“Щоб так швидко жінка вродила, як та куля вилетіла”

Які повір’я та прикмети про вагітність і пологи дійшли до нас із давнини, та до яких материнських ворожінь вдавались, щоб запрограмувати стать дитини

В часи сивої давнини й сьогодні вагітність та пологи вважають справжнім таїнством. Попри найсучасніші досягнення медицини навіть найбільш скептична жінка при надії починає прислухатися до народної мудрості, адже береженого, як кажуть, Бог береже. 
Тож чи є у народних прикметах, які часом зовсім химерні й незрозумілі, сенс, чи вони радше ритуальні відголоски магічного минулого нашого народу? Це важко з’ясувати, та все ж наші бабусі й матері вперто переконують вагітних не переступати через шнурки, не в’язати й не розплутувати вузлів, не стригти волосся і чи то з пошани, чи то з остраху намагаються вагітній ні в чім не відмовляти, бо, кажуть, миші все добро згризуть. 
Кожен сам собі обирає, у що вірити і яких “правил” у житті дотримуватись, тож нагадаємо наші українські давні прикмети про вагітних і пологи.
Давні повір’я збереглися здебільшого у селах. Саме звідти народознавці і черпають давню мудрість. До наших днів доживають здебільшого лиш ті вірування, які комусь таки справдилися. Та хтозна, чи то збіг обставин був, чи дійсно раціональне зерно в тім є?
Аби полегшити пологи, відкривали – вікна, двері, навіть, дорожні валізи, розплітали волосся, або ж вели вагітну до річки чи потоку, аби та помила руки у біжучій воді і народила так швидко й легко, як та вода збігала
“Деяких прикмет дотримуються, деяких – ні. Наприклад, що стосується сучасних вірувань щодо програмування статі дитини, то нині на весіллях збирають гроші на хлопчика і на дівчинку, на кого більше назбирали, той і буде першим. Зараз все наколотилося, що годі визначити, котре українське традиційне вірування, а котре звідкись прийшло”, – розповідає “Пошті” етнолог Леся Горошко – Погорецька.
Мати п’ятьох дітей, журналіст соціального відділу “Пошти” Ольга Хворостовська, розповіла, що ніколи ні вірування, ні забобони не сприймала серйозно, тому, коли ходила вагітна, на них не зважала. 
“Дотримувалася рекомендацій від медиків. А от те, що кажуть – не шити, не вишивати, не фотографуватися, не дивитися на погане, не хапатися за обличчя, коли налякаюся, не дивитися на вогонь – ні на що з того не звертала уваги. Якщо мені нудно, а я люблю вишивати, то чому не можу того робити? – каже Оля Хворостовська. – Можливо не в тому середовищі знаходжуся, щоб чула про ті всі повір’я, щоб мене змушували їх дотримуватися.  Єдине, що пригадую – мене зупиняли, коли я їхала на похорон, доказували, що то не можна, не треба. Хоча я все ж таки зробила по-своєму. Переконана, що все зло діє тоді, коли ми то сприймаємо, коли тим переймаємося, тоді воно має над нами силу. До того ж, не бачу в тих повір’ях раціонального зерна”.
Та не всі майбутні матусі наважуються перечити тим стародавнім звичаям та традиціям. Мама Оля Струс розповіла “Пошті”, що коли перший раз ходила вагітна, дуже хвилювалась, аби дитятко народилося здорове, сильне, гарне. Тож всьому, що розповідали та радили їй бабусі, тітки, десь в глибині душі вірила і намагалася дотримуватися.
На Гуцульщині казали, що вагітній нічого різати не можна, бо відріже дитині ручку, ніжку
“Казали під час пологів коси розпустити – розпустила, бо дійсно думала, що таким чином полегшу собі муки. Та це, скажу направду, не допомогло. А ще пригадую, що всю вагітність не обстригала волосся і не фарбувала. Старші люди казали не фотографуватися, мовляв, аби дитинка у розвитку не відставала, тому і не робила світлин, коли була при надії. То й добре, бо тоді й не користувалася косметикою, боялася, що то може зашкодити маляті. Виглядала тоді я не дуже”, – каже Оля Струс. 
Як не дивно, але чимало повір’їв знають санітарки та медсестри, що працюють у пологових. Саме вони й розповідають породіллям, як треба себе вести під час пологів, знають вони і приповідки, і молитви різні, які, кажуть, допомагають народити.  
“Моя колега з Тернополя захистила докторську, досліджувала лише ті віруваня, які є нині у пологових будинках, там і ціла купа молитов, і повір’їв. Дуже часто медичні працівники, особливо санітарки, медсестри, всяке різне знають, відповідно й породіль навчають, кажуть, в який бік повертатися, як заходити,  виходити з палати правильно”, – каже Леся Горошко-Погорецька. 

