Знову економлять на вчителях
Попри запевнення міських чиновників від освіти, що у відпустки без збереження зарплати нікого насильно не відправлятимуть, львівські учителі кажуть, що ще в серпні їх змушували писати такі заяви
Сьогодні важко знайти людину, яка, живучи на заробітну плату, могла б сказати, що їй вистачає грошей. До того ж через інфляцію видатки щоразу збільшуються, випереджаючи зростання доходів. Особливо це стосується бюджетників.
Одна з найчисельніших категорій серед них – освітяни, які вже не раз ставали заручниками ситуації, коли обіцяних коштів не виплачували або ж їх виплату затримували на тривалий час. Особливо запам’яталися учителям 90-ті. Тоді чимало з них були змушені покинути місце праці, аби прогодувати родину. Здавалося, ті часи вже в минулому…
У пошуках рішення
Як повідомила прес-служба Львівської міськради, в цьогорічному бюджеті Львова не вистачає 12 млн. грн на зарплату вчителів, а тому влада міста просить їх бути свідомими й за можливості взяти відпустку за власний рахунок наприкінці року. Якщо виходити з того, що в нашому місті трохи більше як 9 тисяч учителів (станом на початок цього року), то в середньому на кожному з них належить зекономити майже 1200 гривень. А виходячи з різниці заробітків освітян (мінімальна зарплата молодого учителя після вишу, повна ставка – 1 768,80 грн (без оподаткування), на руки – 1 395 грн; максимальна зарплата учителя зі званням, вислугою років та ін. – 4 320 грн (без оподаткування), на руки – 3408 грн), це 600 – 2000 грн.
Проте чиновники запевнили, що панікувати не варто, бо змушувати до цього нікого не будуть, що зважатимуть на ситуацію кожного. І навіть якщо ці гроші не вдасться зекономити, то вони перейдуть як борг на наступний рік.
Добровільно чи примусово?
Проте вчителі не готові вірити таким запевненням, адже вже наприкінці серпня їх “попросили” піти у додаткову неоплачувану відпустку на кілька днів.
Цікаво, що в різних школах, зі слів самих учителів, це відбувалося по-різному. Неоднаковим є й термін вимушеної відпустки – від одного до п’яти днів. Нерідко питання стояло так: якщо ти проти – ти не патріот! А якщо не патріот, то яке моральне право маєш учити дітей? Якщо по правді, то це справжній шантаж. Спекуляція на любові до Батьківщини найогидніша!
У одних школах вчителів просто ставили перед фактом, що педрада відбудеться на день швидше, бо наступний вихідний – за свій рахунок. В інших казали, що, в принципі, можна такої заяви й не писати, але це неодмінно вплине на розподіл годин в наступному навчальному році.
У одному навчальному закладі колектив відгукнувся на прохання директора написати заяви про відпустку без збереження заробітної плати, бо розумів ситуацію: якщо не напишуть – замінять директора школи, який має повагу серед учнів та вчителів, у другому просто зняли заробітну плату за п’ять днів (залежно від місячного заробітку ця сума становила 300 – 600 грн) і сказали заднім числом написати відповідну заяву.
Проте, як розповіла пані Валентина, вчителька однієї з львівських шкіл, у яких зняли заробітну плату педагогам за п’ять днів, якщо перевірити наявність таких заяв, то набереться заледве половина, адже багато хто їх просто не писав.
Нема поняття “вимушена відпустка” – є моє прохання. У жодному випадку не наказ, не примус!
“Я також не писала, бо мала на це кілька причин: батькові вкрай необхідна операція на серці – заміна клапана. Для цього потрібно більш ніж 45 тисяч гривень. Крім того, після операції доведеться доглядати його, тоді відпустка й знадобиться. Однак гроші з мене, як і з інших, зняли, попри те що ми ці дні ходили на роботу, адже методоб’єднань і педради ніхто не скасовував, та й клас потрібно було підготувати до навчального року. Заяви я не писала і домагатимуся, аби заробітну плату мені виплатили у повному обсязі.
