Ще два десятиліття тому, відразу після здобуття Україною незалежності та з відродженням духовності, у Винниках досить гостро постала потреба нового храму. 

Тривали міжконфесійні конфлікти, та й місто за останні десятиріччя розрослося.  Тож  єдина на той час церква Воскресіння Христового аж ніяк не вміщала вірян. 

Тоді й постала ідея збудувати новий величний храм. І хоч часи були вкрай сутужні, кошти зібрали. Долучилася й винниківська діаспора, розробили проект, залили фундамент. На цьому й стало, бо закінчилися кошти, країна перебувала в кризі 90-их, людям часто доводилося виживати… 

Багато хто втратив надію на зведення храму, багато хто нарікав, що важко зароблені людські гроші пропали “в землі”, багатьох жертводавців сьогодні вже нема серед живих. Православна громада збудувала свій храм. Зважаючи на потреби, греко-католицькій віддали в користування приміщення колишньої протестантської кірхи, проте це не вирішило проблеми. Донині, проїжджаючи через Винники у неділю чи у свято, можна бачити, що церква Івана Хрестителя переповнена – люди часом стоять аж на тротуарі.

Проте з національним піднесенням після Майдану ожила й надія добудувати цей храм. Минулої неділі, 9 листопада, владика Ігор, архиєпископ і митрополит Львівський, освятив наріжний камінь майбутнього храму Премудрості Божої – Софії. Про це повідомила прес-служба Львівської архиєпархії УГКЦ.     

У своєму слові митрополит закликав особливо уповати на Бога в ці непрості часи. “Ми повинні завжди пам’ятати про тих звитяжців, які поклали своє життя, і за тих, що й далі нас боронять, наражаючись на небезпеку”, – сказав проповідник.

Роздумуючи над євангельською притчею про багача і Лазаря, владика Ігор зазначив: “Коли ми перенесемося в історію наших днів, то зауважимо, що більшість багатих людей не розуміють бідних і нещасних “лазарів”. Велике число багатих людей було колись і тепер. Ті, що прийшли до влади, успішно зайняті поділом портфелів, незважаючи на війну і тих, що гинуть у зоні АТО”. 

Крім того, архиєрей додав: “Багатий міг зробити щось доброго для Лазаря, даючи певні розпорядження своїм слугам, та не вчинив цього. Лазар терпеливо сприймав свою недолю. У вічності все змінилося: Лазар отримав вінець нагороди, а багач покарав себе полум’ям вогню. У вічності зміни не існує, тим більше що прокляті тривають у засліпленні й гординя не дозволяє їм бачити своїх помилок”.