Сьомий рік поспіль 17 листопада світ відзначає День передчасно народжених дітей. У Львові, в міській дитячій клінічній лікарні, що на вулиці Орлика, цю дату святкували удруге, зібравши діточок, які свого часу потрапили сюди прямо з пологових будинків, але вже виросли і пішли до садочка чи школи. У минулому номері (№133 за 16 листопада) у “Пошті” вийшов матеріал “Поспішайки”, або Діти Божої ласки! У Міжнародний день передчасно народжених дітей “Пошта” дізналася у медиків – чому так багато малюків  народжуються передчасно і наскільки важко їх виходжувати, а у батьків – що давало їм силу витримувати довгі лікарняні будні.

Їм влаштували справжнє свято: цікаву пізнавальну програму навчання догляду зубів у ігровій формі, дитячу анімацію, солодке частування і запуск біло-фіолетових повітряних кульок. Головна ідея свята, зі слів організаторів, вселити віру батьків у те, що діти, народжені передчасно, мають всі шанси вирости здоровими. Отож, медики ділилися досвідом з батьками та розповідали їм про особливості догляду дітей, які з’явилися на світ раніше, а діти в той час чудово забавлялися.

“Свято було фантастичне, прийшло кілька десятків батьків із дітьми. Це і зовсім крихітні немовлята, яких ми виписали лише недавно, і діти, яким уже по 10-11 років і які є школярами. Переважно це наші реанімаційні чуда, адже вони зуміли вижити після важких операційних втручань та довгих тижнів лікування в стаціонарі”, – розповіла “Пошті” одна з ініціаторів свята, неонатолог і педіатр Ольга Шеремета.

Зі її слів, ще донедавна багато батьків вважали, що недоношена дитина – це вирок, що вона ніколи не буде такою як інші. Але минув час, і вони зрозуміли, що це далеко не так. 

“Такі свята дуже важливі і для лікарів, і для дітей, і для батьків. Наприклад, одна з матерів передчасно народженої дитини зізналася, що якби рік тому їй показали цих дітей і розповіли, що вони нічим не відрізняються від решти, вона б абсолютно по-іншому ставилася до своєї ситуації і власної дитини. Тому дуже важливо, щоб такі батьки зустрічалися, спілкувалися, бачили, до чого їм прагнути. А ми, лікарі, ще раз переконалися, заради чого тут працюємо, – веде далі Ольга Шеремета. – З багатьма діт­ками та їхніми батьками підтримуємо контакти – до нас вони звертаються не лише по медичну допомогу чи пораду, а просто телефонують, аби привітати, до прикладу, з днем народження. Усі ми вже стали однією великою родиною!”. Організатори обіцяють проводити такі зустрічі щороку.