Надворі ще лютий, який цього року сповна показав свій норов, однак він уже збирається в дорогу. Із понеділка на календарі весна, а отже, залишилося всього лиш пів року до першого вересня. Деякі школи й ліцеї вже просять батьків зголошуватися, записувати дітей у перший клас. Поки що прийом документів школи ще не розпочали. Кожен заклад сам визначає, коли це робити, однак це має бути не пізніше, аніж за місяць до визначеного терміну завершення – 31 травня.

Торік у Львові сіли за парти майже 9 тисяч першокласників (приблизно стільки ж, як і позаторік). Скільки першокласників буде в нашому місті у 2021-ому, в управлінні освіти міста поки не знають, це стане відомо у травні.

Як розповіла «Львівській Пошті» очільниця управління освіти Львівської міськради Зоряна Довганик, порядок зарахування дітей до першого класу не змінився. Відповідно до Закону України «Про освіту», який набув чинності у 2017 році, за школами, які надають початкову та базову освіту, визначені території обслуговування. Тобто кожна школа має визначену територію обслуговування, і першочергово до неї зараховують дітей, які на ній проживають, окрім того, таке саме право на зарахування мають брати і сестри дітей, що вже є учнями цієї школи, діти працівників закладу освіти, а також діти, зареєстровані як внутрішньо переміщені особи. Отже, батьки разом із заявою мають принести до школи документ, який підтверджує, що дитина має таке право.

«Це може бути документ про місце реєстрації дитини чи одного з батьків, договір оренди житла чи інший з визначеного переліку. Прийом документів має розпочатися не пізніше ніж за місяць до дня завершення, тобто не пізніше 1 травня. І якщо після зарахування дітей, які мають право першочерговості, залишаться вільні місця, директор закладу повинен сповістити про них на сайті навчального закладу, щоби батьки могли зорієнтуватися», – пояснює головна освітянка міста.

Довідатися про те, чи ви проживаєте на території певного навчального закладу, можна як на його сайті, так і на сайті управління освіти міста. Щоправда, зі слів Зоряни Довганик, вже є напрацьоване рішення виконавчого комітету щодо уточнення чи змін у межах територій обслуговування навчальних закладів міста. Таких змін небагато, і як не цього, то вже наступного тижня це рішення буде затверджене й опубліковане на сайті управління освіти Львова.

«Якщо ж батьки з тих чи тих причин хочуть віддати дитину до іншої школи, то мають розуміти, що туди першочергово будуть зараховані діти, які проживають на її території обслуговування. І їхню дитину візьмуть лише за умови наявності вільних місць. Однак про це батьки довідаються тільки після 1 червня, коли будуть сформовані списки першочергового зарахування. Якщо ж на вільні місця буде більше претендентів, міністерство пропонує проводити жеребкування. Насправді у Львові такого ще не робили. Якщо батьки бажали віддати дитину до тієї чи тієї школи, вона туди потрапляла. Перейматися не варто, ваша дитина без освіти не залишиться! Навіть після 1 червня, якщо вашу дитину не взяли в обрану вами школу, заклад освіти, на території обслуговування якого ви проживаєте, зобов’язаний її зарахувати. Та все ж таки раджу батькам, аби уникнути переживань, подавати дві заяви – до «своєї» школи і туди, куди волієте віддати дитину. Тоді можна бути певним, що в одну зі шкіл вона точно потрапить», – каже Зоряна Довганик.

Наразі прийом документів ще не розпочався, кожен заклад визначає, як це відбуватиметься. Торік в усі школи можна було надіслати заяву про зарахування та інші визначені документи електронною поштою.

У 2021-ому першокласники навчатимуться переважно за програмою НУШ (два варіанти на вибір учителя). В деяких школах, як і раніше, будуть класи з навчанням за програмою «Інтелект України» (ця програма передбачає придбання спеціальних робочих зошитів). І якщо в обраній батьками школі є такий клас, їм потрібно зазначити в заяві, що вони бажають, аби їхня дитина потрапила саме до нього. Жодних вимог до рівня знань дитини чи конкурсних випробувань тут не передбачено.

«Усі батьки майбутніх першокласників, незалежно від програми, за якою навчатимуться діти, подають лише медичну довідку, в якій має бути зазначено, що розвиток дитини відповідає віковим можливостям та може відвідувати школу, заяву та документ на підтвердження місця проживання. Будь-які конкурсні випробовування при зарахуванні у перший клас заборонені Законом України «Про освіту», на виконання якого ми змінили типи спеціалізованих шкіл, які передбачали вступ на конкурсній основі. Тому зараз не може бути жодних конкурсів, як і якихось особливих вимог до дітей, котрі йдуть у перший клас», – запевняє освітянка.

