Зберігаємо спокій, говоримо правду
Як уберегти дітей від нашої тривожності та говорити з ними про можливі загрози
Нині кожен із нас переживає з приводу ситуації на східних кордонах, намагається бути в курсі останніх подій, стежить за новинами, слухає думки експертів, щоби мати уявлення, як може розгортатися ситуація, обговорює це удома з близькими, зачіпає цю тему в телефонних розмовах. Але при цьому ми мусимо не забувати, що поряд нас наші діти, тому маємо подбати, аби наша тривожність не зашкодила їм, і водночас, аби вони знали: ми переживаємо, але віримо в Україну, готові її захищати і можемо подбати про їхню безпеку!
Доктор медичних наук Олег Чабан акцентує, що відчувати тривогу в ситуації, коли скрізь звучать заяви про війну, є нормальною фізіологічною реакцією будь-якої здорової людини. І дав кілька порад щодо того, як побороти страх і паніку.
«Порада перша: робіть щось руками, ногами, головою, але щось робіть, виконуйте. Порада друга: робіть для когось. Знайдіть об’єкт, про який ви будете піклуватися, і рівень вашої тривожності значно знизиться», – радить фахівець.
Порада третя: завжди думати про майбутнє, планувати його. Воно все одно настане. І порада четверта: переживати неприємності варто лише в міру появи.
Починаймо кожен день і завершуймо його молитвами, бо в Бозі є правда, справедливість і наша сила
Психотерапевт наголосив, що важливо покращити свій фізичний стан. Передусім треба звернути увагу на нормальний сон, який має тривати не менше, але й не більше ніж сім-вісім годин. Проте застерігає від спроб позбутися стресу за допомоги спиртного. «Не робіть цього! Ще жоден алкоголь не вирішив строковості переживань і зняття напруження. Ба більше, якщо людина перебуває в депресії та ще й випила, то, найімовірніше, у неї будуть суїцидальні думки», – каже Олег Чабан, інформує «Радіо Свобода».
Дієтологиня Оксана Скиталінська радить також подбати про здоров’я. Навіть якщо дотепер ви ігнорували щоденні фізичні навантаження, саме час почати ходити, багато і швидко, а хто може – бігати, віджиматися, присідати, адже хороша фізична форма допомагає у будь-яких ситуаціях. Займатися варто щодня, приблизно годину. Це допоможе подолати стрес і напруження, міцно спати та залишатися бадьорим упродовж дня.
Харчуватися дієтологиня радить так, щоб мати силу і ясний розум. У раціоні мають бути яйця, зелень, овочі, м’ясо/риба, каші, цільнозерновий хліб, ягоди, горіхи. Вранці – кава, згодом чай, зелений або чорний, з лимоном. Впродовж дня – пиття достатньої кількості води.
Понад те, Оксана Скиталінська радить перевірити своє здоров’я та підлікуватися, якщо є хронічні хвороби. Відвідайте стоматолога, перевірте зір, серце, здайте загальний аналіз крові. В умовах стресу загострюються всі хронічні хвороби. За змоги варто пройти курси надання першої медичної допомоги, це дуже потрібні навички, і не тільки з огляду на теперішню загрозу.
Уникаємо фантазій
Тільки подбавши про себе, зможемо вберегти від тривожності й стресу наших дітей. Як розповіла «Львівській Пошті» психологиня Оксана Пасічник, керівниця логопедичного центру Children’s Time, діти переймають тривожність і всі відчуття від батьків.
«Якщо вони бачать, що батьки постійно за щось переживають, то переймають цей стан. Тому важливо, аби батьки навчилися контролювати свої емоції. В цьому допоможуть прості вправи, які можна виконувати разом із дітьми. Можна, наприклад, виконати прості дихальні вправи – кілька разів глибоко вдихнути і видихнути, вправи на відчуття свого тіла – спробувати відчути кожну його частину. Адже тривожність – це радше наші фантазії, думки про те, що може статися. Потрібно заспокоїтися, продумати план дій на випадок погіршення ситуації, проговорити його з дітьми, щоби вони чітко знали, що варто робити», – каже вона.
