Віримо, сподіваємося, чекаємо

Чи відбудеться візит Папи Франциска в Україну цього року, які наслідки він може мати для нашого суспільства та яких меседжів очікують українці від Святішого Отця

Для багатьох українців незабутньою подією став візит Папи Івана Павла ІІ в Україну в 2001 році. Його 20-річчя торік доволі широко відзначили у Львові, і це дало нагоду з перспективи часу оцінити його великий позитивний вплив на розвиток українського суспільства, на пожвавлення церковного життя, на ставлення до України в світі. Тож не дивно, що й нині є великі очікування щодо приїзду понтифіка в Україну. Про цей візит мовиться давно. Це питання часто порушували на зустрічах і в інтерв’ю з очільниками Католицьких церков в Україні, які зазначали, що сподіваються такого візиту, і не раз запрошували Папу в Україну. В листопаді 2015-го під час офіційного візиту до Ватикану запрошення відвідати Україну йому вручив Петро Порошенко; торік, у березні, це зробив президент Володимир Зеленський, висловивши сподівання, що Папа може стати посередником у вирішенні конфлікту на сході України.

У вересні минулого року Архиєпископ Мечислав Мокшицький, очільник Конференції римо-католицьких єпископів в Україні, вперше офіційно зазначив про те, що цей візит може відбутися у 2022 році. Відтак на початку грудня після поїздки до Ватикану про це повідомив глава Української греко-католицької церкви Блаженніший Святослав. Він також неодноразово говорив про прихильне ставлення Папи Франциска до України, на підтвердження чого маємо чимало фактів: зокрема, ще від початку Революції Гідності понтифік молився за Україну. Від самого початку війни у кожному своєму посланні Urbi et orbi він просив молитися за припинення конфлікту в Україні і зцілення ран, а 26 січня цього року проголосив Днем молитви за мир в Україні та закликав усю Католицьку церкву долучитися до неї. 
Водночас Папа є одним із найбільших авторитетів в українському суспільстві серед релігійних лідерів. Згідно з останнім дослідженням Центру Разумкова, довіру до нього висловили більш ніж 42 відсотки учасників дослідження (більшу довіру має лише Митрополит Епіфаній – майже 50 відсотків), притім що загалом католиками себе визнають приблизно 10 відсотків. 
Цього тижня римо-католицькі єпископи України закликали вірян до неустанної молитви за мир, а також за паломництво Папи Франциска до нашої держави. Вони певні, що присутність серед нас Святішого Отця сприятиме встановленню миру, як це сталося після його візитів до країн, які переживали конфлікти.
То чи можливий візит Папи в Україну вже цього року? Які чинники можуть вплинути на це? Чи він відбудеться він, чи справдяться сподівання, що Папа стане миротворцем і принесе мир на нашу землю? Яких меседжів очікує від наступника святого Петра українське суспільство? На ці запитання «Львівській Пошті» відповідає директор Релігійно-інформаційної служби України, релігієзнавець Тарас Антошевський.
– Як гадаєте, візиту Папи в Україну варто очікувати цього року?
– Візит Папи може відбутися, але чи цього року – сумніваюся. Передусім тому, що це потребує значного часу на підготовку. Згадаймо, що про візит Івана Павла ІІ, який відбувся у червні 2001-го, чітко було оголошено восени 2000-го. Можливо, ще цього року вистачить часу все організувати і підготувати, щоб цей візит таки відбувся, але знову ж таки не факт. Окрім того, зважаючи на те, як зросла загроза нападу Росії, важко сподіватися, що Ватикан піде на такий ризик. Однак нинішній Папа доволі ризиковий: був і в Іраку був, і в країнах, де спостерігався значний спротив його приїзду… Але, думаю, Українська держава зможе подбати про його безпеку, якщо не погіршиться внутрішня ситуації в країні.
– Які ще чинники можуть вплинути на можливість візиту, зокрема епідситуація?
– Це також дуже сильно впливає. Бачимо, що від початку пандемії візитів Папи стало суттєво менше. Тож чергова хвиля коронавірусу може перешкодити таким його намірам, якщо брати до уваги вік понтифіка. 
– Беручи до уваги епідситуацію, яка ймовірність того, що зустрічі з Папою, богослужіння будуть велелюдними?
– Під час зимових свят ми трохи обмежували себе в зустрічах, боялися йти до друзів. Але з огляду на те, як поводилися туристи і ті, що їх приймали, думаю, що страх наш щоразу менший, тому тих хвиль захворювання ще буде і буде. Хоча останнім часом люди стали частіше надягати маски, розважливіше поводитися (маю на увазі й відвідування храмів). Та все ж таки думаю, що більша тривога стосується не так епідемічної ситуації, як зовнішньої загрози, яка нависла над Україною.