 |
| фото: 3.bp.blogspot.com |
До речі, ця вчителька попросила, аби в міськвідділі освіти відкрили гарячу лінію для тих, хто не згоден з таким рішенням, однак їх не чують…
Пані Галина, також львівська учителька, каже, що вона, як і її колеги, розуміє ситуацію і готова піти в неоплачувану відпустку, бо має певні справи, що потребують вирішення. Але тоді, коли їй це буде зручно, а не так, як робили в серпні. Директор школи, в якій вона працює, сказала, що згода чи незгода з рішенням вищого керівництва вливатиме на можливість отримання додаткових надбавок та на розподіл годин у наступному році, і не радила бути надто принциповим. До того ж усіх обурила сама постановка цього питання: якщо ти проти – ти не патріот, бо не хочеш розуміти, що країна в небезпеці, а тому треба подумати, чи місце тобі в школі!
Однак далі обурення справа не просувається. В нинішній складній ситуації кожен намагається думати про майбутнє і зберегти робоче місце. Саме тому вчителі погодилися висловити свою позицію “Пошті” тільки на умовах анонімності, без зазначення шкіл, в яких працюють, що свідчить про рівень розвитку нашого громадянського суспільства, коли людина боїться відстоювати одні свої права, аби не були порушені ще й інші.
Пан Володимир, учитель з більш ніж 30-річним стажем, каже, що переказав армії грошей стільки, скільки міг. Однак не згоден з тим, коли його ставлять перед фактом про необхідність піти у неоплачувану відпустку: “Мені залишилося два роки до пенсії. Навішав на себе усіляких додаткових зобов’язань, аби трохи підвищили зарплату і відповідно пенсію”.
Неоплачувана робота
Варто зазначити, що в деяких школах навіть не взяли до уваги того, що вчителі виходили на роботу.
А як буде, якщо педагог скористається пропозицією чиновників від освіти і піде у відпустку під час навчального року? Його ж хтось мусить замінити. Невже цій людині не треба буде платити зарплату? Хто захоче працювати безплатно?
Переймаються такою ситуацією і батьки – чи не позначиться це на навчальному процесі. Пані Марія, мати двох школярів, хвилюється, що заміни вчителів вплинуть на ставлення дітей до навчання.
“Я не зовсім розумію, як це вчителі братимуть відпустки під час навчального року? Очевидно, на деяких уроках будуть заміни. Мої діти розповідали, що коли з різних причин не було того чи того учителя, то приходив хтось із його колег, давав класові завдання для самостійної роботи і залишав учнів самих. Бувало, що й не приходив ніхто. А коли такий урок був останнім, дітям казали тихо йти додому…
Молодші школярі взагалі дуже звикають до свого учителя, тож їм важко прийняти іншого – того, що прийшов на заміну. Вчителеві, своєю чергою, складно зосередитися на викладанні предмета, коли його “грузять” проблемами, які мають вирішувати чиновники від освіти. Саме в цьому їх призначення – організувати умови для навчання дітей та роботи вчителів. А якщо вони цього зробити не можуть, то навіщо вони потрібні? Розповідати про проблеми та просити їх зрозуміти? То в них на опалення нема, то на зарплату…”
Якщо працівник не написав заяви про надання неоплачуваної відпустки, роботодавець не має права “відпустити” його
Про таку можливість – працювати без заробітної плати – ще в липні говорила тодішня очільниця обласної адміністрації Ірина Сех, коментуючи пропозицію уряду щодо встановлення неповного робочого часу або неоплачуваної відпустки для бюджетних працівників. Тоді в урядовому проекті закону передбачалося надання права керівникам бюджетних установ без згоди та попередження працівників встановлювати для них режим неповного робочого часу і надавати відпустки без збереження заробітної плати. При цьому вона зазначала, що таке нововведення є замаскованим узаконенням невиплати заробітку працівникам бюджетної сфери.
Попри всі переконання в складності ситуації у країні варто пам’ятати, що невиплата заробітної плати є гріхом, який кличе про помсту з неба! Ми ж намагаємося будувати нову країну на справедливих засадах, але чомусь завжди чиїмось коштом…
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
Я просила, якщо у окремих вчителів є така можливість, сімейні обставини дозволяють чи є якісь нагальні справи, под–п’ять днів відпустки за власний рахунок. Ми свідомі того, в освіті працюють незаможні люди. Є жінки, які взагалі самі виховують дітей, яким справді необхідна зарплата, бо вони з неї живуть. Зрозуміло, що ніхто їм відпустку не нав’язуватиме. Відпустка – на бажання.
