Своїм гостям столиця Угорщини відкривається не відразу, залежно від того, з якою метою прибуваєш сюди, що хочеш відкрити для себе, довідатись і побачити, адже запити бувають дуже різні.

Для тих, хто тут уперше, безсумнівний інтерес становитимуть вражаюча гармонія проспекту Андраші, задивлені у дзеркальні води Дунаю приголомшлива Будайська фортеця і пишна неоготика парламенту Угорщини, казково підсвічені вночі мереживні мости, а також найстаріший у Європі звіринець та більше сотні термальних джерел у давніх купальнях. 

Інтригуючими атракціями можуть стати як наземні, так і підземні дива угорської столиці: і ніби іграшкові вагончики фунікулера, і підкова площі Героїв з пам’ятником Тисячоліття, і загадкові лабіринти під Будайською фортецею, і таємничий підводний світ тропікарію.

Час тут відмірює величезний пісочний годинник, найбільший у Європі. Тут легенди переплелись з історією, реальність з фантазіями, а все разом витворило ілюзорну присутність казки з мелодією вальсу Йогана Штрауса, хоча цієї пори року Дунай зовсім не блакитний, але все ж прекрасний.

Безумовно, все побачити і по-справжньому насолодитись усім цим неможливо протягом одного приїзду сюди, а тому враження кожних наступних відвідин, нашаровуючись, доповнюючи і посилюючи усі попередні, лягатимуть окремими пазлами величної мозаїки Будапешта. І нарешті прийде усвідомлення того, що ми тут не чужі.

Свідоме і підсвідоме тяжіння українців усіма фібрами душі до Європейської спільноти зумовлене глибоким переконанням, що ми там уже були. І це факт відомий (і не тільки нам!) і беззаперечний. 

Адже ще київський літописець Нестор у своїй знаменитій “Повісті минулих літ” (початок XІІ ст.) відзначав, що найдавнішими слов’янськими землями були нижня течія Дунаю та Панонія. Так було покладено початок теорії дунайської прабатьківщини слов’ян. А тому навіть саму назву столиці Угорщини виводять не від якогось чужого Будди, а трансформують від слов’янських  “будувати” і “пекти“. Історія знає і про взаємні шлюби: доньки Ярослава Мудрого Анастасії і угорського королевича Андраша, а також дружини галицького князя Лева Даниловича Констанції, доньки короля Бели IV. 

Не може не захоплювати величний архітектурний ансамбль площі Героїв з монументом Тисячоліття угорської держави зі скульптурами кочових вершників-язичників Арпада, які прийшли на землі сучасної  Угорщини. Колона увінчана фігурою архангела Гавриїла, який умовив колись короля Іштвана прийняти разом із короною і християнство.

Відтоді називають його Іштваном Святим. Це історія, натомість легенда розповідає, що місце земель майбутньої християнської держави вказав містичний птах турул (сокіл-балабан). Птах не є офіційним гербом держави, зате вважається містичним прабатьком угорського народу – святим тотемом династії Арпадів, і зараз турул, символізуючи свободу, розпростер свої крила біля Королівського замку. Його зображення було викарбуване на давніх монетах 9 століття.

Своєрідним обрамленням площі слугують будинки двох музеїв: Образотворчих мистецтв, де виставлені відомі роботи  славетних Ель Греко, Гойї, Тіціана, Веласкеса, Дюрера, Моне та Палацу мистецтв, архітектурне вирішення якого в еклектично-класичному стилі з барвистими сюжетами вирізняється якимись дуже близькими галицькими мотивами, заворожують навіть поєднання барв нашого прапора в оздобленні цієї будівлі. І черепичний дах собору святого Матяша перегукується з мотивами покрівлі колишньої Резиденції митрополитів Буковини, зараз Чернівецького університету.  

Справжнім відкриттям і величезною несподіванкою став герб міста Лева на фасаді споруди угорського парламенту (!), який там був ще з часів Австро-Угорщини, адже за задумом архітектора, який, поки тривало будівництво, осліп і не побачив своє дітище, декор фриза над вікнами створюють герби усіх міст  колишньої імперії.

Є там також і герб Ужгорода. До левів Будапешта, яких тут теж дуже багато, навіть під ногами  на хідниках на люках гідрантів, вписався і наш галицький.

У певному сенсі цікавим, але важким для сприйняття може видатися зловісний Будинок терору, де колись розміщувались угорські фашистська організація, потім таємний аналог нашого КДБ з катівнями. Навіть зараз тут все пронизане негативною енергетикою і навіює страх на відвідувачів. Будинок був викуплений Товариством дослідження історії Центральної та Східної Європи для створення музею двох періодів терору в угорській історії. В експозиційних залах тут зустрілись фашизм брунатний і червоний, один засуджений світовою спільнотою, другий – ні. Та надто багато крові пролили обидва.

Надто скромною, за українськими уявленнями, виявилась резиденція угорського президента: двоповерхова, не зовсім презентабельна будівля з десятком припаркованих звичайних (!) автомобілів і жодного позашляховика. Лише почесна варта біля входу та урочистий ритуал її зміни зраджували присутність тут першої особи держави. Туристи спокійно підходять близько до дверей та фасаду, фотографують. Такі дивні європейські контрасти.