Тепле море, золотий пісок, м’який клімат, мальовничі ландшафти, пам’ятки архітектури, гостинність людей і п’янкий аромат троянди… Звісно, все це про сонячну Болгарію на узбережжі Чорного моря. Плануєте відпустку в “оксамитовий” сезон і любите екскурсії? Тоді не оминіть увагою старовинний Несебр. 

Якщо бодай раз завітаєте сюди, то захоче повернутися сюди ще раз. Тут гарно, комфортно і особлива атмосфера. Тут затишно і гамірно водночас. Щойно йдеш тихою вузькою вуличкою, викладеною камінням, а за якусь мить ти вже у юрбі туристів, які сновигають у художніх галереях, торгових рядах та численних крамничках із розмаїтим сувенірним крамом… 

Болгари пишаються цим містом, називають його романтичним та історичною скарбницею, багатою на унікальні пам’ятки, і радять сюди обов’язково приїхати на екскурсію. І справді не пожалкуєте! 

фото: Ірина Цицак

Місто розташоване на південному сході Болгарії між курортом Сонячний берег і затишним Поморієм. За свою історію воно встигло побувати частиною різних імперій. Несебр, як і багато міст, ділиться на стару та нову частину. Болгари так і кажуть – Новий і Старий Несебр. Старе місто розташоване на маленькому півострові – вузький перешийок відділяє його від суші. Одним із символів Старого міста є млин, встановлений прямісінько перед в’їздом у нього. 

З 1956 року Несебр є археологічним і архітектурним заповідником. У 1983-ому пам’ятки затишного курортного містечка ввійшли до Списку світової спадщини ЮНЕСКО.  

Несебр називають містом-музеєм через велику кількість архітектурних і культурних пам’яток. І відомий він середньовічною та ренесансною архітектурою, церквами, оборонними вежами, двоповерховими будинками з кам’яним першим поверхом і дерев’яним другим… Зрештою це одне з найдавніших міст Європи.

Головні пам’ятки і, як кажуть його жителі, багатство міста, – унікальні церкви. З-поміж величних храмів Несебра – церква Христа Пантократора (XIV століття), святої Параскеви (XIII століття), святих архангелів Михаїла та Гавриїла (XIII століття), святого Стефана з цінними фресками XII століття. Одна з діючих – церква святого Івана Хрестителя (X століття).

Варто відвідати у курортному місті й археологічний музей, в якому красива колекція золотих прикрас та монет. Є в музеї і колекція давніх і дуже цінних ікон. Водночас їх категорично не дозволяють фотографувати.

фото: Ірина Цицак

Звідси неможливо поїхати з порожніми руками. Та й у місцевих крамниць вельми широкий вибір – срібні вироби ручної роботи, як кажуть у Львові, до кольору до вибору, скатертин від болгарських народних майстринь, картини з чорноморським узбережжям, глиняні горнята, чайники та горщики. Звісно, беззаперечне лідерство за виробами з пахучої болгарської троянди. Описати це – марна справа. Цей аромат треба відчути! З троянди креми, мило, олія, варення, рахат-лукум… 

Буквально за кілька кроків від крамниць багато затишних кафе та різних ресторанчиків на березі моря. Смачно готують все, особливо салати (тутешні порції, як і у всій Болгарії, великі – по 400-500 грамів кожна) та рибу. Болгарський солодкий перець і сир тут королі. Ясна річ, різноманітні спеції додають особливих пахощів стравам. 

Болгарська національна кухня дуже смачна (звісно, українська поза конкуренцією) і різних страв дуже багато. Не пошкодуєте, якщо скуштуєте, скажімо, таку як “чушка бюрек” (смажений перець, фарширований сиром і приправлений часником і петрушкою”) та “сирене по-шопски” (сир, запечений із помідорами і перцем у керамічному посуді). Смакота! Болгари хороші винороби, тому без вина, червоного чи білого, аж ніяк не обійтися.