Щодня ми заклопотані та запрограмовані на вирішення безлічі проблем, тож, здається, нагод і часу радіти в нас немає. Однак саме до цього ми покликані – щоби наше життя було сповнене радості, пише сайт “Духовна велич Львова”, пропонуючи настанови отця Тихона Кульбаки про радість та її місце в нашому повсякденні.

Першим джерелом радості на повсякчас, на переконання священника, є сам Господь – воскреслий Христос. Привітанням “Христос Воскрес!” ми проголошуємо не тільки свою віру у воскресіння, а й свою радість з цього приводу. В Святому Письмі тема радості також дуже й дуже поширена.

“Друге і феноменальне джерело радості після Бога – це людина. Потрібно просто правильно спілкуватися одне з одним, щоб заряджати цією радістю. Обираючи з усіх людей, які нас оточують, найголовнішою радістю є ми самі. І потім ми вже можемо бути радістю для інших людей. Бог хоче, щоб ми були радісними і не ходили сумними. Аби долали сум у цьому світі з допомогою радості. І відповідь дуже проста: “Христос, я і мої оточуючі”. І ці три особи мали б бути для нас джерелом нескінченної потіхи, але це джерело потрібно постійно шукати. Іноді доводиться багато попрацювати. Тільки за цієї умови можемо віднайти його”, – зазначає отець Тихон.

* Проаналізуй свої стосунки з Богом. Якими є мої стосунки з Господом? Чи я готовий прийняти від Нього радість? Бог постійно хоче ділитися з нами радістю і запалювати нас. Дуже важливо, щоб у цих стосунках – “Я і Бог” – ми прагнули отриману радість імплементувати в своє власне життя. Рука Христа простягнута до нас, а наша у відповідь може бути непростягнутою.

* Відповідальність. Ми мусимо усвідомити, що тільки ми відповідальні за те, чи буде радість присутньою в нашому житті. За це не несуть відповідальності ні мама, ні тато, ні школа, ні Церква, ні Шевченківський гай, ні нічний клуб. Тільки від мене залежить, чи буду я радіти.

* Ефект літака. У літаку завжди є кисневі маски, і якщо ви подорожуєте разом із дитиною, то, згідно з інструкцією, потрібно перш за все надягнути маску на себе, а тоді вже на дитину. Тільки так ви зможете подбати про вас обох. Це є парафразом заповіді Христа: “Полюби ближнього свого, як самого себе”.

* Досягнення. Іноді, коли до мене на сповідь приходять люди, то переважно йдеться про негатив. І я запитую: “А що у вас позитивного сталося з часу минулої сповіді?”. І часто люди не знають, що сказати, але поволі пригадують, що щось хороше таки траплялося, відбувся певний розвиток. Кожен із нас має щодня певні досягнення. Треба в той момент сказати собі: “Я молодець”.

* Шукай доброго. Коли нам здається, що наше життя є чорним і безрадісним, там можна знайти речі, які могли б нас тішити. Є чудова книжка і фільм “Поліанна”. Це приклад дівчинки, яка була сиротою і жила у екстремальних умовах, але завжди зберігала радість. Вона казала: “Навіть якщо ти зламав ногу – радій, бо ти не зламав дві”.

“Що робити, аби відчути радість вже зараз? Перший крок – це молитва до Бога. І, можливо, пригадуєте, що колись популярною була акція, коли люди ходили з плакатом “Обійми мене”? Обійми – найпростіший інструмент отримання радості. Попросіть когось, щоб вас обійняв. Не соромтесь або самі когось обійміть”, – радить священник.