Господь дотепер не раз допомагав нашому народу, давав сили і мудрість долати виклики. Переконаний, що і в нинішніх випробуваннях Бог допоможе нам захистити правду, утвердити справедливий мир
Оксана Пасічник радить більше розмовляти з дітьми, доступно пояснювати, що відбувається, навіть якщо діти про це не починають розмови, адже вони теж чують новини, «зчитують» переживання батьків. Не варто думати, що якщо дитина про це не говорить, то її це не цікавить, не зачіпає. Потрібно допомогти дитині ідентифікувати емоції: що я відчуваю, чому я це відчуваю. Це допоможе їй відкритися, повідомити про свої відчуття. Потрібно говорити на рівних, дати відповіді на всі запитання дітей, не відкидати якісь страхи, а обговорювати їх.
«Важливо провести час із дитиною, можливо, спільно чимось зайнятися – помалювати, поліпити, побавитися, подихати, щоби вона розуміла, що все добре, що батьки поруч, що вони її підтримують і що в будь-якій ситуації подбають про неї», – радить фахівчиня.
Дбаємо про інформаційну гігієну
Старші діти уже самі вміють знаходити інформацію. Однак батьки мали б узяти під свій контроль питання інформаційної гігієни, переконана психологиня-консультантка Центру професійного розвитку педагогічних працівників м. Львова Лідія Боженко.
«Належить чітко усвідомлювати, звідки і яку інформацію вони беруть, наскільки вона перевірена, порадити дітям користуватися тільки офіційними сайтами і офіційними сторінками в соцмережах, застерегти від поширення неперевіреної інформації. Батьки, звісно, можуть перечитувати різну інформацію, але кожен раз варто застановитися над тим, для чого, чи вона покращує психологічний стан, чи, навпаки, погіршує. Якщо погіршує, то треба подумати над тим, чому я й далі читаю її», – каже вона «Львівській Пошті».
Також, зі слів Лідії Боженко, батьки мають пояснити дітям, що ми живемо в умовах гібридної війни, в умовах доволі насиченого інформаційного простору, в якому не завжди людина, навіть дотична до певних сфер, може відразу достеменно розібратися в тому, що відбувається. Тому радить батькам не так забороняти дітям щось, бо це неможливо, а пропонувати альтернативу, наголошувати: «Якщо ти в чомусь невпевнена/невпевнений, підійди до мене, і ми це обговоримо».
Тримаємо баланс
«Я розумію тривогу батьків – те, що вони користуються різними інформаційними ресурсами, дивляться ток-шоу, де порушується тема війни. Це їхній спосіб подолати тривогу. Так вони намагаються з’ясувати, чого можна очікувати, дбати про безпеку, в тому числі й своєї сім’ї. Тож казати «не дивіться, не слухайте» навряд чи можна. Однак усе має бути збалансоване. Якщо ви споживаєте доволі багато інформаційного ресурсу, який містить тривогу, то подумайте, як можна це врівноважити чимось іншим. Для прикладу, подивіться разом якийсь сімейний фільм, вийдіть на вечірню прогулянку чи організуйте спільну вечерю без гаджетів і телевізора. Батьки мали б якось перемикати увагу, демонструвати дитині, що наше життя не зводиться тільки до тривоги!» – наголошує співрозмовниця.
Треба добре спати, піклуватися про себе, щоби могти піклуватися про іншого
І радить пригадати собі, що й у Першу світову, у Другу світову війну люди якось жили, обробляли городи, народжували дітей… Зрештою, ми вже вісім років живемо в умовах війни, однак життя триває, а тривога, війна, політика – це лиш одна з його частин. Є ще дуже багато сфер, в яких ми теж можемо себе задіяти. Є дуже хороші ресурси й активності для відновлення емоційної рівноваги: спілкування з друзями, прогулянка, зайняття спортом, навчання.
Контролюємо емоційний стан
Важливо додержувати розпорядку дня і тих ритуалів, які є в родині. Це дає і дорослим, і дітям відчуття контролю, яке в стресовій ситуації дуже важливе. Психологиня згадала відому пораду американського офіцера про те, що варто кожного ранку застеляти своє ліжко.
«Дотримання розпорядку дня, певних ритуалів – це збалансування свого емоційного стану: я не знаю, які плани в мого ворога, але є щось у моєму житті, що я можу контролювати. В цьому ключі можна розглядати й ознайомлення зі зброєю старшокласників, виїзди на стрільбища. Звісно, ми розуміємо, що наші діти стріляти не будуть, як і не всі дорослі, котрі зараз відвідують такі навчання. Але це дає відчуття контролю над ситуацією. Це доволі ефективний спосіб здолати тривогу», – запевняє Лідія Боженко.