А якщо хтось із директорів шкіл “проситиме” своїх підлеглих піти в неоплачувану відпустку, прошу мене повідомити і звертатися безпосередньо до мене! Жодних добровільно-примусових відпусток бути не може! Я говорила про це на серпневих нарадах з директорами, і вони знають, що я категорично проти! Люди зараз вийшли з відпусток, отримали відпускні, надбавки.
До речі, Львів – єдине місто в Україні, в якому минулого року зекономлене в бюджеті виплатили вчителям у вигляді надбавок і премій. Я не кажу, що все у нас добре, але зараз в країні така ситуація, що зміни мусять бути…
Зрештою, не тільки Львів, а вся Україна змушена задуматися, звідки взяти гроші на зарплату вчителів, оскільки їх бракує.
Звертаюсь до вчителів: якщо, не дай Боже, когось із вас відправлять у вимушену відпустку – повідомте мене!
Відпустка за свій рахунок завжди була, є і буде особистою справою кожного. Перед усіма нами стоїть одне завдання – зберегти функціональність галузі. Осінь і зима обіцяють бути важкими. Треба готуватись і триматися разом.
Так, ми розуміємо, що всім тяжко, бо війна триває, долар росте. Ми співпереживаємо, але вважаємо, що вчителі не та категорія населення, на якій Україна може економити. До того ж новий навчальний рік незвичний: є робочі суботи, інші зміни в структурі. Крім того, ми почали платити військовий податок. Нещодавно довелося відвойовувати надбавку за престиж учительської праці, а тут ще й вимушена відпустка...
Вчителі – це та категорія, що живе на зарплату. Звичайно, якщо деяким з них ситуація дозволяє обійтися без зарплати, то вони можуть взяти відпустку, але бажано, щоб це було під час канікул, а не протягом навчального року, бо інакше їх колегам доведеться брати на себе додаткове навантаження. Почнуться заміни, а це не так просто. Не думаю, що це позначиться на навчальному процесі, на школярах, бо на навчальну програму кількість учителів, їх відпустки не повинні впливати.
Відпустка за власний рахунок надається лише на бажання працівника, а не з ініціативи роботодавця. В законі написано: роботодавець не має права відправляти працівника в неоплачувану відпустку без його згоди (ст. 25 і ст. 26 Закону України “Про відпустки”; ст. 84 Кодексу законів про працю України).
Скористатися відпусткою без збереження заробітної плати є правом працівника, яке він може реалізувати на власне бажання і у випадку особистої потреби. При цьому законодавство визначає таке право як деяку пільгу, оскільки обов’язкове надання такої відпустки передбачене тільки для певних категорій працівників, визначених у ст. 25 Закону України “Про відпустки”. Примусити ж “відпочивати” працівника в такий спосіб роботодавці не мають права!
Закон не наділяє роботодавця правом у односторонньому порядку приймати рішення щодо неоплачуваної відпустки. Не передбачена взагалі ініціатива роботодавця у наданні працівникові такої відпустки, але за наявності законодавчої норми про взаємну згоду сторін, звичайно, можна домовитись із працівником. Працівник має повне право відмовитись від написання подібної заяви. Будь-який примус є протизаконним!
Граничний термін такої відпустки теж установлюється лише за згодою сторін і не може перевищувати 15 календарних днів на рік. Кримінальним кодексом України передбачена відповідальність за грубе порушення законодавства про працю. Для захисту порушеного права можна звернутися до комісії по трудових спорах. А якщо такі комісії не створені, то безпосередньо до суду. Функції державного контролю за дотриманням законодавства про працю здійснюють територіальні органи Державної інспекції України з питань праці. Можна звернутися й у профспілку.
Якщо працівник не написав заяви про надання неоплачуваної відпустки, роботодавець не має права “відпустити” його. Крім того, невиплата зарплати є грубим порушенням законодавства про працю. Так що, крім суду, працівник може звернутися й до прокуратури.