Ефект капучино для “Горіхового дому”

Життя прожити – не поле перейти, воно цікаве і непередбачуване, і ніхто не знає, яка перешкода може виникнути за найближчим поворотом. І як це не прикро, вона може стати не лише черговою неприємністю, а й призвести до ситуації, з якою самотужки впоратися не вдасться. Від цього ніхто не застрахований! Тому дуже важливо, аби в такий час було кому подати руку допомоги, підтримати словом і посприяти ділом.

Чи не щодня на вулицях Львова зустрічаємо людей, які не витримали життєвих випробувань і опинилися на вулиці. Зазвичай вони не викликають особливого захоплення, радше навпаки: в одних – відверту неприязнь, у других – байдужість. Щоправда, є й чимало громадян, які їм щиро співчувають: це також чиїсь діти, можливо, й батьки. Особливо прикро бачити на вулиці жінок. Що ж мусило їх вдатися до такого життя? Невже нема нікого, хто може їм допомогти?

Знайти точку надлому

У 2008 році громадські активісти Львова, об’єднані громадською організацією “Народна допомога – Львів” (нині – БО “Фонд Горіховий дім”), провели дослідження бездомності. Воно показало, що в місті налічується близько трьох тисяч бездомних.

“Також виявилось, що найбільш гостро в місті постає проблема жінок, які залишилися без житла і опинилися на вулиці, оскільки у Львові не було закладу, куди б вони могли звернутися по допомогу і тимчасовий прихисток. До того ж жінка, яка опинилася на вулиці, дуже швидко скочувалася на саме дно. Саме тому, за підсумками обговорення стану з місцевою владою, було прийняте рішення створити в місті заклад тимчасового проживання для жінок, які потрапили в кризову ситуацію, – Центр інтегральної опіки”, – розповідає “Львівській Пошті” його засновник Юрко Лопатинський.

Саме жінки і жінки з дітьми є найбільш вразливою категорією, вони особливо потребують підтримки

З його слів, жінки опиняються на вулиці через домашнє насильство, сирітство, торгівлю людьми, квартирних шахраїв та після невдалих заробітків за кордоном. Саме жінки і жінки з дітьми є найбільш вразливою категорією, вони потребують підтримки в базових соціальних послугах – таких як тимчасове місце проживання та інтегральна опіка. Завдання цього центру не просто в тому, аби надати тимчасове місце проживання, а передусім допомогти жінці віднайти себе, докопатися до тієї причини, яка призвела до душевного надлому, допомогти повернутися в суспільство. Була розроблена програма соціальної адаптації. Завдання соціального працівника – з’ясувати причину, яка призвела до кризи, і показати приблизний шлях виходу. Але виходити зі скрути людина повинна сама!

“Якщо соціальний працівник знайде точку надлому тої чи тої людини, то є значно більше шансів допомогти їй. Іноді достатньо подати ідею, а людина сама вже за неї чіпляється і намагається вибратися з прірви. У нас був випадок, коли жінці знадобився всього місяць, щоб віднайти зв’язок із чоловіком, який перебував на заробітках за кордоном, та з його допомогою винайняти помешкання та повернутися в суспільство”, – веде далі Юрко Лопатинський.

Усі заходи спрямовані на те, щоб людина повернулася до життя, відновила певні навички, знайшла роботу, житло. Комусь потрібно для цього місяць, а комусь значно більше.

“Горіховий дім” без… дому

Перші два роки центр існував за кошти донорів, а коли гроші скінчилися, постало питання: що далі – чи закривати центр, чи знову шукати грантодавців? Засновник центру Юрко Лопатинський вирішив піти іншим шляхом і в 2012 році заснував пекарню “Горіховий дім”. Це соціальне підприємство, 40% прибутку якого йшло на фінансування соціальних послуг. Його бізнес-складова – пекарня, кейтеринг (віддалене

обслуговування, готування на замовлення) та їдальня. Соціальна складова – жіночий центр.

Так соціальний бізнес працював чотири роки, поки у листопаді 2016-го приміщення, яке центр орендував, продали, а жінок розселили.

