“У цій будівлі Центр розпочав роботу, коли тут ще діяла школа-інтернат. Продовжив роботу й тоді, коли школу закрили: тут залишився наш склад – база Святого Миколая, яку ми донині використовуємо. Проте, на жаль, якогось договору ми не мали. Після того, як наша футбольна команда виборола перемогу на чемпіонаті світу з футболу серед дітей під опікою, представники облради пообіцяли збудувати майданчик для тренувань. Ми мали обрати місце. Наш найперший варіант – Короленка, 7 – вони відкинули. Були й  інші розмови, але без жодної конкретики. Так тривало з півроку. Тоді ми звернулися з петицією про передачу цього приміщення нам у довгострокове користування. Як виявилося, за два тижні до того було прийняте рішення про продаж з аукціону будівлі школи-інтернату. На наші звернення та звернення митрополита Ігоря Возьняка ми отримували відповіді, що вже нічого не можна змінити”, – розповідає отець Роман.

В обласній раді кажуть, що “відкручувати назад” уже пізно. Виручені від продажу кошти зарахують у дохідну частину обласного бюджету і спрямують на капітальні видатки в соціальній сфері – заклади культури, охорони здоров’я, освіти, соцзахисту.

“Всі звернення до різноманітних інстанцій розпочалися лише тоді, коли було прийняте рішення сесії обласної ради про виставлення цих об’єктів на приватизацію. До цього це питання не порушували – ані щоб надати їм у користування, ані передати на баланс. Лише після того, як була конкретно визначена подальша “доля” цих приміщень, почалися звернення Центру опіки сиріт. Зараз через обставини, що склалися, ми виходимо з ними на діалог. Їм явно не потрібне приміщення площею майже 3000 квадратних метрів. Для забезпечення діяльності громадської організації, на мою думку, вистачить кількох сотень квадратних метрів. І ми будемо намагатися вживати всіх заходів для пошуку таких приміщень. Беремося надати їм інше приміщення, яке відповідало б необхідним критеріям і щодо площі, і щодо інших вимог, одна з яких – наявність стадіону. Адже Центр проводить спортивні заходи. Будемо над цим працювати, і я певний, що знайдемо вирішення цієї проблеми, – зазначив у коментарі “Львівській Пошті” виконувач обов’язків начальника управління майном спільної власності Львівської облради Віктор Кусий. – Центр опіки сиріт є громадською організацією. Тож щодо можливості викупу нею цього приміщення – три запитання. Перше: звідки громадська організація може взяти кошти на викуп цього приміщення – більш ніж 29 мільйонів? Друге: приміщення потребують ремонту, а це також великі суми. Третє: приміщення потребують утримання – опалення, електроенергія і вся решта не обходиться дешево – 150 – 200 тисяч щомісяця. Тож маю великі сумніви, що громадська організація спроможна взяти на себе такі витрати, наскільки це доцільно”.

Водночас у Центрі кажуть: якщо є бажання і мета, то спільно можна дати раду. Вже задекларували свою підтримку депутати міськради. Під час сесії 55 із 56 присутніх підтримали ідею спільно з облрадою облаштувати такий простір для дітей-сиріт та спільними зусиллями міської й облради, а також громадськості утримувати його.

На жаль, такого порозуміння можна тільки сподіватися… Щодо цього на своїй Facebook-сторінці висловився отець Юстин Бойко, закликавши представників місцевого політикуму різних рівнів проявити мудрість.

“Я переконаний, що навіть у такій ситуації, яка склалася, можна знайти мудрий, людяний вихід. Тільки варто охолодити емоції, згадати, що я є християнином, і те, що при владі людина залишається недовго, а Людиною варто залишатися до кінця своїх днів. Адже коли ми станемо перед обличчям Божим, Господь не буде питати нас про те, до якої партії ми належали, але що ми зробили для нашого ближнього, особливо найбільш незахищеного”, – написав священик.

– Праця з дітьми-сиротами, опіка над ними і душпастирство серед них є важливими для всіх нас, щоб ми пам’ятали про дітей-сиріт не тільки 19 грудня, у День святого Миколая, а щодня. Адже кожен день у них є потреби, проблеми, виклики і переживання. Вони потребують нашої уваги, опіки. Ми хотіли б, щоб вони знали, що у Львові є місце, куди вони можуть звернутися, де їх вислухають, зрозуміють. Тим паче, що в кожного з цих дітей вже є свої особисті життєві травми, переживання, своя сумна історія. І ми, як Церква, як середовище міста Львова і області, маємо подбати, щоб ці діти мали такий Центр у Львові.

– Центр опіки сиріт вже робить багато проектів для того, щоб діти із особливими соціальними потребами чи складною ситуацією в родині мали належну підтримку і шанс реалізувати себе, щоб почувалися задіяними. Намагаємося створити середовище, де вони мали б змогу займатися, набувати соціальних навичок, вчилися спілкування і співпраці одне з одним. Це і футбольна команда “Копа”, яка діє при Центрі опіки сиріт, і кулінарний гурток “Казанок”, і іконописна школа, інші проекти, які будуть розвиватися, якщо у Львові буде таке місце, куди діти зможуть приходити, чимось займатися чи просто бути серед інших. Такий Центр потрібен не лише для дітей-сиріт. Такий Центр потрібен усім дітям міста! На жаль, інколи трапляється так, що, живучи разом із батьками, діти почуваються сиротами більше, аніж ті, що не мають батьків… Соціальне сирітство – один із викликів нашого часу, і ми не можемо стояти осторонь, бо дуже легко загубити віру дитини в добро.

– Почувши, що будівлю колишнього інтернату на вулиці Короленка виставили на продаж, ми не могли скласти руки і чекати, поки її продадуть. Розпочали збір коштів. Не маємо права просто здатися! Вдасться зібрати необхідну суму – добре, а ні, то ці гроші все одно будуть використані на потреби дітей. Мусимо спробувати. Якщо обласна рада вирішила продати це приміщення, чому тільки багачі, бізнесмени мають право його викупити? Будемо пробувати й ми, бідні. Звичайно, у нас нема таких великих ресурсів, але ми маємо з ким працювати і для кого жити. Тож будемо боротися, щоб це приміщення продали саме нам.

– У перший день вдалося зібрати майже 120 тисяч. 30 січня відбувся аукціон робіт учнів іконописної школи. Плануємо організовувати аукціони,  різноманітні концерти та заходи, під час яких проводитимемо збір коштів на цю потребу. Також ведемо перемовини з різними бізнесменами, які можуть викупити це приміщення і передати його для потреб Центру опіки сиріт. А раптом з’явиться такий успішний бізнесмен, який захоче стати меценатом, який просто – без політики, без якихось пафосних речей – викупить це приміщення і передасть його для потреб дітей-сиріт?! У такий спосіб він безперечно поставить собі пам’ятник милосердя і доброти на багато поколінь.

Ситуація, що склалася, є індикатором – наскільки зріле наше суспільство і наскільки соціально відповідальними є ті, що завдяки нашому суспільству стали успішними, заможними людьми. Бо без людей, без середовища не може бути успішного бізнесу. Зараз маємо такі обставини, коли треба проявити доброту і милосердя.