Сьогодні для нас поняття “християнин” стало чимось звичним, буденним. Може, через те ми не завжди відчуваємо його глибину, не завжди готові самі визнавати свою віру, а головне жити нею, бути вір­ними послідовниками Христа і поширювати Євангеліє. 

Однак у перші століття нашої ери, коли поставали перші християнські спільноти, саме вірність Євангелію і Христовим заповідям любові перших його послідовників давало силу для поширення Христової Церкви. Один із отців Церкви Тертуліан писав, що кров мучеників – це насіння християн. Саме їхній приклад, їхня стійкість у вірі, а також численні чуда за їх посередництва (адже сказав Христос: “По вірі вашій дано вам буде”) навертали щораз більше людей до нової віри. 

Саме навколо могил мучеників у день їх переходу до вічності збиралися перші християнські громади. З цієї традиції поминання мучеників – свідків віри (у грецькій мученик “мартирос” – “свідок”) постав християнський календар. Ті з них, що відзначилися великою ревністю віри та чудами, мають свої урочисті празники у церковному календарі, серед яких – святого великомученика та мироточця Димитрія. Східна Церква вшановує його 8 листопада (26 жовтня – за старим стилем). В Україні це один з найбільш шанованих святих, на його честь збудовано багато храмів.

Святий Димитрій жив у другій половині ІІІ століття в м. Солуні (Тессалоніки). Його батько був високопосадовцем при імператорі. Після його смерті імператор Максиміліан призначив Димитрія проконсулом Тессалонікійського регіону, до основ­них обов’язків якого належало боронити міста від варварів та винищувати християн. 

Але Димитрій був християнином. Його батьки, таємні християни, ще немовлям охрестили його в домашній церкві. Замість переслідувати християн він навертав язичників та викоріняв ідолопоклонство. Зі слів автора його житія Метафраста, Димитрій став для Тессалонік “другим апостолом Павлом”. 

Коли імператор з військом увійшов до цього міста, Димитрій виголосив перед ним своє ісповідання віри і засудив багатобожжя. Цісар наказав кинути проконсула до в’язниці. Там Димитрій благословив Нестора, свого вихованця, на боротьбу з імператорським непереможним гладіатором Лієм. Виступивши проти гладіатора з хрестом в руках, Нестор (Церква відзначатиме його пам’ять завтра, 9 листопада) переміг його. Імператор, довідавшись про це, наказав убити і Нестора, і Димитрія. Це сталося 306 року. 

Після смерті Димитрія ставалися різні чуда за його посередництва, а коли через сто років відкрили гріб святого, його тіло виявилося нетлінним, а кістки видавали пахуче миро, яке зціляло недужих.  

Празник святого Дмитрія належить до середніх свят. У богослуженні в день святого Дмитрія Церква пригадує його геройську віру та різні чесноти, славить як мужнього Христового воїна та ісповідника, як чудотворця, що лікує недуги душі й тіла та допомагає в кожній потребі. 

Головна мета святкування празників святих мучеників – розмірковувати над їхнім геройським визнанням святої віри. Ми повинні вчитися від них свою віру любити, цінувати і мати мужність визнавати її. Визнання віри – одна з ознак доб­рого практикуючого християнина. Такий християнин своєї віри ніколи не ховає, не стидається її, не перечить їй, не торгує нею, не змінює, а визнає словом, ділом і цілим своїм життям.