Це свято належить до 12 великих свят церковного року. Празник Різдва Божої Матері у Східній Церкві належить до дуже давніх Богородичних празників, хоча не можна точно визначити часу, коли він з’явився. 

Зазвичай церковна традиція не згадує днів народження святих, а говорить тільки про день їхньої смерті як початку небесного життя. Проте є два винятки – Марія та Іван Хреститель. Таке рішення обґрунтоване тим, що саме вони мають особливе значення для спасіння, приготування дороги для земного приходу Божого Сина. Тому їх народження є подією всесвітнього масштабу. 

За церковними переказами, Богородиця народилася за тих часів, коли релігія була в занепаді. Народження Марії стало знаком прощення первородного гріха, запорукою звільнення, що знову відчинило перед людиною двері до вічного життя. Марія була обрана як матір Ісуса Христа. Навчалася при церкві, сумлінно студіювала Святе Письмо, отже, якнайкраще підходила для виконання важливої місії – народження Сина Божого. 

У цей день жiнки, у яких немає дiтей, справляють обiд i запрошують бiдних – “щоб молилися Богородицi за їхніх дiтей”, замовляють службу Божу в церквi. Кажуть, що молитви до Пресвятої Богородиці майбутніх матерів про здоров’я та щастя дітей, яких вони чекають, у цей день мають особливу силу. 

Різдво Пресвятої Богородиці відзначають як свято справжньої радості. У ці дні не працювали, не постили, а після молитов у храмі збиралися на гостину. Також із цього дня вже можна було засилати сватів до дівчат. 

“Прийшла Пречиста – принесла старостів нечиста”. Якщо ж молоді вже справили весілля, то в цей день до них у гості йшла родина. Для пасічників це був останній термін утеплення вуликів на зиму, а власники овець закінчували вдруге їх стригти. Цієї пори зазвичай холоднішає, дні стають похмурими, падають дощі, тож до Другої Пречистої годилося повністю викопати картоплю і посіяти жито.