Жодної потреби проходити якусь спеціальну підготовку до школи чи відвідувати якісь платні заняття також немає – це все на бажання батьків. Навчальна програма складена так, що дає можливість кожній дитині здобути необхідні знання та навички, тим паче якщо дитина відвідує заклад дошкільної освіти. Відповідно до закону, управління освіти забезпечує всіх п’ятирічних дітей дошкільною освітою, якщо є відповідне звернення батьків. Зараз у Львові є вільні місця у старших групах дитсадків.

«Як правило, ми не рекомендуємо зараз, із огляду на карантинні обмеження,  проводити адаптаційні заняття, закон цього не вимагає. Школи змінили підхід: визначили один-два дні для знайомства зі школою, з учителями, які набиратимуть дітей у перші класи; звичної підготовки до школи немає. Всі діти, які відвідують заклади дошкільної освіти, проходять підготовку до першого класу. Окрім того, ми маємо Нову українську школу, яка теж передбачає адаптацію дитини до навчання, відсутність домашніх завдань, тож потреби проводити підготовчі заняття у школах немає», – вважає Зоряна Довганик.

Для батьків, чиї діти досягли шести-, семирічного віку, настав дуже відповідальний час: одні вирішують, чи посилати шестирічну дитину до школи цього року, чи ще рік зачекати, другі переймаються тим, що ще потрібно зробити, аби краще підготувати дитину до нового життя, треті – і першим, і другим.

«Ми вже записалися до школи, – розповідає «Львівській Пошті» пані Галина, мама Оксанки, якій у лютому виповнилося сім років. – Торік довго думали і таки вирішили ще рік походити в садочок. Чому? Передусім дався взнаки карантин: у садочок наша дитина не ходила, в логопеда заняття не завершила – кілька звуків «бракувало», у школі занять із підготовки не було та й назагал ситуація була незрозуміла – чи будуть заняття у школі, чи діти вчитимуться онлайн. Про своє рішення не шкодую, бачу прогрес у ставленні до навчання: донька хоче йти до школи, з гордістю розповідає, що наступного року піде в перший клас, виконує завдання, старається. Натомість торік зацікавити її якимсь завданням було доволі складно, а змусити закінчити його – майже неможливо. Про школу й чути не хотіла».

У пані Наталі двоє старших дітей – донька-студентка і син-старшокласник. Найменшій, Насті, у червні виповниться шість. Проте жінка каже, що ще думає, чи віддавати доньку до школи з вересня. На думку мами, Настя досить непогано дає собі раду з навчанням, добре усно рахує, знає літери, хоч деколи їх плутає, але непосидюча, робить те, що хоче. Старші діти пішли до школи в шість років, однак враження різняться: «Старшій доньці навчання давалося доволі легко, хоча були й нюанси. А от сина я б зараз точно в шість років не віддала до школи – йому було важко зосередитися на уроках, було чимало зауважень через поведінку, домашні завдання треба було виконувати під наглядом, навчальний матеріал розжовувати. Тому, з одного боку, не хочу красти в молодшої доньки рік дитинства, нехай ще побавиться, бо школа – це зовсім інший ритм. Але, з другого боку, чи через рік їй буде цікаво у першому класі? Бабуся каже, що краще не чекати, бо потім ще 12 років учитися в школі. Я ж вважаю, що маю подумати передовсім про те, чи зможе і чи захоче дитина ті 12 років учитися».

Даринці шість років виповниться у серпні, проте мама вже записала її у школу: «Так, ми йдемо у перший клас. Донька вже майже не відвідує садочок, каже, що там нецікаво. Виручає бабуся, яка багато займається з нею. Двічі на тиждень Даринка залюбки ходить на підготовчі заняття: читання, письмо, математика, англійська, виконує домашні завдання. Тож навіщо чекати?» – питає пані Вікторія.

Сашкові шість виповнилося в січні, проте його мама каже, що у перший клас сина ще не записуватиме: «Я вже маю першокласницю: донька Юля у вересні розпочала навчання в неповні сім років. І хоч усі запевняли, що навчання за програмою НУШ – це забавка, майже садочок, я цього не відчула. Тільки перші два тижні не було домашніх завдань. Учителька переконана, що вони вкрай необхідні, більшість батьків теж такої думки. Зрештою, я також погодилася, адже на вивчення певної літери відведено по одному уроку читання і письма. Якщо дитина до школи не знала букв і не вміла їх писати, то на самих уроках не навчиться, мусить вправлятися вдома. Зараз моя першокласниця часто на уроці чи вдома переписує по чотири-п’ять речень із букваря. Звісно, є багато помилок і зауважень. Так що треба допомагати, нагадувати, що час сідати за домашнє завдання, заохочувати, виправляти, спонукати до уважності, охайності, хвалити… А ще математика, ЯДС, англійська і, безперечно, щоденне читання. Я просто не уявляю свого Сашка за цими завданнями. Та в нього не допросишся картинку розмалювати чи рядочок літер написати! Яка школа?! Нехай краще ще рік у садочок походить. Сподіваюся, за цей час він стане більш організованим, зацікавиться навчанням», – розповідає пані Світлана.

