єктів, зробили 3D-екскурсії. Це продукт, який сьогодні доволі успішно працює як на бізнес, так і на кінцевого споживача-туриста. Користаючи з них, можна довідатися, куди їдеш, на що там варто подивитися, на що звернути увагу і, відповідно, детальніше пропрацювати для себе сам об’єкт, щоби розуміти, які питання поставити екскурсоводу, щось додатково прочитати для себе, а відтак розповісти під час відвідин дітям», – зазначає посадовець. 

Уже на місці можна обрати точку харчування. Можна розпитати знайомих чи колег, адже серед них завжди знайдеться хтось, хто звідти родом або нещодавно мав нагоду побувати в тому місті. 

«Щодо закладів громадського харчування, то тут із певністю можна сказати, що в згаданих містах точно є з чого вибрати. Два роки тому ми мали проєкт «Експедиція громад: фокус на туризм», під час якого знайомили наших гідів-екскурсоводів і туристичних операторів із локальним бізнесом: де можна прохарчувати туриста, де варто за потреби зупинитися. Є заклади традиційної кухні. І в будь-якому обраному закладі можна запитати, які страви локальної кухні він пропонує», – пояснює Тарас Лозинський.

Також важливо спланувати час повернення, щоби бути вдома до початку комендантської години. 

Прибувши на місце, варто поцікавитися, де поблизу є укриття, куди можна пройти на випадок повітряної тривоги. Різні туристичні міста по-різному вирішують це питання, але кожне має варіанти. 

«Наприклад, можу впевнено сказати, що не буде проблем знайти укриття в Трускавці, бо там чимало закладів тимчасового розміщення – готелів. Усі вони переважно мають укриття і закликають своїх клієнтів пройти туди в разі небезпеки. Тож можна звернутися на рецепцію і перебути повітряну тривогу в безпечному місці», – запевняє Тарас Лозинський. 

Про варіанти укриття можна довідатися в туристично-інформаційному центрі, якщо такий є, а також зберегти на час мандрівки його номер телефону. Працівники центру охоче допоможуть вирішити проблему чи питання, якщо такі виникнуть. Можна розпитати про варіанти укриття і місцевих жителів. 

«Звісно, потрібно уникати перебування під час повітряної тривоги на об’єктах критичної інфраструктури. Наприклад, якщо людина добирається потягом, то потрібно розуміти, що залізниця є потенційною небезпекою, що не варто перебувати там під час тривоги. Навіть якщо ви чекаєте на потяг, краще перестрахуватися і перейти з дітьми на іншу локацію!» – наголошує Тарас Лозинський.