У кожного народу свої традиції та звичаї. В українців ж вони неймовірно барвисті й різноманітні. Неабияке значення у нашій обрядовості мають квіти. 

Ми їх збираємо в букети й несемо до церкви освячувати, вплітаємо у віночки наречених, різні квіти й трави використовуємо при купелях немовлят. Навіть коли будинок будуємо, перед завершенням, на крокву кріпимо букети із живих квітів, і все для того, аби було життя, аби були щастя й довголіття... 

Саме це символізують живі квіти. Отож, безперечно, й на весіллі квіти мають свою роль…   

До прикладу, грецькі наречені прикрашались плющем, кучеряві стебла якого символізували нескінченність їхнього кохання. В Іспанії весільною квіткою вважається цвіт апельсина – символ щастя і родючості. В Україні ж чи не найпопулярнішим елементом весільного букета є біла троянда. Та не завжди було так, що букет нареченої був невід’ємним атрибутом українського весілля.

“Колись молодий дарував молодій “потрібні” подарунки, наприклад, чоботи. А букет – це тенденція двадцятого століття, яку ми просто перекопійовуємо з глянцевих журналів Європи й Америки. 

Звісно, тепер букет добирають за кольором до сукні нареченої чи вбрання нареченого, бутоньєрок гостей, квітів на столах тощо, він частково перейняв функції вельона, який підкидали вгору, аби довідатись, котра з дівчат наступною вийде заміж, але й кидання вельона – це також новочасний звичай, – розповідає “Львівській Пошті” науковий співробітник Інституту народознавства НАНУ Леся Горошко. –  Єдине, що втішає, це те, що сучасний весільний букет таки симпатичніший за радянський букет півметрових гвоздик. У запозичених звичаях складно шукати архаїку, бо у нас ці звичаї наразі нові”.

Натомість кандидат філологічних наук, доцент кафедри етнології Франкового вишу Володимир Галайчук розповів “Львівській Пошті”, що більш традиційними для українців є букетики-бутоньєрки, які дружки чіпляють усім гостям на весіллі. Етнолог каже, що ймовірно вони символізували приналежність до одного роду.

У давніх весільних обрядах українці використовували радше зілля: мирт, барвінок, руту… “Для молодої шили вінок з барвінку. Також барвінок використовували і на похоронах, та де брали барвінок на похорон, на весілля з того місця вже брати не можна. Здебільшого рвали його у лісі, а дехто й поблизу хати на городі, де посадив собі. По-перше, барвінок вічнозелений, він символізує вічність, по-друге, він хрещатий, має форму хреста, що є сакральним. Можна сказати, що він освячує весілля. Вінок з барвінку шили, цілою ниткою, яка ні в якому разі не мала перериватись…”, – каже етнолог.

Любовний символізм мають й інші квіти, до прикладу, рута. Володимир Галайчук розповів, що вона є символом дівочості і строгості поведінки. Дівчина може віддати свій рутяний вінок тому, хто їй подобається. У деяких весільних піснях йдеться, що дівчина сіє руту і якщо хлопці її потопчуть, то це означає, що вона вже втратила свою цноту. Про це співається у веснянках, у стародавніх обрядових піснях.

Любисток і роман-зілля, себто ромашки, також рослини – символи кохання. Розмай-зілля, або любка дволиста, в українському фольклорі має й містичний символізм, кажуть, з неї приворотне зілля варили. 

“Є така гарна пісня: “Побігла до гаю копать зілля розмаю, ще до гаю не дійшла розмай-зіллячко знайшла. Полоскала на льоду, а варила на меду. Приставила до жару – кипи корінь помалу. Ще корінь не кипів, а козак вже прилетів…” Тобто приворожила дівчина козака”, – каже Володимир Галайчук.

Поради від флористів

– Якщо плаття нареченої з малюнком або прикрашене кольоровими деталями, варто уникати дуже яскравих і складних букетів. – Не варто використовувати в букеті квіти, які можуть залишати плями на одязі. Заплямити плаття можуть лілії. – Уникати варто екзотичних квітів, їх запах може бути неприємним або викликати алергічні реакції. – Якщо наречена бажає зберегти свій букет на пам’ять, то неодмінно потрібно подумати про другий букет, який вона кидатиме своїм незаміжнім подругам. Але, якщо такого букета немає, то кидати можна вельон.

Також приворотні властивості приписували і шавлії. Певний символізм має і калина, у ній символічні і цвіт, і ягоди. 

“Калиновий цвіт – символ чистоти, незайманості. Ягоди калини – кров. У весільній обрядовості калину використовували при завершенні весілля. Коли виводили молодих з комори, якщо молода була чесна, то батькам належалась пляшка горілки, прикрашена калиною і васильками, м’яткою. Якщо нечесна, то батькам такої пляшки не давали, весілля припинялось, а якщо таки продовжувалось, то було сумним. Батьків нареченої ганили. Калина в даному випадку символізує цноту… Ламання калини у фольклорі – образ позбавлення цноти”, – розповідає етнолог.