“Через вимушене закриття центру в листопаді 2016-го його мешканок довелося розселити, проте щотижня протягом останніх восьми місяців ми отримуємо звернення від жінок, яким потрібна допомога: хтось тікає від домашнього насильства, хтось живе на вокзалі і не має даху над головою, в когось шахраї відібрали квартиру. Наразі ці запити скеровуємо у інші організації Львова, проте жодна з них не є спеціалізованою, тож не може надати жінкам тимчасового притулку, комплексної соціальної та психологічної допомоги”, – каже Юрко Лопатинський.

“За шість років діяльності клієнтками центру стали близько 90 жінок, 80 відсотків з яких успішно пройшли програму інтеграції та повернулися до звичних, а не кризових умов життя. Багато клієнток центру починали свою соціалізацію саме з пекарні “Горіховий дім”, яка стала їхнім першим місцем праці в процесі виходу з кризи. Центр був і залишається єдиним закладом такого типу в усій Західній Україні”, – зазначила “Львівській Пошті” прес-секретар “Горіхового дому” Вероніка Саврук.

З її слів, у грудні 2016 року Львівська міськрада виділила БО “Фонд Горіховий дім” для потреб центру будинок на вулиці Личаківській, 90, але, на жаль, він у плачевному стані і потребує ремонту. Самотужки відремонтувати будинок “Горіховий дім” не може, тому звертається до всіх небайдужих по допомогу.

Кава врятує чиєсь життя

У фонді вірять, що з допомогою небайдужих людей вдасться зібрати потрібну суму – майже 4 мільйони гривень, щоб відремонтувати жіночий центр. Кошти потрібні на капітальний ремонт житлових кімнат та підвалу, демонтажні роботи на першому поверсі, прибудову пандуса, організацію мансардного поверху, перекриття будівлі, облаштування фасаду, прокладання інженерних мереж.

“Ми залучаємо кошти з різних каналів, наприклад, нам допомагають успішні жінки. Зокрема, Іванна Климпуш-Цинцадзе, віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, постановила зібрати для “Горіхового дому” 100 тисяч гривень на українській біржі благодійності. Софія Опацька, проректор УКУ, декан Львівської бізнес-школи, радо погодилася провести лекцію для львів’ян про те, як помилки можуть допомогти досягти успіху. Допомогти може кожен в міру своїх можливостей, для нас важлива кожна гривня!” – наголошує Вероніка Саврук.

Хтось тікає від домашнього насильства, хтось не має даху над головою, в когось шахраї відібрали квартиру

У своєму зверненні до Facebook-спільноти вона закликала небайдужих створити так званий ефект капучино для “Горіхового дому”: відмовитися від кави з тістечком, за якими щонайменше раз на тиждень проводимо час із друзями, а зекономлені 100 гривень пожертвувати для жінок у кризовій ситуації. За тиждень в такий спосіб вдалося зібрали чотири тисячі гривень. Вона також розповіла, що особисто знає жінок, які змушені були покинути старий центр, коли їм так був потрібен дах над головою.

“Хтось повернувся до чоловіка, який бив і б’є далі, хтось знайшов роботу на ринку і перебивається, ночуючи в тій будці, у якій вдень торгує, комусь пощастило більше – винайняти на двох кімнатку в гуртожитку із загальним санвузлом у коридорі, за оренду якої треба віддати майже всі заробітки. Ми ніколи не знаємо, як складеться наше життя, ніхто не застрахований від помилок, болю, самотності, покинутості… Поки “Горіховий дім” не працює, покинутим і самотнім жінкам нікуди йти. І саме ваша кава може врятувати чиєсь життя”, – йдеться у зверненні.

Що буде в новому центрі

У новому центрі зможуть проживати вісім-тринадцять жінок терміном до восьми місяців. Тож однією зі складових центру будуть кімнати для тимчасового проживання жінок, які потрапили в кризову ситуацію, та для жінок із дітьми. Центр стане і місцем зустрічі та соціальної опіки й реабілітації. Тут буде громадський простір: майстер-класи, психологічна та юридична порадні, психотерапія, у планах заняття з фітнесу.

