Прийшла з прогулянки зі синцем і розбитим коліном, зламав ногу, стрибаючи з дерева, розсікла брову, коли з гірки падала, а ще і вдома можна отримати травму. Небезпека чатує на дітей звідусіль, адже вони маленькі, недосвідчені, до світу їм потрібно ще звикати і вчитись багатьом речам.
Історії дитячого травматизму – сумний досвід. Проте запобігти йому можна, певні батьки, лікарі та психологи. Передусім за дітьми потрібно слідкувати, дотримуватися правил безпеки і завжди бути пильним. Це значно зменшує ризики. В Україні щороку реєструють випадки вуличного травматизму, серед яких найбільша кількість припадає на поверхневі і глибокі рани, вивихи, розтягнення, травмування суглобів та м’язів, переломи кісток верхніх та нижніх кінцівок. Як зазначають у Центрі громадського здоров’я України, смертність дітей віком до п’яти років у всьому світі зменшилася: щодня помирають 15 000 дітей порівняно з 34 000 у 1990 році.
Окрім побутових та вуличних травм, нині чатує ще одна небезпека – небезпека заразитися коронавірусом. Та пояснити дитині дошкільного віку, що таке дистанція, чому не можна йти на дитячий майданчик чи гратися з однолітками, буває важко. Тому психологи радять, передусім батькам, не вселяти страх дитині, пояснюючи про нинішні небезпеки. А бути поруч, давати опору і підтримку, говорити, пояснювати те, чого дитина не розуміє, проводити разом час, гратись. Ну і, звісно, любити.
Нині Богданчику майже два рочки. Він і не пам’ятає, як торік батьки везли його у 8-му лікарню з опіками чотирьох пальчиків. Однак мама з татом такий сумний досвід не забудуть ніколи у житті.
«Синові був рік і місяць. Він якраз почав самостійно ходити. І ось одного ранку, коли я на кухні за столом пила каву, він попросився на руки. Горнятко відсунула, взяла сина, і він вмить дотягнувся до чашки і обпік пальчики. Ми одразу відвезли його в лікарню в опікове відділення. Йому знеболювальне вкололи, рану обробили і шину наклали. Упродовж тижня щоранку їздили на перев’язку. На другий день, пригадую, малому на опіки свинячу шкіру наклали, щоби краще заживала рана. – розповідає «Львівській Пошті» пані Оксана, мама Богданчика. – Ніколи не думала, що подібне може трапитися з нами. До того ж кава з вершками була, не надто гаряча. А виявляється, дитина опіки може отримати і від 50 градусів. Зараз на руці і сліду немає від ран. Гоїлися вони майже два місяці. До речі, з власного досвіду скажу, що у таких випадках у жодному разі не можна під струмінь холодної води підставляти з опіками рану. Необхідно набрати холодну воду у посудину і занурити туди руку».
Прогулянки: з досвіду батьків
Христина Мисак, мама двох маленьких дітей, вважає, що небезпечних травм уникнути можна, застерігаючи дитину про них. «Сину майже три рочки, доня ще у возику. На майданчики не ходимо, гуляємо у парку Франка по доріжках на біговелі. Стараюся, аби був обмежений доступ до предметів. Перед проїжджою частиною він зупиняється. Вчимо, що там небезпека. У дитини повинно бути слово, яке її зупинить у секунду. Бо можна довго кричати, бігти, але питання безпеки і життя дитини – це лічені секунди», – каже «Львівській Пошті» співрозмовниця. – Під час прогулянок практично не контактуємо, бо людей небагато, до того ж син катається на біговелі, як такого контакту немає. Думаю, це значно зменшує ризики заразитися вірусом. Завжди маю зі собою антисептик. Навіть такий лайфхак придумали. Брали на прогулянку півлітрову пляшку води з-під крану, мило рідке, паперові рушнички і намагалися двічі-тричі під час прогулянки малому мити руки. Якщо ви дуже переймаєтеся безпекою і чистотою, то не буде важко зі собою ці речі взяти на прогулянку. Навіть якщо треба поїсти, а руки брудні, це стане в пригоді».
