– Темою мого виступу буде “Вихід назустріч”. Будемо розважати, як кожен із нас може вийти назустріч – назустріч собі, Богові, ближньому, цьому світові. Вважаю, це дуже важлива і дуже цікава тема.

– Людина – істота соціальна. Ми створені так, щоб жити в соціумі. Сам Господь, коли творив Адама, казав: “Недобре чоловікові бути одному”.  Тому створив для нього жінку. Але важливим для нас є не тільки спілкування в найближчому колі, а й у соціумі. Спілкуючись, ми цей соціум водночас будуємо, розбудовуємо те середовище, яке має вплив і на нас, і на наших дітей, і на майбутнє нашої країни. Спілкуючись на таких майданчиках, ми будуємо громадянське (дуже люблю це слово) і духовне суспільство. Це так потрібно нам із вами!

Сьогодні ми левову частку свого життя проводимо у віртуальному світі, тож завдяки таким фестивалям можемо “вийти в реальність”. Але іноді це важко. Декому затишніше проводити час із ґаджетами, а не з живими людьми. Я розумію, що за такою поведінкою стоять певні зранення. Знаю багато людей, які наживо дуже обережно спілкуються, дуже закриті, а в тому ж Facebook у них така бурхлива діяльність, коментарі. Це свідчить про те, що людина переживає певні непрості духовно-психологічні процеси. Тож треба починати усвідомлювати: щось тут не зовсім нормально та не зовсім добре. І це мало б підштовхувати нас до питань: “Що зі мною? Чи комфортно мені з цим? Що я можу робити, щоб вийти з цього стану?”. Тож такі локації, як фестиваль “Святкуймо Воскресіння разом”, є дуже гарним способом долати страхи в спілкуванні, зранення, бо атмосфера там дуже комфортна, багато майданчиків, сама локація дуже цікава, наповнення програми дуже цікаве, і для такої людини, яка, можливо, є інтровертом чи зранена, це середовище, де можна поволі розкриватися.

– Сто відсотків. Чому ж ні? Думаю, комфортно буде всім. Дуже багато мистецтва, креативних речей, які напряму не корелюються з релігією. Природа, Шевченківський гай – це ж узагалі краса! Тому й нагода для атеїстів глянути на Бога по-іншому – через людей, які довіряють Йому і які вірять у Нього.

– Можна прийти в будь-якому настрої, а от вийти з нього радісним і піднесеним. Тому всі ті, що понурі, приходьте на фестиваль! Там буде добре насправді! Іноді буває так, що ми це наповнення радістю шукаємо ззовні. Та насправді найголовніше плекати  радість у собі впродовж цілого року, і не тільки оцю великодню радість. А шукати такі базові фундаменти, спираючись на які, ми могли б цю радість плекати щодня. Що може бути таким базовим фундаментом? Бог, який є незмінний і сталий, і я сам, тобто факт мого існування. Якісь зовнішні чинники важливі, але не домінувальні.  Бо Святе Письмо говорить: “Не надійтеся на князів”. Тобто шукати треба в чомусь такому, за що несеш відповідальність або що є сталим, незмінним (окрім Бога в нас цього немає). А те, за що ти несеш відповідальність чи за що я несу відповідальність, це ми самі. Це те, на чому ми мали б учитися будувати ці речі. А ми шукаємо їх у чомусь зовнішньому, в речах, які є дочасні, нетривкі, ненадійні, однак можуть приносити певну радість, певне задоволення, на жаль, дуже тимчасово.

– Зустріти Бога реально в своєму серці! Але є такі місця, де ця зустріч може відбутися дуже просто. Її вірогідність дуже велика, і цих місць дуже багато. Для когось це може бути храм. Хоча я розумію, що ми зараз живемо у мультикультурному та поліконфесійному середовищі, і для багатьох людей храм вже не є таким особливим сакральним простором. Люди, які приходять у Шевченківський гай, часто дивляться на храми, які там є, не поглядом віруючої людини, а естетичним поглядом. Це треба враховувати, це нормально! Тож те, що фестиваль відбуватиметься не лише в храмі, але й довкола нього, якраз і є викликом та відповіддю на це запитання. Дійсно, ми створюємо такі майданчики, такі локацїї, де може відбутися зустріч із Богом, через віруючих людей, через спілкування з людьми, які знають Бога. І це є не лише сакральний простір, не тільки храм. Хтось прийде до храму, а хтось на якусь іншу локацію, інший простір, і там, спілкуючись із вірянами, ці питання про особисті стосунки з Богом також можуть виникати. Дія Святого Духа в нашій історії продовжується у особливий спосіб. І як Він готує ці зустрічі, іноді буває дуже цікаво.