Питання чотирьох чи шести років навчання в початковій школі – це один бік медалі. Другий бік – це саме змістове наповнення, навчальні програми у майбутній дванадцятирічній школі.

От від чого насправді залежить освітня реформа сьогодні. Зараз не можна робити експериментів у освіті. Папір витримає все, але чи витримають діти?!

Чому реформатори мовчать про те, під що ми збираємося здійснювати заплановані реформи? Покажіть мені, де гроші у бюджеті на освітні реформи? Як ви бачите реформу, наприклад, профільної школи? Як ми її здійснимо? Це нереально зробити на розбитих колбах і старих комп’ютерах! Вважаю, що ми маємо поділити аркуш надвоє і в одній його частині прописати, що можемо зробити, а в другій, за які гроші.

Якщо реформа в освіті має відбутися, то передовсім це має бути реформа у її змісті, в навчальних програмах. У жодній країні немає стільки обов’язкових для вивчення предметів! І взагалі будь-які реформи повинні бути системними.

З того, що я знаю про майбутні зміни в початковій школі, то це ніби непогані зміни, особливо збільшення тривалості навчання до шести років.

З мого досвіду, діти, що вчаться у п’ятих-шостих класах, наближені до початкової школи, вони ще не підлітки, фізіологічно і психологічно їм важко адаптуватися до умов середньої школи.

Маю дітей, які вчаться у різних школах в сусідній Польщі. І бачу, що шестирічна початкова освіта однозначно краща. На мою думку, скільки б років навчання не тривало у початковій школі, дитина повинна не втратити бажання вчитися. Як свідчить досвід нашої школи, навчання у початковій школі має бути поєднане з грою, оскільки учень ще просто фізіологічно не здатен сприймати того факту, що математика закінчилася і почалася мова. А ось у ході теми “Осінь” дитина може і яблучка-груші рахувати, і малювати їх, і писати про них…

От саме цього – інтегрованого навчання – я не знайшла в новій концепції розвитку освіти. Дуже шкода, бо це дійсно ефективна річ…

Та школа, яка є нині, не спроможна виховувати взагалі. Це інвалідизація ще не сформованих дітей!

У теперішній початковій школі не передбачене повторення вивченого, кожен день – нова тема. Люди, які складають програми і для початкової, і для старшої школи, не знають ні педагогіки, ні фізіології.

Уявляєте, діти до кінця першого класу повинні знати всю табличку множення! І це ще не все безглуздя. Шестикласники на біології вивчають те, що я вчила на другому курсі медуніверситету! Вірите, я не в силі розв’язати задачу за другий клас, бо такі задачі я робила у сьомому. Таке враження, що автори програм прилетіли з космосу. В підсумку дитині все одно треба для вступу три репетитори.

У моїй практиці дві третини пацієнтів мають проблеми виключно через школу. Все починається з проблем у першому класі, уже в перший місяць. Дитина не годна дати собі ради, і в неї починаються проблеми. Хтось із батьків змушений покинути роботу, щоби допомагати дитині зі школою і психологічними проблемами. Відтак я не маю часу на дійсно хворих дітей!

Думаю, питання зараз не в тому, скільки років повинна тривати початкова школа, а чого саме там повинні вчити. Вся біда у тому, що ми не знаємо, що саме маємо отримати на виході зі школи. Совєтська освіта ставила собі за мету отримати після закінчення школи совєтську людину, а в Україні, складається враження, – дебілів, якими зручно керувати.

Зміни заради змін непотрібні. Питання реформування освіти дуже глибоке, концептуальне. Нарешті має прийти хтось мудрий і все це вирішити…

Реорганізація освіти за формулою 6+3+3, запропонованою в концепції, спричинила неабиякий резонанс. Запропонована структура передбачає перегляд програм, навчального процесу та всієї нормативної бази.

Питання фінансових затрат – окрема розмова, оскільки можлива ваучеризація освіти (ваучер за учнем), реформування шкіл, післядипломної освіти. Академія педагогічних наук і взагалі перегляд структури всього освітнього бюджету переверне всі наші роздуми про фінансування.

Тож давайте обговорювати це питання тільки в ракурсі нашої компетенції: педагогічної доцільності чи недоцільності. Наше завдання як практиків – дати педагогічну і управлінську оцінку цій реформі. А фінансові питання залишмо фінансистам та економістам. Особисто я за формулу 6+3+3 і буду її відстоювати.

Втілення цієї формули бачу за умов: – повної перебудови програм (зменшення кількості предметів та їх наповненості); – зміщення акценту з науковості (теорії) до прикладного (практичного); досить наповнювати їх знаннями, зараз на часі вчити знання використовувати: – змін у побудові навчального процесу: питання класно-урочної системи та кадрові (зміни програм потягнуть за собою зміни у проф­підготовці).