Галина Гладяк, мама дворічної дівчинки, переконана, що про безпеку і небезпеку дитину варто вчити змалку, говорити, пояснювати. Аби зацікавити її такими розмовами, треба хвалити за гарні вчинки. Це буде стимул, щоб вона слухала батьків, їхні поради. «Донечка в мене дуже активна, любить вивчати все довкола, завжди влаштує мені сюрприз, в болото залізе. Тому передусім зі собою на прогулянку беру антисептик і вологі серветки. Аби уникнути неприємних «пригод», за дитиною, певна, потрібно увесь час слідкувати. Тим паче, за маленькою. Гуляємо інколи на майданчику біля новобудов, адже будинки заселені лиш частково, то й дітей там мало. Ситуація з карантином, небезпекою коронавірусу змусила внести корективи в наші з донькою будні: більше гуляємо в лісі, на стадіоні. Уникаємо контактів із дітьми, їхніми батьками. Донька – дитина соціальна, з дітками контактувати, гратися любить, але обережна, прямих контактів уникає, чужих за руки не бере», – розповіла «Львівській Пошті» Галина Гладяк.

Про маски і безпеку
Лікарі радять на прогулянку з дітьми дошкільного віку брати перекис водню та пластирі, аби у разі травми на місці можна було обробити рану. Сімейна лікарка, завідувачка амбулаторії сімейної медицини селища Рудне Юлія Мокрик має понад пів тисячі пацієнтів дошкільного віку.
«Дуже часто звертаються до мене з дитячим травматизмом. Бувало, батарейки проковтнула дитина, таблеток наїлася, головою вдарилася, впала та ніжку підвернула, руку зламала. Залежно від виду травматизму, інколи скеровую у травмпункт. Про безпеку дитину потрібно вчити змалку, вони на льоту схоплюють. Дітям треба пояснювати, показувати і розмовляти з ними про небезпеку, а також пильнувати як зіницю ока», – зазначає «Львівській Пошті» співрозмовниця.
Зі слів Юлії Мокрик, нині така ситуація, що батьки повинні дітей також вчити маски одягати, пояснювати, навіщо вона, щоб дитина не боялася їх носити. Це також безпека.
«До двох рочків діткам маски не рекомендують одягати. Після двох років варто пошити невелику маску або придбати, зараз є великий вибір: кольорові, з малюнками. Думаю, дитину зацікавити можна. Треба навчити правильно одягати маску. Шляхів передачі коронавірусу на 100% не вивчили. Достовірно невідомо, як він ще, окрім повітряно-крапельного шляху, передається, на яких поверхнях і як довго зберігається. Маска потрібна, особливо в громадських місцях, транспорті, торговельних центрах. Проте не рекомендую нині дітей водити у місця великого скупчення людей», – розповіла сімейна лікарка.
Поради психолога
Аби дитину навчити безпеки, дорослий повинен показати їй свій приклад, зазначає психологиня, арттерапевтка Тетяна Шолубка.
«Якщо я зі сином катаюся на велосипеді, то обоє повинні одягнути шолом. Бо дитина не розуміє безпечності того шолому, якщо я його не одягаю. І пояснюю, що як би ти класно не їздив, хтось може в тебе врізатися, а шолом захистить від травми. Та сприйняття інформації залежить від віку. Якщо семирічній дитині говорити, пояснювати, то вона може зрозуміти. З меншими дуже складно. З ними потрібно бути, наприклад, на майданчику і давати дитині відчуття безпеки. Не потрібно постійно забороняти, бо тоді підсилюємо відчуття тривоги і страху, – розповідає «Львівській Пошті» психологиня. – У дитини завжди розвивається тривога та інтерес одночасно. Наприклад, є висока гірка з драбиною. З одного боку, на неї залізти страшно, з другого боку, цікаво. Коли мама стоїть біля тої гірки і каже «дивись, не впади, бо зламаєш собі щось», то вона посилює в дитини цей страх. І дитина керується своїм вибором у бік страху. Але коли мама стоїть біля дитини, коли та на гірці, і каже, що у сина чи доньки все вийде, адже мама поряд (мама має водночас давати відчуття безпеки, страхувати), так буде правильно. Не потрібно впадати в крайнощі, мовляв, або йди сам, або не йди нікуди взагалі».