– Як візит Папи може вплинути на теперішню ситуацію з російською агресією?
– Ця ситуація не є наслідком якихось взаємопов’язаних процесів, а наслідком рішення однієї людини та її оточення. Бог, звичайно, може проявити доброту, і до візиту Папи це питання може бути вирішене фізично: ще один тиран відійде в минуле. На все воля Божа! (Сміється.)
Щодо впливу самого Папи, то не думаю, що він чи хтось інший може щось сказати таке, що здатне вплинути на того, кого не хочеться навіть згадувати. На нього ніяк позитивно не вплине і його ж патріарх. Навпаки, Московський патріархат може обіграти ситуацію і кричати про брехню, про релігійну війну в Україні. Звісно, що і в Україні, в середовищі Московського патріархату, буде багато вороже налаштованих. Будуть вигадувати тисячі причин, чому Папа не може приїхати. Сподіваюся, Папа на це не реагуватиме. 
Але важко сказати, чи Папа може вплинути на позицію цього тирана. Певен, що він буде звертатися до нього, і то в такій формі, в якій не говорять політики, ані дипломати. Я не раз звертав увагу на те, коли Путін зустрічався з Папою Франциском, то виходив після зустрічі не надто щасливий і задоволений. Напевно, йому було сказане не те, що він хотів почути. Зрештою, треба зрозуміти, що навіть коли Папа публічно засуджує війну як метод, він безперечно розуміє, що не можна «наїжджати» на людей неврівноважених, неадекватних, бо це може спровокувати у них ще більшу агресію. Тому навіть відверте засудження політики Путіна не вирішить проблеми – він не опам’ятається і може піти на ще більше загострення ситуації.
– Президент України закликав Папу бути посередником у розв’язанні проблем. Чи це реально?
– З позиції Зеленського це черговий популізм, причому мерзенний. Він багато чого обіцяв, не кажучи вже про учительські зарплати. Наприклад, що війну зупинить як не в 2019-ому, то в 2020-ому. Але він її не зупинив, навіть у певний час загострив. І зараз той, котрий казав, що треба «просто перестати стріляти» – і все буде добре, який вважав, що все буде просто, пропонує, нехай Папа зробить те, що сам обіцяв на раз-два зробити. 
Звісно, Папа може бути миротворцем, але коли ти просиш про це понтифіка, а сам дієш як зрадник, то це чудово видно. Бо та політика, яку нині провадить Офіс президента, не є шляхом, який веде до вирішення проблеми, а тільки погіршує ситуацію, загострює її аж до готовності здати позиції. Звісно, Папа міг би допомогти, і я певен: щойно матиме змогу, буде миротворцем. Але проблема не в Папі, а в нас самих. 