Щоб дитя і здорове, і красиве було

Етнолог Леся Горошко-Погорецька розповіла “Пошті” про прикмети, їх вона називає віруваннями, і каже, що вони аж ніяк не забобони. “Є низка таких, які можна собі пояснити, які мають цілком раціональне підґрунтя, наприклад усі, що пов’язані з підніманням чогось, стрибанням, переступанням, потягуванням, як, до прикладу, розвішування білизни… Та є й інші. Є настанови, порушення яких, відповідно до народних вірувань, може призвести до того, що щось може трапитись з дитиною. Наприклад, не можна копати чи бити тварин, котів, собак. Звичайно, що нікому не варто цього робити, та пояснюють, що особливо вагітній, бо у дитини, яка народиться на спині шерсть буде. А щоб цього позбутися, є ціла низка спеціальних магічних дій: і вилизування, і змивання, – розповідає етнолог. – Самі вірування, вони побутували не в одному селі і в різних частинах України. Є така досить поширена прикмета, що якщо жінка злякається чогось такого, пов’язаного з вогнем, і вхопиться за якусь частину свого тіла, то на тому ж місці й у її дитини буде знак, його ще вогником називають. Настанова, до прикладу, про те, що вагітній жінці не можна щось красти, тому що ці моральні вади, які вагітна проявила під час вагітності будуть у дитини. І часто, як покарання за те, що жінка вкрала щось під час вагітності – це знак на тілі дитини”.
Звичайно, що слідкувати за своїми моральними якостями варто впродовж цілого життя, та все ж мудрі люди радять бодай при надії поводитися достойно, кажуть, що у залежності від того, як жінка поводиться під час вагітності, таку вдачу матиме й дитина. Якщо жінка спокійна, розважлива, милосердна, то, за народними віруваннями, дитина проявлятиме такі ж риси.

“Ще серед поширених заборон є не переступати через шнурки, ланцюги, кажуть, дитина замотається у пуповині. Схоже й стосовно в’язання. Кажуть,  взагалі краще нічого не робити з нитками. Та все ж, у давнину вишивали, під забороною вважалось плетіння, в’язання. Не можна було сідати на той пень, на якому рубають дрова, щоб дитина не була головатою. Досить поширена заборона – вагітній не можна було виливати воду через поріг, бо дитина буде слинява, або як вродиться – буде дуже зригувати чи дуже блюватиме. У цій настанові є момент сакралізації хатніх меж. Все, що за порогом, за ворітьми –  сприймали ледь не як потойбічний світ”, – каже етнолог.
Пані Леся розповідає, що саму вагітну сприймали неоднозначно, адже вона була у такому рубіжному стані, як то кажуть, між світами. “Вагітну часто навіть називали самодруга. Її боялися й пошановували. Знаємо, що не можна вагітній відмовляти, бо миші погризуть щось, найкращу сорочку в найвиднішому місці, найфайнішу великодню хустку десь там, де буде всім видко. Ці вірування, вони побутують дотепер. В такий спосіб проявлялася повага до вагітної. 
Що стосується підстригання волосся, то, ймовірно, це новітня настанова, бо в давнину жінки взагалі рідко стриглись
З іншого боку, її остерігалися. Існує навіть оберегова формула для тієї людини, яка з певних причин все ж відмовила вагітній. Вона промовляла: “Моє шмаття в твоїй скрині”. Вагітної і боялись, і остерігались, відповідно до вірувань вона перебуває між тим і іншим світом”, – каже етнолог.
Також віддавна поширена настанова не кумити, не йти за хресну маму при надії, бо щось може трапитися з дитиною – або тією, яку хрестиш, або тією, яку носиш.  
А от щодо підстригання волосся, то етнолог каже, що це ймовірно новітня настанова, бо в давнину жінки взагалі рідко стриглись.
“У якихось давніх записах я ніде не натрапляла на те, що вагітній не можна стригти волосся. Нині ж бо кажуть, що мати так дитині вкорочує життя. А от торік, коли я працювала на Гуцульщині, то казали, що нічого різати не можна, бо відріжеш дитині ручку, ніжку чи ще щось. Ця настанова стригти волосся не є властивою для традиційної культури, у традиційній культурі жінки не стриглись”, – розповідає Леся Горошко-Погорецька.