Аби дозволити залізти на гірку малій дитині, мама чи тато мають діставати до тої гірки, щоби за потреби дитину підстрахувати. Зі слів Тетяни Шолубки, коли дитина стає старшою, то хоче ризикувати, бути самостійнішою.
«От в мене була ситуація: син на велосипеді вирвався вперед. Аби таких моментів не було, має бути домовленість. Коли йдемо гуляти, я, мама, говорю «стоп» або «зупинися», і ти слухаєш», – додає співрозмовниця.
Психологиня та артперапевтка рекомендує батькам пояснити дитині, як і де гуляти безпечно за допомогою кольорів світлофора.
«Зелена зона – то біля мене, безпечна зона. Можеш йти на жовту зону – це далі від мене, але я тебе бачу, а червона зона – небезпека, коли не можу тебе побачити, дуже далеко, не встигну прийти на допомогу вчасно. Йдеться про зону, де дитина може щось зробити без контролю. Але постійно лиш обмежувати не можна, треба заохочувати самостійність. Бо дитина буде виклики робити, противитись або навпаки буде замкнута, невпевнена. Батькам треба знайти золоту середину, – радить Тетяна Шолубка. – Нині помічаю, що у зв’язку з пандемією у дітей з’являється тривога. І щоб такого не було, наприклад, батькам не потрібно надмірно користуватися антисептиком. Коли ми зі сином лиш удвох гуляли в лісі, то маски не одягали, втім пояснювала, що у магазині чи людних місцях у масках треба бути. Має бути здорове розуміння ситуації».
Топ-10 правил безпеки на дитячому майданчику
1. Слідкуйте, щоб дитина не торкалася руками обличчя, а особливо слизових оболонок. Привчайте її до того, щоб потрібно чхати або кашляти, закриваючи рот згином ліктя. Намагайтесь уникнути тісного контакту вашої дитини з іншими дітьми.
2. Варто щоб під час прогулянок у вас завжди були зі собою чиста вода, серветки, антисептичний засіб та пластир. Вдома обов’язково ретельно вимийте руки собі та дитині теплою водою з милом протягом 20-40 секунд.
3. Перед початком гри на майданчику перевірте, чи ігрове обладнання у хорошому стані. Також переконайтеся, що всі частини, а особливо рухомі, надійно закріплені та відсутні виступальні елементи з гострими краями.
4. Перевірте, щоб на майданчику не було пляшок, скла, гострих деталей, шприців тощо. Особливо ретельно перевірте пісочницю.
5. Подбайте, щоб одяг та взуття дитини були зручними та не заважали їй вільно рухатися. Бажано, щоб одяг не мав елементів, які би чіплялись або могли застрягнути в ігровому обладнанні: довгі шнурки, застібки, прикраси тощо.
6. Взуття повинно бути на неслизькій підошві та надійно фіксуватися на ногах. Влітку бажано одягати шкарпетки та дбати про захист від сонця. Одягайте дитині головний убір та використовуйте сонцезахисні засоби для шкіри.
7. Ніколи не залишайте дитину без нагляду. Уважно спостерігайте за дитиною, коли вона на рухомому та високому ігровому обладнанні. Не допускайте, щоб дитина опинилася занадто близько до обладнання, коли там перебувають інші діти.
8. Переконайтеся, що відкриті отвори на ігрових конструкціях достатнього розміру, щоб частини тіла дитини не могли у них застрягнути. Для гри обирайте те обладнання, яке відповідає віку та зросту дитини.
9. Зверніть увагу на покриття, особливо у місцях, на які може спуститися або впасти дитина. Оптимально, щоб покриття було достатньо м’яким та мало ударопоглинальні властивості – пісок, гума, гравійний відсів, штучна трава тощо.
10. Перевірте на дотик поверхні, спуски, поручні. Вони не повинні бути занадто гарячими або ж навпаки холодними, інформує Центр громадського здоров’я України.