– Це вже історичний факт, що візит Івана Павла ІІ вплинув як на суспільно-політичне життя в Україні, так і на ставлення до неї інших країн. У чому відмінності теперішнього становища України і яких наслідків можна очікувати, якщо візит Папи Франциска відбудеться найближчим часом?
– Передусім становище України тоді, 21 рік тому, і сьогодні багато в чому відрізняється. Сама кількість інформації, яку світ отримує з України, суттєво більша і вищої якості. Ба більше, інформація стала публічною, і вже не треба мати шпигунів чи інші джерела інформації. Світ добре знає, що відбувається в Україні, хто є хто в політикумі, розуміє різницю між зовнішньою політикою уряду та президента і його оточення, між тим, яку позицію займають військові на фронті і яку може мати військове керівництво. Тоді Іван Павло ІІ їхав до України, яка перебувала в політичній ізоляції (президент Кучма після так званого плівкового скандалу був у певній ізоляції, багато лідерів світу від нього відвернулися). Не скажу, що нині всі вітають Зеленського і щасливі, коли він прилітає. Його зовнішня політика місцями суцільно провальна, він як був коміком, так і залишається ним у внутрішній та зовнішній політиці. І ті кпини, які з нього роблять журналісти, не на порожньому місці, свідчать про ставлення до нього. Однак у світі мусять зважати на те, що він президент великої держави. Тоді світ знав про нас дуже мало, а нині – дуже багато. Тож після візиту Папи не варто сподіватися, що буде надто багато змін у ставленні до України. Однак як це стається, коли Україну відвідують туристи: що більше людей знайомиться з нами, так би мовити, зсередини, то більшим стає розуміння, як ми живемо і чим, за яких умов. Переважно ставлення змінюється на краще. Банальний приклад: торік до нас приїхало багато туристів з арабських країн, і тепер у цих країнах фіксують більш позитивне і відкрите ставлення до українців. Візит Папи приверне увагу до України, і це теж матиме позитивний вплив. Але не думаю, що це змінить щось у її зовнішній політиці. 
– То що дасть візит Папи Україні?
– Я оптиміст. Вірю, що візит понтифіка буде для України дуже значимим. Може дати багато позитивів, але не врятує ситуацію з нашим президентом, бо він, на відміну від Кучми, не вміє вчитися і не піддається змінам. 
Загалом ситуація подібна до того, як казав один священник, «не думайте, що ми освятили хату, і все відразу буде добре: не буде конфліктів, настане добробут, діти будуть чемні, а сусіди мудрі». Благословення і молитва – це важливо, це заохочення до зростання, але щоб ситуація покращилася, кожен має зробити свій вклад, бути відкритим на це благословення і захотіти стати кращим. Так і тут. Візит, зусилля і благословення Папи можуть нам допомогти, але не вирішать наших проблем. Ми це маємо зробити самі.

– Кажуть, що Папа їде не лише до своїх вірних – католиків, а до всього суспільства, звертається до всього суспільства. Яких меседжів очікує суспільство від Святішого Отця?
– Найбільш очікуваними є меседжі щодо миру. Це те питання, яке найбільше нас гнітить, перешкоджає багато в чому. Хотілося б почути запевнення від Папи, що в нас буде мир (хоча я чудово розумію, що це від нього не залежить). Хочеться, аби понтифік мав можливість поспілкуватися з різними релігійними лідерами, побачив наше екуменічне середовище, наші екуменічні стосунки, щоби зрозумів, що не Московським патріархатом єдиним живе Україна, що це не територія Московського патріархату. Для нас важливо, аби в Римі, у Ватикані, не звучала лише московська, кремлівська пропаганда – а вона там надзвичайно потужна, і ми це відчуваємо в різних питаннях. Зокрема, це впливає на беатифікацію Андрея Шептицького, а особливо на визнання патріархату УГКЦ, вирішення інших питань. Проголошення блаженним Митрополита Шептицького і визнання патріархату УГКЦ – це теж важливі меседжі, і не тільки для УГКЦ, які дуже хотілося би почути від Папи. 
Думаю, що він багато знає про Україну, знає певні слова українською, але ми воліємо, щоби Папа і його середовище побачили та відчули наше життя. Окрім цього, візит Івана Павла ІІ дуже активізував церковне життя в Україні. За ці роки багато що змінилося, виросло нове покоління, і ми знову потребуємо такого поштовху. 
– Папа часто згадує Україну в своїх посланнях, молитвах. Нещодавно, 26 січня, він ініціював День молитви за Україну. Наскільки його голос є впливовим у світі загалом та в Україні зокрема?
– Папа Франциск є одним із найавторитетніших релігійних лідерів в Україні. Донедавна був на першому місці, зараз – на другому. Але це все відносно. Папа дуже часто «присутній» в українських медіа, хоча нерідко вони виривають його слова з контексту і ґвалтовно перекручують. Ці спекуляції, маніпулювання меседжами, які Папа озвучує, часто дуже примітивні, але швидко поширюються різними медіа. І це також недопрацювання нашого церковного середовища, яке має вчасно робити якісні переклади і якісно представляти ту позицію, яку Папа озвучує. Тим паче що понтифік часто говорить речі, які стосуються України і які можуть бути для нас корисними.

