– Як батьки, так і діти мають усвідомити: карантин і весь період пандемії колись завершаться. Це не щось вічне – воно матиме кінець! Також раджу усім пам’ятати: незалежно від перенесення дат, якихось негараздів діти все одно пройдуть ЗНО і вступлять до вишів. У них буде майбутнє! Просто наразі треба набратися сил і терпіння, аби це все пережити. Повторюйте це, і все буде гаразд! Справді, зараз нашим випускникам, майбутнім абітурієнтам, дуже важко, бо є плутанина, невизначеність. Вони вже розуміють, що фактично ціле літо будуть задіяні в навчанні: спочатку пробне ЗНО, потім основне, потім вступ. Через це виникає демотивація. Пригнічення додає ще й те, що всі досі перебувають на карантині, тобто змушені сидіти вдома, існують обмеження щодо відвідування людних місць. Про відпочинок, море, сонце взагалі не мовиться. І такий настрій ще більше демотивує. Мені часто телефонують школярі, розповідають про свої страхи, звертаються по допомогу. І якщо спочатку в них домінувала паніка, то тепер апатія до всього. Діти кажуть, що їм усе набридло, хочуть, щоб усе швидше минуло, воліють забути про навчання, різні завдання, скайп, клас-рум. Одне слово, хочуть бути вільними. Коли я запитую їх, що вони найперше зроблять, коли закінчиться карантин, більшість наголошує, що зустрінеться з друзями. Але є й такі, які кажуть, що залишать телефон удома і підуть спілкуватися наживо. Після дистанційного навчання та онлайн-уроків діти вже нічого не хочуть… У цей нелегкий час раджу всім іти одне одному на поступки, намагатися зрозуміти, що все це швидко мине, а знання залишаться. Замість того, щоби постійно за щось переживати, треба думати про навчання. Не варто телефонувати до всіх, перепитувати по кілька разів, як відбуватиметься ЗНО, коли воно буде, за яких умов. Краще сісти за підручники. Зрештою, карантин – це й хороша нагода для саморозвитку, самоосвіти, всебічного збагачення знаннями. Постарайтеся в усьому цьому шукати позитивні моменти. Усього ми не змінимо, і це треба зрозуміти, осягнути. Якщо не можете змінити ситуацію, яка є зараз, старайтеся пристосуватися до неї. Тобто пандемії ніхто не скасує, не зробить так, щоби вона минула, але кожен із нас може зробити все для того, аби вона його оминула і не зачепила рідних. Завжди в усьому шукайте недоліки і переваги. Наприклад, якщо дитина сидить удома і готується до ЗНО, позитивом може бути те, що в неї є час на самоосвіту, що вона може вчитися у тиші, що їй не потрібно йти до школи. Зрештою, і мама вдома приготує щось смачненьке – не треба самому нічого готувати. Але не варто забувати про недоліки, як-от постійне перебування вдома, брак живого спілкування і так далі. І коли ви вже визначите переваги та недоліки, напишіть про результат, коли все здасте, коли іспити залишаться позаду. Але зробіть все деталізовано – сплануйте, що це буде за день, у що ви будете зодягнені, хто вас оточуватиме, які відчуття будуть у вас присутні. Це допоможе спроєктуватися на позитив, відчути результат своєї мрії. Якщо ідеально опишете той останній день, вдасте, що все реалізоване, то й з легкістю переживете тестування, вступ і святкуватимете перемогу! А тепер можна й на відпочинок. Батькам раджу всіляко підтримувати своїх дітей. Жодних звинувачень, навпаки, тільки підтримка і розуміння! Кажіть, що знаєте, як дитині зараз важко, але ви їй у всьому допоможете. Налаштуйте дитину на те, що вона добре пройде ЗНО, вступить до вишу, що після цього ви обов’язково кудись поїдете на відпочинок, бодай на кілька днів. Мотивуйте своїх дітей, додавайте їм віри, наголошуйте, що вони не самі, що ви завжди поруч. Кажіть, що коли донька чи син докладе ще трішки зусиль, то обов’язково отримає потрібний результат. Спільними зусиллями вам усе вдасться!

