Вона сильна і цілеспрямована жінка, яка не лише водить автівку, любить ходити у спортзал, виховує трьох чудових дітей, а й твердо вірить у диво. Головно в те, що обов’язково видужає, почує від лікарів, що потреби в лікуванні вже немає, і зможе насолоджуватися життям, як раніше. Наразі ж боротьба за життя в молодої 31-річної львів’янки Христини Коноваленко триває…

Кілька років тому, майже відразу після смерті чоловіка, Христина вже лікувалася від страшної  хвороби – раку молочної залози – і тоді таки подолала її. Проте недуга повернулася, понад те, із першої стадії перейшла в останню… Метастази поширилися в кістки та головний мозок. Єдиний вихід – продовжити лікування в ізраїльській клініці. Там її чекають уже 10 серпня. Однак на обстеження та лікування сім’ї потрібні великі гроші! Долучитися до фінансової допомоги може кожен!

Ті, що не знають Христину Коноваленко, бачать її уперше, ніколи не скажуть, що ця жінка хвора або пережила стільки нещасть та бід. Негаразди в сім’ї почалися з того, що кілька років тому в автокатастрофі загинув чоловік Христини, і вона в свої 26 років залишилася вдовою з трьома дітками на руках. Це був страшний шок і переворот у житті жінки. Та ще страшніше стало, коли вона виявила у себе хворобу.

“Дуже боляче пережила втрату чоловіка, замкнулася в собі, ні з ким не хотіла розмовляти, лише думала, чому це сталося зі мною і моєю сім’єю. Гадаю, стрес зробив своє, і одного дня я, будучи вдома, помітила зміни на своєму тілі – на одній молочній залозі відчула потовщення. Нікому нічого не кажучи, поїхала на УЗД, де запідозрили проблему і порадили звернутися до мамолога. Він підтвердив діагноз – рак молочної залози першої стадії. Мене прооперували, призначили гормональне лікування. Здавалося, все залишилося позаду, – розповідає “Львівській Пошті” Христина Коноваленко. – Та в червні минулого року я знову помітила, що зі мною щось не так. Між грудьми намацала кісту, яка набрякла. Та й рука дуже боліла. Звернувшись до лікарів, знову почула невтішний діагноз – рак молочної залози з численними метастазами, у тому числі в кістки та головний мозок”.

Жінці відразу ж призначили хіміотерапію. З липня 2018-го по лютий 2019-го Христина пройшла більш ніж 40 хіміотерапій! Коли ж і після цього лікарі сказали, що лікування малоефективне, та запропонували зробити променеву терапію, вона відмовилася.

Жінка вирішила, що спробує домовитися про лікування за кордоном. “Думаю, це треба було зробити набагато швидше, може, й ефект був би інший… Попри все почала шукати і цікавитися закордонними клініками. Зокрема, відправила документи до Німеччини та Ізраїлю, – веде далі Христина. – Прогнози німецьких лікарів були досить песимістичні, та й суму там запросили дуже велику. А ось ізраїльські медики були більш оптимістичні. Сказали, що стовідсоткової гарантії на одужання не дають, але гарантували, як вони це називають, “підтримку життя”. Понад те, сказали, що за правильної діагностики і лікування з моїм діагнозом ще можна прожити кілька, а той десятки років. Тож буквально за тиждень я вирішила: їду в Ізраїль”.

Вперше до Ізраїлю на обстеження та лікування жінка поїхала в березні цього року. Згодом була ще одна поїздка. Христині двічі робили обстеження та призначали лікування. Препарати вона купувала там, а капати їх приїздила сюди. Каже, що так дешевше.

“Під час останньої поїздки ізраїльські лікарі призначили мені чотири хіміотерапії. Мені вдалося купити ліки лише для трьох, на четверту вже не вистачило грошей… Одна доза коштує сім тисяч доларів. Ще п’ять тисяч доларів довелося заплатити за обстеження”, – уточнює Христина Коноваленко.

Чергова поїздка запланована на 10 серпня. Жінка каже, що знову мусить робити всі обстеження і проходити нове лікування. Яке воно буде і скільки доведеться на нього витратити – невідомо, все залежить від результатів огляду. Виглядає так, що знову доведеться мати зі собою тисячі доларів.

“Мушу звертатися до добрих людей з проханням про допомогу, хоча дуже важко це робити. Як кажуть, досі старалися не виносити проблему з дому, всі гроші на лікування збирали самотужки. Допомагали батьки, родичі, близькі, знайомі. Крім того, вже продали все, що можна. Залишився будинок, де живе моя сім’я. Але його не продам за жодних обставин, бо де ж житимуть мої діти?! А їх у мене троє… Вони ще маленькі – 11, 9 і 7 років, – бідкається жінка. – Діти й так болісно переживають мою хворобу, особливо донька. Через переживання спочатку за тата, а тепер за мене вона захворіла на псоріаз…”

Уся складність лікування Христини Коноваленко полягає у тому, що в неї немає чітко визначеного лікування, тобто якщо вона прийме 10 чи 15 хіміотерапій, то одужає. “Мені потрібне регулярне лікування. Або ж станеться якесь диво. Я в нього, до речі, щиро вірю! Уже навіть уявляю, як прийду до лікаря, і він мені скаже, що ніякого лікування вже не треба, бо я здорова. Це все разом мене тримає на цьому світі”, – додає жінка.