– Наразі поки не мовилося про можливу програму візиту, маршрут. Яким, на вашу думку, він міг би бути?
– Не виключено, що Папа відвідає тільки Київ і Львів. Можливо, будуть ще якісь міста, де є потужна католицька спільнота, або якісь інші міста, наприклад Дніпро, де, можливо, католиків не так багато, але є потужні православні осередки або єврейські. Багато залежить від того, якою буде його місія, що він захоче донести, які меседжі. Можливо, це буде лише Київ. Тобто нині неможливо нічого прогнозувати. Не знаю, чи у ватиканських колах є бодай якась приблизна програма. Зрештою, ми не чули від них, щоби хтось конкретніше говорив про цей візит. Чули тільки думки з нашого боку – як церковних лідерів, так і державних. Озвучують ті, кому це хочеться озвучувати, кому це вигідно озвучувати. Звісно, до самого візиту можуть бути різні інтерпретації, повідомлення. Зрештою, не факт, що він таки відбудеться цього чи наступного року. В попередні роки вже теж не раз говорили, що Папа може відвідати Україну.
Можна сказати, що він приїде в Україну. Може, не цього року, але приїде. Ми дуже хочемо цього, дуже сподіваємося. І гадаємо, що ніякі зовнішні чи внутрішні сили не стануть цьому на заваді, не зірвуть цей візит. Хочемо, щоб не було таких обмежень, як у 2001-ому в Києві, коли Іван Павло ІІ їхав порожніми вулицями, бо вони були перекриті, щоб і погода, і усе інше сприяло цьому візиту, аби люди могли прийти на зустріч з Папою і отримати те відчуття єднання, піднесення та Божої присутності, яке пережили в 2001-ому.

Блаженніший Святослав Шевчук,
глава Української греко-католицької церкви,
в інтерв’ю «Дзеркалу тижня»:
«Я маю нагоду регулярно спілкуватися зі Святішим Отцем. І можу вас запевнити, що він уважно відстежує події, які відбуваються в Україні. Він постійно питає і себе, і мене: чим я можу допомогти Україні? 
…Він такі жести робив, робить, і я впевнений, що буде робити. Із самого початку війни – хочу ще раз нагадати – він оголосив збір у всіх парафіях Європи для допомоги постраждалим від війни в Україні. І тут навіть йдеться не про те, скільки там зібрали. Йдеться про привернення уваги світу до України, до того, що тут іде війна. Найближчі помічники Папи постійно відвідують Україну – зокрема, на День Незалежності вже вдруге до України приїздив Державний секретар Ватикану. Місія папських посланців різнопланова і не завжди потрапляє на камери. Вони не лише зустрічаються з чиновниками чи беруть участь у якихось публічних акціях – вони зустрічаються з різними людьми, збирають різні думки з різних джерел, вивчають ситуацію всебічно.
Крім того, Папа виконує величезну посередницьку роботу. Усі зв’язки, досвід і потуга ватиканської дипломатії спрямовані на одну мету – досягнення миру. Церковна дипломатія має власний стиль – вона базується на конкретних контактах і справах, які не завжди афішують. «Нехай твоя права рука не знає, що робить ліва» – такий стиль дипломатії часом дає значно більший ефект, ніж публічна дипломатія або якісь декларації. Було дуже багато моментів, коли Святіший Отець переймався конкретними долями – полонених, заручників. Наприклад, я особисто передавав йому справи наших моряків, котрі потрапили в полон у Керченській протоці. Передавав із рук у руки. Папа взяв це досьє під пахву і... Ми до кінця не знаємо, що сталося далі, які механізми були задіяні, але наші хлопці, Богу дякувати, вдома. І таких випадків багато.
Зрештою, ви самі бачите і чуєте, що Папа постійно згадує про Україну. А коли «Папа згадує» – це означає, що про нас згадує весь світ.
…Папа не уникає розмов про добро і зло. Ще 2014 року до України приїздив особистий його представник – Архиєпископ Відня кардинал Шенборн. Тоді саме в розпалі була військова операція на сході. Ще не було «мінських домовленостей». І він сказав від імені Папи, що Україна має право і обов’язок оборонятися. Апостольська столиця чітко говорить про суверенітет і недоторканність кордонів України. Такі меседжі звучали неодноразово.
Я розумію, всім нам хотілося би, щоб Святіший Отець відкрито пристав на наш бік. Але це неможливо. Це засадниче правило ватиканської дипломатії: Папа Римський ніколи не пристає на той чи той бік конфлікту. Треба це розуміти. Папа не може прийняти нашого боку не тому, що ми не маємо рації, а тому що це позбавить його можливості бути посередником і таким чином виконувати миротворчу місію.
…Ми дуже хотіли б, щоби Святіший Отець особисто відвідав Україну. Я говорив про це з ним особисто в листопаді і невдовзі сподіваюся знову бачитися з Папою та обговорювати це питання. Поки що можу сказати, що ми над цим працюємо. Сподіваюся, до цієї праці долучиться держава. Нарешті призначено посла України у Ватикані, і разом ми зробимо все від нас залежне, щоби візит відбувся». 