Аби легше народити 

Також у давні часи було чимало настанов аби полегшити пологи. Відкривали все, що було зачиненим у хаті – вікна, двері, навіть дорожні валізи, розплітали волосся, розв’язували все, що було зав’язане, або ж вели вагітну до річки чи потоку, аби та помила руки у біжучій воді і народила так швидко й легко, як та вода збігала. 
Леся Горошко-Погоре­цька пригадує і як сама прийшла народжувати, каже, що чи не в першу чергу дбайливі санітарки запропонували їй розплести волосся.
“Не треба далеко ходити за такими прикметами. Коли я прийшла в пологовий будинок, мене одразу запитали, чи не розплелась би я. Я ж розумію, чому мене про таке запитують, та кажу, що не думаю, що буде зручно і мені, і комусь, якщо я розплету свої коси до пояса. Але бачите, такі речі живуть. Також, задля полегшення пологів, будь-що, що було замкнене в традиційній культурі розмикали, розв’язували вузли, знімали з вагітної прикраси, ланцюжки. Навіть скрині, дорожні валізи, двері і вікна розчиняли. 
Вагітність – це фізіологічний стан, під час того жінка повинна гарно виглядати, слідкувати за собою
Якщо пологи були важкими, то йшли до священика, щоб він відкрив царські врата в церкві, – розповідає етнолог. – А ще я на Сколівщині записувала, що жінка перед пологами йшла до джерела мити руки для того, щоб так, як вода швидко тече, так швидко їй і дитина народилася. А на Гуцульщині досить поширено було, що коли жінка народжувала, хтось виходив біля хати і вистрілював з рушниці, щоб так швидко жінка вродила, як та куля вилетіла. Це можна пояснити двояко. З одного боку, жінка могла налякатися і, відповідно, від того в неї скорочувалися м’язи. 
Та в тім точно була символічна основа, бо, бувало, потім баба-повитуха могла давати жінці пити воду, в яку кидала кулю, яка вистрілювала. Також було, при пологах чоловік набирав у рот води і давав її жінці пити, символічно додаючи їй сили”. 
Здебільшого в давнину чоловіка при пологах не було. Часто їх використовували як посильних, чоловік з хлібом йшов до баби-повитухи. 
“Все ж є згадки й про те, що чоловіка при пологах задіювали також, він міг жінку підтримувати. Був такий інститут кувади, з французької це висиджування яєць. Вважається, що реліктом цього інституту кувади є різні дії, коли жінка мала терпіти, не кричати, не йокати, не плакати, а чоловік мав кричати й вдавати, що то він народжує”, – каже етнолог. 

Материнські ворожіння

Ще під час весілля або одразу після жінка намагалася “запрограмувати” або наворожити собі, кого першим народить – хлопчика чи дівчинку, а згодом можна було собі й попланувати, з якою частотою дітки родитимуться у сім’ї. Бувало, до тих обрядів залучали й майбутнього батька.  
“Один із таких найпоширеніших способів планування вагітності – це, наприклад, присідання пальців. На весіллі наречена сідаючи на стілець під себе клала руку і сідала собі на пальці. Люди повідають, якщо молода присіла на один чи два пальці, то діти будуть народжуватися через рік і два. Але найчастіше, скільки пальців присіла, через стільки діти народяться”, – каже Леся Горошко-Погорецька.  
Хоча такі обряди у давнину були поширеними, їх не дуже схвалювали, адже називали це “закриванням дітей”. 
“Все, що робилося, аби не було дітей, називалося гріхом. У народних повір’ях пояснюють, що ці діти, які ненароджені, або ті, яких жінка позбулася, на тамтому світі до жінки приходитимуть і вона повинна їх буде з’їсти. Це така кара за те, що вона при житті їх позбулася, або “закрила” – не дала народитися. Методи контрацепції також всіляко засуджувалися”, – зазначає етнолог. 

