Проблема євроінтеграції України стала однією з найбільш цікавих та найбільш дискутованих, але думки і погляди з цього приводу аж надто різняться. Слід напевно йти від початків. ЄС і Європа – це тотожні поняття? Сьогодні політична Європа – це дійсно ЄС. І цей союз постійно переживає оновлення і трансформації, пише old.dyvensvit.org.

Напозір успішна система європейської єдності насправді відчуває багато руйнівних кризових поштовхів. Звідси й виникають думки про причину деградації Європи – у невідповідності основних цінностей. Цінності Європи, сформованої впродовж тисячоліть, зовсім різняться від тих, які пропонує сучасний ЄС. Бо Європа традиційна – християнська, а сучасна – аж занадто ліберальна і демократична… і безціннісна? 

* територія поваги до святості та цінності подружжя, де чоловік і дружина рівноправні, а їхня любов є незаперечною основою вірності та самопожертви;

* місце достойної соціальної позиції: бідний християнин із багатим однаково перед Богом моляться у церкві; матеріальне благо аж ніяк не стає перепоною для виявлення пошани людській гідності – християнський Бог народжується у яслах і працює теслею;

* опора для влади, якій слід коритися, бо, зі слів апостола Петра, кожна влада від Бога;

* маятник тимчасовості й швидкоплинності людського життя, бо справжнє і вічне – життя в Божому Царстві, а тут треба жити так, щоб здобути собі райську домівку.

Що ж відбувається із європейськими орієнтирами сьогодні? Відомо, що цінності – це те, що основоположне, те, що кермує, визначає. Людське життя без непорушних засад подібне до корабля, який, вийшовши у море, не зовсім розуміє, куди пливе.

Досвід країн, які нещодавно вступили до ЄС, багато про що свідчить. Люди готові були змінити керманичів своїх державницьких потягів, але самі потяги з прокладеними коліями – аж ніяк. Особливо коли йдеться про переживання християн, особливо коли йдеться про основоположні моральні цінності, а саме вартість життя та сімейних взаємин.

Евтаназія, аборт, одностатеві шлюби… Християнська свідомість не змириться із такими “свободами”, бо це абсолютне зло. Тому й різняться думки. В економіці, політиці все ніби добре, все можна сприйняти, але у сферах моралі – ніяк.

Якщо Європа майбутнього має право на існування, то лише із непохитною пошаною до людського життя, сім’ї, дітей, у економічній зрілості, мирі та суспільному благу. А найголовніше – із незмінним прагненням Божої присутності, яке єдине здатне вирішити нерозв’язані проблеми.