Та й головна освітянка міста Зоряна Довганик зазначає, що в самому законі про освіту мовиться про те, що дитину віддають у школу «як правило, з шести років», але треба зважати на особливості її розвитку.

«Усі діти різні, тож загальних рекомендацій щодо того, йти дитині до школи з шести чи із семи років, не може бути. Це повинні бачити і розуміти передусім батьки. Я, для прикладу, свою дитину віддала у школу в п’ять років і вісім місяців і не шкодую, бо бачила, що вона нормально адаптована, добре сприймає матеріал. До нового року вона вже була нарівні з іншими дітьми, які були на півтора року старші, читала й писала. Тож усе залежить від дитини. Передусім варто порадитися з психологом, який працює в дошкільному закладі, дослухатися його порад!» – наголошує вона.

Про те, чи готова ваша дитина до школи, варто говорити не з огляду на її вік, а розглядати це питання комплексно, радить практична психологиня Ірина Харченко. Адже ця готовність дуже різнопланова: фізична, етична, психологічна, розумова…

Фізична готовність (ріст, вага, розвиток дрібної моторики тощо) – це здатність дитини витримувати певні фізичні навантаження. Тут є чимало критеріїв. Батькам найпростіше зорієнтуватися в цьому за простим, так званим філіппінським, тестом: попросіть дитину дотягнутися правою рукою через маківку до мочки лівого вуха, якщо рука ще закоротка – варто почекати зі школою.

Добре якщо дитина може читати, рахувати і писати, однак нині цього не вимагають. Важливо, аби вона вміла будувати нескладні міркування, висновки, ставити питання, могла переказати нескладний текст, знайти схожості й відмінності, об’єднати предмети в групи, мати уявлення про довкілля, про професії. Це розумова готовність.

Ще важливішою є психологічна готовність – це загальна налаштованість, настрій, бажання йти до школи, самоорганізованість, зосередженість, контроль над емоціями, здатність утримувати увагу впродовж 15-20 хвилин, навички комунікації, уміння приймати рішення, орієнтуватися в просторі та часі. Важливими є й навички самообслуговування – самостійно одягнутися, скласти ранець.

Етична готовність передбачає передусім розуміння правил поведінки і бажання їх дотримуватися.

«Є чимало тестів для визначення готовності дитини до школи. Вони не тільки покажуть, чи готові ваша донька або син до цього, а й допоможуть визначити, які ділянки треба «підтягнути», – радить психологиня.

Зараз чимало настільних ігор є доброю альтернативою комп’ютера, телефону, планшета та всіх інших медійних речей, які останнім часом усе більше привертають увагу дітей. Таке проведення часу подібне до спорту – той же азарт, дух суперництва, прагнення до перемоги і чітко визначені правила гри. Дитина може приміряти на себе будь-яку роль – активний учасник, справедливий суддя. Окрім того, для цього не треба багато місця. Тож гарно провести час за грою можна де завгодно, за будь-яких погодних умов, а водночас це буде доброю підготовкою до школи.

«Які навички розвивають настільні ігри? – Увагу і посидючість. Ці навички дуже знадобляться дитині в шкільному віці, особливо в перші роки. Якщо часто бавитися з дитиною в настільні ігри, то невдовзі вона зможе стати зосередженою на грі (як і на будь-якому іншому занятті) близько 25 хвилин. Такі ігри розвивають і особистісні, і соціальні навички – прагнення до мети, вміння правильно висловити свою точку зору, продумувати ходи наперед, працювати в команді, передбачати поведінку суперників, бажання перемагати, а також міркувати про те, як домогтися бажаного результату і вчитися на власному досвіді. В процесі гри дитина навчиться гідно приймати як перемогу, так і поразку. Крім того, це тренує фізичні здібності, швидкість реакції, спритність, логіку, пам’ять, фантазію, уяву тощо (залежно від різновиду гри), а також розвиває стратегічне мислення. Всі ми помічали, що найкраще розібратися в якій-небудь темі – це спробувати в доступній формі пояснити її комусь. Американські вчені довели, що розумові операції найкраще відбуваються в голові дитини (втім, як і дорослого) тоді, коли вони пояснюють свій механізм дії. Тут дуже важливим є правильний підхід батьків – під час гри потрібно ставити дитині щонайбільше навідних запитань на кшталт «а чому ти зробив саме так». Відповідаючи на них, дитина буде аналізувати і розбиратися в причинно-наслідкових зв’язках», – пояснює Ірина Харченко.