Блаженніший Епіфаній,
Митрополит Київський Православної церкви України,
в інтерв’ю Радіо Свобода:
«Є така традиція: якщо Папа відвідує православну країну, то неодмінно це узгоджує з тією Церквою, яка є панівною в цій державі. Панівною в українській державі є Православна церква України, це її канонічна територія, тому ми чекаємо на те, що якщо Папа справді вирішить... Хоча ми говорили три роки теж про візит Вселенського патріарха, це не відбулося одразу. Була спочатку заява, Патріарх сказав, що приїде, що він готовий, але потрібен час. Цей час настав, і я думаю, що прийде час, коли Україну відвідає Папа.
…Дай Бог, щоб це (завершення війни на Донбасі. – Ред.) відбулося. Але це залежить від багатьох факторів, а не від одного візиту певної постаті, навіть відомої. Ми знаємо, де ключ до вирішення цього питання лежить, – у Москві, в Путіна. Папа заявив, що готовий бути посередником, можливо, в цьому ключі мається на увазі. Але ми зараз бачимо, що ситуація досить складна, непроста, з боку Росії йде певний шантаж, залякування, приведення військ до українського кордону. Але з Божою допомогою, думаю, що продовження цієї ескалації, яка є на Донбасі, не повинно відбутися».

Андрій Юраш,
Надзвичайний і повноважний посол України у Ватикані,
в інтерв’ю «Українському радіо»:
«Лідери обох католицьких спільнот у нашій державі однозначно говорять про можливість реалізації цього візиту саме в рамках 2022 року. З дипломатичного боку також тривають консультації. Ми отримуємо сигнали про те, що Папа Римський буде готовий здійснити такий візит. Щодо рамок, то зрозуміло, що вони продиктовані об’єктивними критеріями цього візиту. 
Про що мовиться? Прибуваючи до країни, у якій католицький фактор є настільки важливим, де існують дві дуже потужні спільноти: греко-католицька (8-9% від кількості всього населення) та римо-католицька (1-1,5%), Папа Римський бажатиме очолити богослужіння. А період від квітня до жовтня є оптимальним для того, щоби зібрати великі групи вірян для участі в ньому. 
Коли Папа Римський, особливо Папа Франциск, приїжджає до будь-якої країни, то наголошує, що приїжджає до цілого суспільства. Тому масштаби цього візиту є значно ширшими, аніж формальні показники, які можуть описувати, наприклад, параметри католицької громади в українському суспільстві. Це подія загальносуспільного, загальнонаціонального значення. Коли Папа приїжджає, то зустрічається не лише зі своїми вірними. Він іде до суспільних груп: упосліджених, маргіналізованих, соціально незахищених. Він хоче бачити і розуміти політику держави щодо екологічних питань.
Україна є державою, де точиться війна на східних рубежах. Ця війна породжує внутрішньо переміщених осіб, поранених, постраждалих. Папа не може не звернути увагу саме на цю проблематику, не підійти до людей, які стали жертвами війни. 
Тобто головною метою візиту Папи Римського буде долучення до провадження миру в Україні та завершення російсько-української війни.
…Треба організовувати різноманітні майданчики, які можуть допомогти знайти шляхи пошуку утвердження миру. Апостольська столиця абсолютно готова до цього. Україна готова. Але чи готова Росія відгукнутися і прийняти саме це запрошення? Боюся, що ні. Росія наполягає на зовсім інших вихідних умовах. І тому я переконаний, що Ватикан докладає всіх зусиль, і докладе, щойно складуться реальні обставини та можливості для того, аби надати всі свої адміністративні, господарські, дипломатичні ресурси і можливості для проведення такої зустрічі. Україна радо допомагатиме в організації цього процесу і скористається цим процесом».
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.4952 / 1.78MB / SQL:{query_count}