Львів – одне з найзеленіших міст України. Проте місто є місто, і з живою природою ми контактуємо все ж не так часто: тішимося синичці за вікном, білочці у парку, маємо хатніх улюбленців… Побачити більше і більше дізнатися про природу та її закони діти мають змогу, займаючись у гуртках чи завітавши на екскурсію до обласного екоцентру на вул. І. Франка, 133. Цей заклад позашкільної екологічної освіти дітей області координує роботу гуртків різного спрямування – дослідницького, творчого, природоохоронного, але всі вони пов’язані з вивченням природи, довкілля, збереженням біорозмаїття.

Хто може займатися в цих гуртках, чого навчитися, як потрапити на екскурсію до Центру і кого тут можна побачити, як діє екосистема міста та що таке гуманне ставлення до тварин, “Львівська Пошта” розпитувала директора КЗ ЛОР “Львівський обласний центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді” Андрія Кийка.

– Колись придумали такий шаблон, щоб окреслити діяльність дітей в цьому напрямі: екологічний – бо вони вивчають те, що діється в довкіллі, в природі загалом; натуралістичний – бо діти дізнаються про ті часточки природи, яка оточує їх удома, в класі, біля їхнього будинку чи школи, в рідному населеному пункті; творчість – бо з природою неможливо не творити. У самому Львові ми маємо не так багато гуртків, важко знайти кваліфікованих керівників-ентузіастів на нашу зарплату та й, окрім того, є міський Центр, тож переважна більшість наших гуртків працюють у різних населених пунктах у всій області. Проводимо чимало обласних заходів, а також екскурсії та спеціальні тематичні уроки і заняття для школярів та студентів.

– Передусім лісівничого спрямування, бо Львівщина багата на ліси. Для багатьох наших підопічних в майбутньому це може стати фахом. Торік завдяки підтримці обласних депутатів вдалося отримати із обласного фонду охорони навколишнього природного середовища півмільйона гривень на розвиток учнівських лісництв – і тих, що працюють на нашій базі, і тих, що утворені завдяки співпраці місцевих лісгоспів із школами. За ці кошти вдалося забезпечити 32 лісництва обладнанням, формою, літературою, наочними матеріалами.

Цього року завдяки залученню нових партнерів вдалося відкрити ще кілька учнівських лісництв. Намагаємося профорієнтувати старшокласників, заохочуємо подаватися на навчання до Малої лісівничої академії, яка діє при Національному лісотехнічному університеті України. Ті, що успішно два роки навчаються в ній (очно-заочна форма), отримують додаткові 10 балів до результатів ЗНО при вступі у цей виш.

– Гурток, пов’язаний із ландшафтною архітектурою, працює на базі Військового ліцею імені Героїв Крут. І в цьому є логіка: хлопці мають більше сили, їм легше, аніж дівчатам, копати, впорядковувати територію. У них є ця територія, і вони бачать наяву, що можуть зробити самотужки, здобувають навички, які знадобляться їм у житті, ба навіть можуть перерости в професію. Деякі гуртки, наприклад, лісівничі, теж мають елементи ландшафтної архітектури. Але все залежить від керівника, чи йому цікаво, чи він готовий відповісти на запити учнів. Прикро, але професійного ландшафтного архітектора зарплата, яку ми можемо запропонувати, не влаштовує, а фанатики до нас поки що не зголошувались.

Специфіка ландшафтної архітектури у тому, що вона на межі: це вже не охорона природи, а фах, який потребує її розуміння. Тож якщо дитина цікавиться цим, ми дамо їй базу, підкажемо, де можна здобути знання, сконтактуємо із колегами з НЛТУУ. Тут, на території нашого закладу, ми власноруч облаштували, окрім українського саду, де можна побачити різні вітчизняні сорти фруктових дерев, ягідників та винограду, ще й невеличкі моделі різних садово-паркових ландшафтів.

– В ідеалі це має бути людина з профільною освітою, бажано вищою або хоча б середньою, але з досвідом роботи і здобутками, готовністю за потреби працювати й у вихідні, набрати групу зацікавлених школярів, якщо це її додаткове працевлаштування, або три групи – якщо мовиться про повну зайнятість. У групі має бути 10-15 дітей.

– “Юні друзі природи”, “Юні охоронці природи”, “Тварини рідного краю” та “Рослини рідного краю”, а ще “Дендрологія з основами озеленення”, “Юні лісівники”. У бібрській школі діє гурток “Основи біохімії”. Передусім все залежить від того, чи є керівник, який може зацікавити дітей, повести за собою, бо зараз вже не ті часи, коли кожен школяр мусив бути записаний у якийсь гурток. Змогли цього навчального року відкрити в селі Лаврів Старосамбірського району гурток “Юні бджолярі”. Радо приймемо досвідчених фахівців, готових вести такі гуртки і в інших районах, допоможемо програмами та літературою!

– Працюємо зі школярами від першого до 11 класу. Наші гуртки допомагають краще зрозуміти шкільну програму, бо вона досить складна, а часу на уроках бракує. У нас керівник гуртка має на це більше часу, і дітям стає цікавіше, бо якщо вони не розуміють предмет, то ніколи його не опанують, їм просто нецікаво.

– Усе стало дуже складно, тому наші заняття стали ще потрібнішими, бо програма не передбачає докладного тлумачення багатьох тем, термінів і визначень. А тому й розуміння нема, як ті терміни співвідносяться, як це працює. Ще більша проблема у тому, що школа не залишає дитині вільного часу: до третьої-четвертої уроки, а тоді домашнє завдання ще треба виконувати. Робочий день становить 10-12 годин! Яке позашкілля? На нього залишається дуже мало часу! Як кажуть психологи, дитина повинна мати час просто побайдикувати, хоча б годину. Це нормальна фізіологічна потреба – відпочити, побавитися, подивитися у вікно. Дитина має мати вихідні!

– Знаходять, бо для багатьох це й відпочинок – займатися тим, що любиш. Цього року ми знову розширили нашу мережу. Багато вчителів, які з нами працюють, бачать, що і їм це цікаво, і дітям можна допомогти. Бо діти не тільки мають змогу поглибити знання, а й по-новому побачити вчителів – як друзів, як звичайних людей, з якими можна поділитися, посміятися, не переживати за погану оцінку. Наприклад, учнівське лісництво з гірського села Труханів посіло третє місце на всеукраїнському конкурсі. А кілька років тому ми повезли до Києва дітей із далекого села в Дрогобицькому районі, які ніколи не були навіть у Львові. Щоби мати зв’язок із сином, мама віддала йому свій старенький мобільний, а сама телефонувала від сусідки. Ці хлопчики займалися в гуртку лозоплетіння, швидко навчилися, вибороли призові місця на районному та обласному конкурсах... Наскільки в дитини змінюється самооцінка, коли вона завдяки тому, що вміє добре щось робити, має таку можливість – поїхати до столиці і вже там брати участь в майстер-класах, пленерах, навіть самій вчити інших!

– До нас приходить багато тих, що не мають дорогих ґаджетів, часом навіть комп’ютера та інтернету вдома, але, як правило, вони виявляються значно працьовитішими, креативнішими й талановитішими від тих, що мають все це. Бо вони від природи мають талант, треба тільки розвивати його. А інтернет дає як великі можливості для цього, так і багато спокус. На жаль, для дітей це більше розвага, тож намагаємося вчити їх використовувати інтернет-ресурси з користю.