Говоримо правду
Із дітьми потрібно розмовляти, пояснювати ситуацію, що склалася. Варто врахувати, що наш радикалізм або агресивна налаштованість може вилитися в конфлікт у школі, наприклад, з приводу того, що хтось із однокласників розмовляє російською.
Робіть щось руками, ногами, головою, але щось робіть, виконуйте. Робіть для когось. Знайдіть об’єкт, про який ви будете піклуватися, і рівень вашої тривожності значно знизиться
Це питання, на думку психологині, найбільш проблемне і далеко не нове. Ще з 2014 року, коли у нас з’явилися переселенці, дехто з дітей запитував: «Чому мій тато йде воювати, а твій приїхав сюди і не воює?» Сьогодні можуть бути трохи інакші акценти, але в будь-якому випадку має бути індивідуальний підхід. У жодному разі не можна заперечувати емоцій дитини, її право на них. Варто обговорити ситуацію, пояснити, що рішення про переїзд чи про те, якою мовою спілкуватися, прийняла не дитина, а її батьки, що за їхні дії дитина не відповідає. Треба запропонувати поставити себе на місце іншого, зрозуміти обставини, в яких опинилася людина. Це допоможе знизити градус напруження.
«У нас один принцип – ми завжди говоримо правду, але ця правда має бути подана відповідно до вікової групи. Одні речі ми говоримо дитині, якій три роки, інші – шестирічній, ще інші – 14-літньому підлітку. Але це має бути лише правда, тоді, що б не сталося, дитині легше буде це пережити», – запевняє Лідія Боженко.
Тренуємо «м’яз безпеки»
Про те, як говорити з дітьми про надзвичайні ситуації, щоби вони почувалися захищеними, чому про це важливо розмовляти, з чого почати, чим має відрізнятися така розмова залежно від віку дитини, в ілюстрованій методичці «Супергерої безпеки: Як підготувати дітей до можливих надзвичайних ситуацій» розповіла дитяча і сімейна психологиня Світлана Ройз.
У методичці, зокрема, мовиться про те, що з дітьми важливо обговорювати можливість надзвичайної ситуації для того, щоби інформація, яку вони можуть отримати під час самої надзвичайної ситуації, не шокувала, не травмувала їх. Підготовка робить стрес дитини «експертним», виводить зі стану травматичної безпорадності та вразливості. У методичці, яка є в мережі у вільному доступі, подані знання, якими мають володіти діти різного віку, а також ігрові вправи, які допоможуть їм це засвоїти.
Дорослі мають наголосити, що говорять про безпеку не тому, що має статися щось небезпечне, а щоб натренувати «м’яз безпеки». Це потрібно для того, аби відчувати свою силу в будь-якій складній ситуації та почуватися захищеним.
Молимося, не панікуємо, готуємося до захисту
У ці тривожні дні дуже важливо усвідомити, хто ми, який наш обов’язок. Як українці ми маємо єднатися і боронити нашу землю, як віруючі, незалежно від релігійної приналежності, молитися за справедливий мир і за наших захисників. Про це говорять у своїх зверненнях духовні лідери.
Блаженніший Епіфаній,предстоятель ПЦУ:
«Для нас, для українського народу, на кремлівську агресію може бути лише одна відповідь: згуртований спротив, захист рідної землі, свободи та гідності, боротьба з агресором до перемоги.
Ми, український народ, можемо мати різні переконання, але держава Україна у нас – одна. …Тож закликаю всіх до захисту України від російської агресії. Закликаю боротися за українську державність, підтримувати збройні сили та всіх наших захисників. Разом ми здатні вистояти. З Божою допомогою ми переможемо у цій боротьбі.
На нашому боці правда. Нашу державу підтримує світове співтовариство, всі люди доброї волі. Мільйони підносять щоденно свої молитви за мир для України. Господь дотепер не раз допомагав нашому народу, давав сили і мудрість долати виклики. Переконаний, що і в нинішніх випробуваннях Бог допоможе нам захистити правду, утвердити справедливий мир».