Натомість комп’ютер, планшет або телефон лише збуджують нервову систему, внаслідок чого у дитини появляється агресивний настрій, вона стає більш дратівливою, у неї знижується рівень концентрації уваги, що негативно впливає на розвиток та навчання загалом.

«Книжки в дошкільному віці діти рідко коли читають самі. Але всім батькам рекомендую читати книжки дітям щодня. Це розвиває мовлення, уяву та мислення дитини. Якщо дитина чує більше маму (яка читає книжку), аніж дивиться мультфільми, то мовлення в неї значно краще, чіткіше, словниковий запас більший, аніж у дитини, яка багато часу проводить за ґаджетами!» – наголошує психологиня.

1.Чи хоче ваша дитина йти до школи?

2. Чи думає про те, що в школі вона багато дізнається і навчатися їй буде цікаво?

3. Чи не торопіє, не соромиться в присутності сторонніх людей?

4. Чи може ваша дитина самостійно сидіти над якоюсь справою, яка потребує зосередженості, впродовж 15-20 хвилин, наприклад, збирати конструктор чи пазли, малювати?

5.Чи може ваша дитина дати собі раду із застібанням ґудзиків, зав’язуванням шнурівок?

6. Чи вміє ваша дитина складати розповіді за малюнком із п’яти та більше речень? 

7. Чи може ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів?

8. Чи вміє ваша дитина читати по складах або цілі слова?

9. Чи вміє ваша дитина рахувати до 10-ти і в зворотному порядку?

10. Чи може вона розв’язувати прості задачі та приклади?

11. Чи любить вона малювати й розфарбовувати малюнки?

12. Чи може ваша дитина користуватися ножицями та клеєм (наприклад, робити аплікації)?

13. Чи уміє вона правильно тримати олівець, писати й малювати за зразком?

14. Чи знає ваша дитина назви диких та свійських тварин, птахів, рослин?

15. Чи може вона узагальнювати поняття, наприклад, назвати одним словом овочі: помідори, морква, цибуля?

16. Чи вміє вона бавитися і спілкуватися з хлопчиками й дівчатками, знає, як потрібно поводитися серед однолітків, серед дорослих?

17. Чи може вона розуміти й виконувати вказівки дорослих?

18. Чи подобається їй збирати пазли, конструювати?

*Витворюйте позитивний імідж школи. Найважливіше завдання родини у підготовці дитини до 1-го класу – зняти її страх перед школою. В жодному разі не допускайте фраз на кшталт: «Якщо не вивчиш алфавіт, тебе не візьмуть до школи», «Школа – не місце для ігор», «Якщо будеш у школі нечемна/ий, вчителька насварить». Дитина має розуміти: школа – це місце, де вона буде щасливою і прийнятою, а не насвареною чи покараною.

*Пояснюйте дитині, хто такий учитель. Розкажіть, що його роль – бути наставником для дітей: учитель допомагає вчитися, пізнавати світ, він є другом, але він також несе відповідальність за учнів. Учителя слід поважати, а не боятися. Проговоріть із дитиною варіанти звертання до вчителя: залежно від школи це може бути звертання на ім’я і по батькові або ж «пані Маріє», «пане Андрію», але в жодному разі не «тьотя Наталя» чи «дядя Віктор».

*Програвайте з дитиною ситуації привітання з учителями та учнями. Поясніть, що вчитель – друг, та все ж старший, тому з учителями школи слід вітатися «Добрий ранок!», «Добридень!», а з однокласниками можна «Привіт!». Якщо дитина не ходить у садочок, варто потренувати стандартні фрази знайомства: «Привіт, мене звати Софія. Давай разом гратися./Можна погратися біля тебе/твоєю іграшкою?» Для успішного спілкування з однолітками дитина повинна вміти розповісти, що вона любить робити, чим бавитися, що їсти.

*Привчайте дитину вдома до шкільного розпорядку дня. Дитина повинна мати власне окреме робоче місце, де можна сидіти зручно, тримаючи рівно спину, правильно тримаючи ручку. Практикуйте вдома зосереджену роботу дитини за столом не більш ніж 20 хвилин, потім – рухливу перерву. Дуже прошу батьків не ставити на дитячий стіл перекуску, бо так дитина привчиться малювати і хрумати пластівці одночасно. У школі ми ще раз наголошуємо на правилі: на уроці їсти не можна, для цього є перерва!