фото: uamodna.com
Повір’я, пов’язані з періодом вагітності, на українських теренах були ще за часів язичництва. Леся Горошко вважає, що вони й посприяли тому, аби прижилися в нас і християнські традиції.  
“Через усі ці вірування, що пов’язані з тим, що жінка не мала права на контрацепцію, в нас дуже легко прижилися християнські пости. Адже у християнстві перед святами, під час свят і після них жінці і чоловікові на статеве життя залишалося приблизно тиждень на місяць. І це був єдиний спосіб утримання і запобігання вагітності. Особливо легко було піти на дотримання тих постів жінкам”, – каже Леся Горошко. 
Та попри те, були й інші способи не завагітніти – це трави та настоянки або поради, як зробити так, щоб не бути при надії.  
“Пригадуєте, в творі Михайла Коцюбинського “Тіні забутих предків” Марічка вже давно належала Іванкові і носила за пазухою часник, бо знала, що це боронить від вагітності. Досліджувала, що на Лемківщині баба-повитуха після пологів могла повпливати на те, щоб жінка не мала два чи три роки після того як вродила дитину наступної дитини, – зазначає співрозмовниця. – Якщо знаєте, в хаті є крокви – те, на що дах спирається. Вони виходять через кожен, скажімо, метр. І повитуха брала гніздо, тобто плаценту, і запихала за другу чи за третю крокву. Вважалося, що через стільки років наступну дитину жінка і народить”. 
Режим праці варто зменшити, відпочинку – збільшити, дотримуватися здорового харчування, мати спокійний сон, і менше нервового напруження та стресів
З її слів, на Старосамбірщині під час весілля жінка рахувала дерев’яні балки з яких церква була збудована і вона примовляла слова, перелічуючи дерева чоловічої статі, і казала “…і одна сосна”, а це означало, що сини в неї народяться і одна дочка. Або ж навпаки собі приповідувала, в залежності  від того, кого хотіли з чоловіком. 
“Поширеними були повір’я, пов’язані з настановами, яких варто дотримуватися, коли пара любилася. Якщо хотіли дівчинку, то чоловік мав би лягати у жіночі хустці спати з жінкою, якщо хлопчика, то – в крисані”, – розповідає етногог.
Коли жінка була при надії, то часто намагалися вгадати стать дитини. А вгадували, зазвичай, по тому як себе жінка поводить і виглядає. Чимало таких прикмет і досьогодні старші люди згадують. 
“Кажуть, якщо живіт дзьобатий, то буде хлопчик, якщо округлий – дівчинка. А буває, що в сусідньому селі цілком протилежно говорять. Ще поширено, якщо жінка міняється на лиці, то буде дівчинка, бо та красу відбирає в мами, якщо ні – то хлопчик.  Були й інші способи: жінці казали, покажи руки, і в залежності від того, якою стороною вона показала долоню, визначали стать дитини”, – резюмує Леся Горошко-Погорецька. 

Народна мудрість чи лікарська раціональність?