Буде тут і місце праці – приміщення, де жінки разом із професійними кухарями зможуть готувати їжу та випікати печиво на продаж. Тут вони отримають роботу та гідну платню.

“Горіховий дім” запрошує на святкування

Цього року в серпні виповнюється сім років, як Центр інтегральної опіки відчинив свої двері для жінок, що опинилися в кризовій ситуації, без даху над головою. Щороку мешканки центру святкували цю символічну дату як початок відліку свого нового життя. І хоча зараз центр тимчасово припинив діяльність, жінки вирішили не переривати цієї традиції. Отож, запрошують на символічне святкування 7-ої річниці “Горіхового дому”!

В програмі свята – лекція від проректора УКУ Софії Опацької про те, як перетворити поразку на ще один шанс, на конкурентну перевагу в особистому житті, бізнесі, кар’єрі, а також знайомство з колишніми мешканками жіночого центру, барбекю.

Тези зустрічі

• Чому наші невдачі є не менш важливими за наші перемоги?

• Як помилятися правильно?

• Невдача як можливість: шанс на переосмислення і навчання, щоб спробувати знову.

Час: 16 серпня, початок о 18.00.

Місце: вул. Личаківська, 90 (подвір’я майбутнього жіночого центру “Горіховий дім”).

Благодійний внесок – 300 гривень. Усі кошти будуть скеровані на відновлення єдиного в Західній Україні жіночого центру. Ваш внесок допоможе комусь почати нове життя!

Любов Максимович, голова громадської організації “Центр “Жіночі перспективи”:

– Львову дуже потрібен такий центр, і не один. Ми також працюємо над створенням подібного центру і дуже радо вітаємо цю ініціативу! Потреба в таких кризових центрах в Україні надзвичайно гостра. Дуже багато жінок потерпають від різних форм насильства. Також через війну багато людей опиняється в кризовій ситуації. А жінки передусім. На жаль, закон про запобігання насильства в сім’ї хоч і досить непоганий, однак містить чимало прогалин, до того ж не адаптований до міжнародного законодавства з протидії насильству. Україна підписала зобов’язання, але не ратифікувала конвенцію з протидії насильству. Тож якщо жінка зазнає насильства в сім’ї, то дуже часто не має куди подітися, бо насильника не можна виселити з дому, якщо він є власником житла. У цивілізованих країнах поліція вилучає його і не дає наближатися до сім’ї, а в нас нічого не можна зробити. І коли жінці, яка не має до кого податися, уривається терпець, вона опиняється на вулиці, часом із дітьми, не має де переночувати. Тому повторюю – такі центри вкрай важливі! У Львові їх має бути декілька і хоча б по одному в кожному райцентрі. Якщо у нас буде достатньо таких центрів, то зможемо подолати ментальність терпіння. Багато жінок терплять, бо не мають куди подітися, не вірять, що можна щось змінити. Нестача таких притулків свідчить про наше толерування насильства, мовчазну згоду суспільства на те, що хтось є жертвою. Я дуже підтримую “Горіховий дім”! Наша організація час до часу користувалася їхніми послугами: ми скеровували до них жінок, які зверталися до нас. Це гарна ідея і як приклад соціально відповідального бізнесу, і як місце соціалізації, працевлаштування людини в кризовій ситуації. Ці люди будуть заробляти на себе, будуть працювати, а не тільки утримуватись у цьому притулку. І це вже дуже багато, бо не кожен працедавець готовий взяти на роботу нефахову людину, що більше – людину, яка опинилася в скруті. Важливо, що тут жінка отримає нагоду розірвати замкнене коло, дістане можливість реабілітуватися, вийти із зони кризи. Коли кажемо, що людина перебуває в кризовій ситуації, це означає, що людина вже сама не може впоратися, тому потребує допомоги інших: соціального працівника, психолога, юриста. Людина має змінити своє ставлення, навчитися жити інакше. Кризовий центр – це можливість відстояти таких людей, дати їм шанс. Знаю чимало жінок, які свого часу зверталися до нас по допомогу. Нині це цілком самодостатні успішні люди.

коментарі відсутні

Для того щоб залишити коментар необхідно увійти