– Відверто кажучи, настрій до здачі ЗНО та вступних іспитів – ніякий. Мотивації нуль, як і бажання доучувати потрібні предмети. Хоча на початку було все супер, на повну готувалися до всього... Гадаю, все через те, що впродовж карантину, ми, одинадцятикласники, перебуваємо в постійному стресі, передчутті чогось невідомого. Спочатку дистанційне навчання, відповідно таке ж репетиторство, далі кількаразове перенесення дат пробного та основного ЗНО. Тобто спочатку присутнє переживання, як це все буде, а потім – розслаблення, що дати посунули, а отже, можна відпочити. Аж тут знову ставлять перед фактом, і треба встигнути усе довчити. Для мене взагалі чекання – це найгірше. Якщо б усе було, як у минулі роки, проблем таких не виникало б. Усе б ішло своєю чергою: закінчення навчання, свято Останнього дзвоника, випускний, складання ЗНО, вступ у омріяний виш... Зрештою, в липні минулого року випускники вже були вільні! А цього року? Від випускного відмовилися, основне ЗНО триватиме ще й у липні, аж у серпні будуть відомі результати, а вступні іспити взагалі почнуться наприкінці вересня або й у жовтні. Жодних канікул і відпочинку! З чого тут радіти і як не стресувати? Щось схоже відчуваю не лише я. Більшість моїх однокласників перебувають у такому ж стані. Дехто дуже нервує, інші кажуть, що вже все забули, бо ж мали нюанси з репетиторами. Повірте, далеко не всі могли працювати онлайн… Ось я, наприклад, на карантині, займалася переважно українською мовою і літературою. Були онлайн-зустрічі з учителем, тестування і так далі. З інших двох предметів (біології та історії) набагато менше. Можливості бачитися з учителями не було, онлайни також були часто неможливі. Мені, як правило, просто скидали завдання, і я їх виконувала. Із цього тижня відновлюю роботу з репетиторами. Будемо доучувати, повторювати пройдений матеріал. Думаю, включуся у ритм навчання, бо вже трохи відійшла від усього цього. Я вже отримала сертифікат про проходження ЗНО. Це така собі перепустка. Перше тестування у мене 30 червня (українська мова і література), далі 9 липня (історія України) і 13 липня (біологія). Перед тим спробую свої сили у пробному ЗНО. Проходитиму його лише з двох предметів – української мови та біології. За кожне пробне тестування довелося заплатити 150 гривень. Уже кілька років займаюся спортом, волейболом, тож моя мрія – вступити до інституту фізкультури. Подаватимуся на дві спеціальності: реабілітолога і вчителя-тренера. Про зміни щодо ЗНО нам говорили. Знаю, що треба обов’язково мати маски, заходити в аудиторію по одному, тримати дистанцію. Що стосується локації та часу проведення, тут наразі нічого не відомо. Про це скажуть пізніше. Як я вже казала, зараз не хвилююся. Перебуваю в стані апатії. Але ближче до ЗНО точно переживатиму. Та знаю, що мені все вдасться, що я обов’язково вступлю. Цілком можливо, що й на державне навчання. Принаймні цього прагну і робитиму все, аби так сталося.

– Карантин надзвичайно виснажує. Ті, що планують вступати, справді дуже втомилися. Хоч я всі роки вчилася, була відмінницею, проте зараз починаю забувати все, що знала до цього. Пам’ять просто «змело»... Тому який може бути настрій перед ЗНО? Ніякий! Мало того, що постійно вчишся з репетиторами, то ще й у школі досі все «підганяємо» – там допиши, те додай... Вступати планую у Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького. Складатиму ЗНО з української мови і літератури, математики та біології. Перший іспит 25 червня. Зараз уже хоч відомі дати, залишається лише готуватися. А до цього були суцільні зміни – то вводили нові умови, то дати переносили. І це ще додавало стресу. Відверто кажучи, я вже й не надто переймаюся тим, які бали одержу на ЗНО. Просто хочеться все це щонайшвидше пережити та й по всьому. Наразі додатково займаюся біологією. Нещодавно завершила заняття з репетитором із української мови, ще раніше – з математики. За неї переживаю найбільше: може, вже усе забула? Якби того вірусу не було, думаю, всі пройшли б ЗНО набагато краще. Бо мотивація була б вища: склав, здав, вільний. Я вже навіть змирилася з тим, що моє літо мине в науці, бо першу половину літа складатиму ЗНО, а другу – відходити від усього і вступати до вишу. Звісно, безмежно дякую своїм батькам за постійну і максимальну підтримку в усьому! Без них я не впоралася б.