Марія Малачинська, керівник Львівського обласного центру репродуктивного здоров’я населення, головний позаштатний спеціаліст департаменту охорони здоров’я ЛОДА з репродуктивного здоров’я і планування сім’ї – про те, чи є раціональне зерно у популярних повір’ях про вагітність
– У народі кажуть, що вагітній не можна піднімати руки вище голови, мовляв, дитина може заплутатися в пуповині. Пані Лесю, на вашу думку, чи можна це обґрунтувати з медичної точки зору?
– Звісно, що це забобони. З медичної точки зору, руки можна піднімати на ту висоту, на яку дозволяють можливості жінки. Так, все в межах розумного. Звичайно, якщо говорити про вагітну на другому чи третьому триместрі, то їй не варто підніматися на драбину, ставати на стілець чи стіл, аби завішати фіранки, адже вона може впасти й отримати серйозну травму. А що стосується підняти руки вгору, щоб розвішати білизну, і це для вагітної неважко зробити, то чому їй забороняти. Жінка, займаючись такими справами, не повинна відчувати важкості, вагітна може робити все, що їй вдається з легкістю, без надмірних зусиль . 
– А ще кажуть, що вагітним не можна гратися з кішкою, брати її на руки. Як вважаєте, варто дотримуватись таких заборон?
– Це також забобон. Якщо це домашня тварина, доглянута, яка пройшла обстеження у ветеринара, має всі потрібні щеплення, то жодних заборон стосовно цього немає. Що ж стосується дворових котів, собак, то вони можуть бути переносниками різних інфекцій, які негативно впливають на плід, на здоров’я майбутньої мами. Зокрема, кішки переносять збудника токсоплазмозу – захворювання, дуже небезпечного для вагітних. Через плаценту збудник проникає в кров плоду.
– Часто жінкам, які при надії, радять не обрізати волосся, бо, нібито, дитині таким чином віку вкоротять. Як можете це прокоментувати?
– З медичної сторони для цього немає жодних протипоказань. Звичайно, жінка має за собою доглядати, бути красивою, мати позитивний настрій. Що стосується фарбування волосся, тут є певні застереження. Особливо, коли жінка фарбується у світлі кольори. Ті всілякі оксиданти, відбілювачі – це хімічні препарати, які можуть мати шкідливий вплив на плід. 
– Також є такий забобон: чекаючи малюка, не можна в’язати, шити, вишивати, бо, нібито, дитина може заплутатися в пуповині.
– А якщо з цими заняттями пов’язана робота жінки, якщо вона швачка? То, виходить, що упродовж дев’яти місяців їй не можна займатися вишиванням, шиттям, в’язанням? Це чистої води забобон. Як на мене, такі заняття навпаки заспокоюють жінку. Якщо це її хобі, то рукоділля приємно впливає на самопочуття людини. Застережень жодних не бачу. 
– Вагітним радять також не приймати ванн та не парити ноги. Забороняють носити підбори… 
– Звісно, ноги у гарячій воді не потрібно парити, оскільки міняється кровообіг і  йде додаткове навантаження на серцево-судинну систему. А вагітність сама по собі дає навантаження. Відтак, гарячі ванночки збільшують ризики серцево-судинних захворювань. 
Що стосується ванн, то гарячу ванну лікарі не рекомендують приймати нікому, а не лише при вагітності. А тепла ванна вагітним не зашкодить.
На ранніх термінах, у першому триместрі, ще можна носити підбори. Починаючи  з кінця першого і другий триместр у жінки йде навантаження на венозну систему, тому й появляються варикозні розширення вен, набряки в ногах. Вагітність сприяє зміні постави жінки. А коли носити ще й підбори, то вона ще більше змінює поставу, що ще збільшує навантаження. Тому ми не рекомендуємо ходити на підборах. Це є профілактикою і варикозних розширень вен, і тромбозів у майбутньому.
– Забороняють вагітним спати на спині, у народі кажуть, що це дитині зашкодить. А як таку заборону трактують з медичної точки зору?
– Все залежить від терміну вагітності і від того як жінці комфортно. Чим більший термін вагітності, тим більше плід перетискає нижню порожнисту вену, а це основна судина в організмі. При її перетисканні міняється кровообіг і в жінки виникає запаморочення, вона може себе погано почувати, органи і системи отримують недостатньо крові. У третьому триместрі зазвичай жінки не можуть довго лежати на спині. Та варто зауважити, що кожна жінка індивідуально собі обирає комфортне положення. 
– А от чи можна народними методами визначити стать дитини? Є прикмета, якщо животик у вагітної круглий, то чекає вона дівчинку, а коли гострий – хлопчика.  
– Це не медичні підходи до визначення статі дитини. Медичні – це ультразвукове обстеження, де чітко можна визначити хлопчик чи дівчинка в утробі майбутньої мами. 
Коли ходила вагітною, то на жодні забобони уваги не звертала. Я медик, тим паче, акушер-гінеколог. Перша вагітність у мене була під час навчання в інституті, тоді не мала ще такого практичного досвіду як нині, але основи медичних наук дозволили не звертати взагалі уваги на ті забобони. Думаю, що жоден медик, професіонал на такі речі як забобони, прикмети, народні повір’я, що стосуються вагітності уваги не звертає. Завдання лікаря – консультувати професійно, з медичної сторони. 
Пацієнтки зазвичай звертаються до мене із запитаннями, чи можна фарбувати волосся, чи можна стригтися. Вони розуміють, що фарбуючи, застосовують хімічні препарати, питаються, з якого терміну можна/ не можна фарбувати. Вагітність – це фізіологічний стан, під час того жінка повинна гарно виглядати, слідкувати за собою. В неї нічого в житті не міняється, потрібно себе вести в суспільстві так само, як і до того. Лише фізичні навантаження варто зменшити, більше приділяти уваги своєму здоров’ю і майбутній дитині. Режим праці зменшити, відпочинку – збільшити, дотримуватися здорового харчування, мати  спокійний сон і менше нервового напруження та стресів.
Розмовляла Тетяна Оліярчик
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.4971 / 1.77MB / SQL:{query_count}