Блаженніший Святослав, глава УГКЦ:
«Особистою відповідальністю та святим обов’язком громадян України сьогодні вважаємо захист нашої рідної землі, нашої пам’яті та нашої надії, нашого Богом дарованого права на існування. Захист нашої Батьківщини – це наше природне право і громадянський обов’язок. Ми сильні, коли ми разом. Тепер настав час об’єднати наші зусилля для того, щоб відстояти незалежність, територіальну цілісність та суверенітет Української держави. Обов’язком і відповідальністю цілого людства сьогодні є діяльна турбота про запобігання війні та захист справедливого миру.
…Закликаємо всіх людей доброї волі не залишатися осторонь страждань українського народу, спричинених російською військовою агресією. Ми народ, що любить мир. І саме тому готові відстоювати його і за нього віддано боротися.
Звертаємося сьогодні в молитві до Творця всесвіту з особливим проханням про мудрість для тих, хто уповноважений ухвалювати суспільно важливі рішення, у чиїх руках опинилася доля людства. Просимо Небесного Отця про допомогу для відновлення справедливого миру на українській землі.
Особливу молитву складаємо за захисників України, що цими днями є для нас прикладом жертовної любові та відданого служіння своєму народові. Нехай милосердний Господь захистить їх від усяких небезпек і обдарує їхні зусилля остаточною звитягою правди і добра».
Владика Борис Ґудзяк, митрополит Філадельфійський УГКЦ:
«Розпочинається новий етап нашого паломництва від страху до гідності. Господь Бог кожному дає гідність – божественну гідність, гідність свого Духа, запрошення жити з ним, давати і дарувати життя. Зараз стоїмо перед великою небезпекою нищення, перекреслення нашої гідності, державності, всього того, що для нас є дорогим. У цей момент важливо не дати ворогові людського роду більшої влади, ніж він має у світі. Варто відіпхнути чорта лисого і подивитися у вічі нашому Спасителю.
Ми йдемо разом, впевнено, сильно, з довірою. Нам треба бути в добрій фізичній формі, треба своєчасно лягати спати, підтримувати одне одного, співати, не марнувати час на страхи, страшні фантазії, а діяти: щодня комусь помогти, родичам наших солдат. Когось потішити, когось поінформувати. Починаймо кожен день і завершуймо його молитвами, бо в Бозі є правда, справедливість і наша сила.
Нехай Господь благословить наших захисників, нашу Україну, усіх вас миром у серці, щоб ви були сильні, щоби крокували від страху до Богом даної Гідності».
Світлана Бабинська, мама двох дітей – одинадцяти і семи років:
– Кілька років тому квартиру, де ми жили, пограбували. Перекинули абсолютно всі речі, вкрали все, що могли, що сподобалося. Навіть дитячі вітаміни та кухонні ваги. Картина, яку ми з дітьми застали, повернувшись із поїздки, стала колосальним стресом для нас усіх. Але в цьому шоковому стані ми з чоловіком подумали про те, що маємо не кидатися шукати документи, які залишилися, а мінімізувати стрес наших дітей. Наш син тривалий час не міг нормально ходити до школи, спати.
Той випадок я згадала, коли нещодавно помітила, що він дуже переживає через загрозу вторгнення Росії. Раніше психотерапевтка навчила мене, що треба робити: діяти як доросла людина, котра дбає про безпеку дитини. Ми сіли, і я розповіла синові, якою є теперішня ситуація. Так, є загроза, але ми маємо сильну армію, нас підтримує весь світ. Розказала, що про це пишуть справжні експерти (серйозно, ми наголошуємо дітям на цьому) і що ми з татом знаємо, як діяти в екстреній ситуації. Розказала чітко, що будемо робити. При цьому старалася бути спокійною, впевненою.
Хоча, скажу чесно, мені самій лячно. І я, як і мої діти, потребую запевнення у безпеці. Тому також шукаю когось «сильного» для особистої підтримки. Той «сильний» – це мої друзі та рідні, які не зосереджують увагу на тому, які страхітливі речі говорять і роблять наші північні сусіди, а на тому, як і що робимо ми зараз, що будемо робити в надзвичайній ситуації. Єлеєм на душу лягли мені слова з відеозвернення владики Бориса Ґудзяка про те, що треба добре спати, піклуватися про себе, щоби могти піклуватися про іншого. Тож ми стараємося читати пояснення ситуації фахівцями, щоб не загубитися у численних новинах, і, наскільки це можливо, розуміти, що відбувається. Одне слово, принцип простий: спокійні батьки – спокійні діти.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