*Якомога більше говоріть із дитиною. Це найкращий спосіб підготуватися до школи – ідете вулицею, говоріть про все, що бачите довкола: про дерева, тварин, погоду, автомобілі. Цікавтеся думкою дитини, слухайте її та не перебивайте. Це дуже ефективний спосіб розвивати мовлення дитини, її навички спілкування.

*Must know відомості дитини про себе: власне ім’я та прізвище, імена батьків, домашня адреса, місто, країна, дата народження. Обов’язкові загальні поняття: пори року, послідовність місяців року та днів тижня, назви різних фруктів, овочів, тварин і рослин, елементарні правила дорожнього руху. Звісно, на уроках ми знову будемо вивчати місяці та пори року, але ці поняття вже мають бути знайомі дитині.

*Поясніть, що у школі діють правила і що їх треба дотримуватись. Але не муштруйте дитину, що в класі можна говорити лише з дозволу вчителя або тільки якщо була піднесена рука. У Новій українській школі на кожному уроці ми маємо живий діалог дітей, тому тут діють правила взаємоповаги: не можна перебивати того, хто говорить, перекрикувати чи вигукувати. Усі правила співжиття у класі ми з дітьми спершу створюємо, а потім стараємося їх дотримуватися. Батьки мають власним прикладом привчати дітей уважно слухати співрозмовника і не перебивати.

*Перевірте базові побутові навички дитини. З досвіду роботи із дітьми знаю, що першокласникам ще складно самостійно зав’язувати шнурівки, застібати/розстібати пасок, штани або спідницю, перевдягатися у спортивну форму тощо. Упевніться, що дитина вміє робити все це сама, без допомоги дорослого, або намагайтеся купувати речі без складних застібок чи шнурівок. Привчайте дітей складати свої речі охайно в одному місці, а не розкидати.

*Упевніться, що дитина має навички самообслуговування. Вона повинна чітко знати: якщо їй треба до туалету, вийти можна в будь-який момент уроку без окремого дозволу вчителя (достатньо просто повідомити його, що є потреба вийти).

*Привчайте дитину впізнавати свої шкільні речі та тримати їх у порядку. По-перше, купуйте речі до школи разом із дитиною: щоб вона сама їх обирала, а потім могла впізнати. Щоб діти не плутали зошити та підручники, поки вони іще невпевнено читають, пропоную спеціальні наліпки. По-друге, тренуйте навички дитини пакувати шкільну сумку за розкладом на наступний день: нехай роздивиться усі відділення і визначить, куди що можна покласти. У першому класі це можна робити разом із дорослим, але до 4-го класу дитина вже повинна сама збиратися до школи. По-третє, раджу батькам підписувати одяг дітей на внутрішніх етикетках: так учитель зможе швидше знайти власника речі.

*Влаштуйте гру-імітацію «Мій перший день у школі». Перетворіть один день на гру в школу: нехай хтось із батьків грає роль учителя, а хтось – іншого учня. Так ви зможете зімітувати всі складові шкільного дня, змоделювати ситуації на уроці чи на перерві. Батьки, закликаю вас не боятися гратися, адже гра лежить в основі навчання у Новій українській школі та є справді ефективним способом «прокачування» навичок!

*Дізнайтеся, чи у вашому закладі діє «Школа майбутнього першокласника». Якщо так, то раджу скористатися нею. Зазвичай вона починає роботу за шість місяців до вересня. Це чудова нагода для дитини пройти період адаптації ще до початку навчального року.

*Ходіть на прогулянку або на гуртки у вашу майбутню школу. Дитині важливо поступово звикати до будівлі школи, її подвір’я. Якщо можете, запишіть дитину в гурток при школі або підіть туди на День відкритих дверей. Це допоможе дитині сприймати школу як безпечне, дружнє, знайоме середовище, а отже, адаптація до шкільного життя пройде легше.

*Підготуйте себе і дитину до сепарації. Зі свого досвіду знаю, що найбільший страх майбутнього першокласника те, що поруч не буде мами. Тому про це варто говорити з дитиною вже зараз: що школа – дружнє середовище, там завжди можна попросити про допомогу вчителя, що після уроків на тебе чекатиме мама чи тато. Другий дитячий страх – страх невдачі: що у школі він/ вона зробить щось не за правилами, а вдома за це насварять. Раджу батькам практикувати здорове ставлення до помилок: їх неможливо уникнути, вони потрібні нам, щоби вчитися.