Те, що вартість шкільного приладдя і одягу цього року набагато вища, ніж торік, продавці пояснюють зростанням курсу долара. Зі слів економічного експерта ГО “Експерт-група” Андріана Фітьо, до знецінення гривні призвели нинішні події в країні. “Якщо взяти торговельне сальдо, то воно в Україні негативне – ми більше завозимо, аніж продаємо назовні. Продукції, яку виготовляють в Україні, не більше 15%. Решта або закордонного виробництва, або імпортними є окремі елементи, комплектуючі”, – пояснює  він.

Зниження цін чекати не варто, тож треба йти і купувати все необхідне школярам уже тепер. А “Пошта” своєю чергою спробує розібратися, на що варто звертати увагу при виборі шкільної форми, взуття та приладдя і на чому можна заощадити.

У новому навчальному році посилять охорону навчальних закладів. Головна освітянка Львова Галина Слічна каже, що батьки, педагогічні працівники і керівники навчальних закладів мають бути впевнені, що діти під час уроків і на перервах перебувають у безпеці.

“Ми вже розглядаємо варіант щодо перегляду кадрового забезпечення нічними й денними сторожами, адже зараз на цих посадах працюють переважно люди похилого віку, які у разі виникнення небезпеки не будуть спроможні захистити учнів і персонал. Частина навчальних закладів підписала угоди з охоронними фірмами, які надаватимуть послуги коштом батьківської громади. Але такі договори треба добре вичитати. Охоронці мають не лише сидіти на вході та охороняти приміщення школи, але й здійснювати нагляд по периметру навчального закладу, оглядати його територію!” – наголосила вона.

Крім цього, з вересня мають намір обмежити доступ батьків до навчальних закладів – вчителі зустрічатимуть дітей і проводитимуть їх на навчання, а після уроків віддаватимуть на виході зі школи батькам. Це робиться задля обмеження перебування сторонніх осіб у навчальних закладах. А ось на користування мобільними телефонами у школах Міносвіти заборону скасувало. 

З метою виявлення в учнів захворювань, подальшого їх диспансерного спостереження, планового лікування чи реабілітації та з метою запобігання масових колективних захворювань щороку українські школярі повинні проходити обов’язковий медичний профілактичний огляд. 

Його проводять медичні працівники в присутності батьків або інших законних представників у лікувально-профілактичних закладах. Після обстеження учням видають довідку затвердженої форми – №086-1/о для подання в навчальний заклад.

Терапевт Леся Магоцька каже, що процедура проф­огляду доволі проста: спочатку варто звернутися до сімейного лікаря чи дільничного терапевта, який визначить, до яких лікарів треба вести дитину. Поглиблений медичний огляд, згідно з наказом Міністерства охорони здоров’я, необхідно проходити не всім школярам, а лише певним віковим категоріям і тим, що перебувають на диспансерному обліку.

Наприклад, дітей, які йдуть у перший клас, мають оглянути хірург, травматолог, офтальмолог, отоларинголог, стоматолог, логопед, психіатр (або психолог), ендокринолог та інші спеціалісти за показаннями. Окрім цього, діти повинні здати всі необхідні аналізи. У віці від 7 до 10 років здорова дитина вузьких спеціалістів може не проходити – тільки на пораду сімейного або дільничного лікаря. 

Дітям у віці  10-11 років, а також тим, яким сповнилося 15, 16 і 17, треба звернутися до офтальмолога, отоларинголога, хірурга, ортопеда, стоматолога, гінеколога (уролога), ендокринолога і психолога. Обов’язковою для школярів усіх вікових категорій є проба Руф’є. Довідка про стан здоров’я учня дійсна цілий рік!

Купувати шкільне приладдя фахівці радять у перевірених місцях. Його виробником повинна бути офіційно представлена фабрика. Згідно із законом про захист прав споживачів, будь-який товар, який продається на ринку, в супермаркеті або в іншій торговельній мережі, повинен мати висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи і сертифікат відповідності. 

Поради батькам першокласників від дитячого психолога Марії Кравець Аби дитина не боялася йти школи і з нетерпінням чекала Першого дзвоника, потрібно: – Заздалегідь ознайомити її з територією школи. Зазвичай вона не обгороджена, тож гуляти там можна без особливих проблем. Пройдіться з майбутнім першачком, подивіться на саму будівлю школи, на спортивний майданчик. Час до часу ходіть тією дорогою, якою учень ходитиме до школи. – Показати клас. Найімовірніше, у вас буде можливість перед початком навчального року відвідати школу і клас, в якому навчатиметься ваша дитина. Можете допомогти класному керівникові підготувати класну кімнату до 1 вересня. – Познайомити з майбутніми однокласниками. Добре, якщо разом із вашою дитиною в одному класі вчитимуться її однолітки, яких вона вже знає. А якщо таких нема, варто познайомитися з майбутніми однокласниками або на підготовчих заняттях або за кілька тижнів до шкільних занять, коли вчитель збиратиме батьків і дітей для знайомства.  – Розповідати різні цікаві історії про шкільне навчання. Читайте з дитиною казки про школу, про те, як і чого там навчають. Зараз дуже популярні казки про лісові школи. Поясніть дитині, що в школі, крім уроків, ще багато цікавих занять: музика, малювання, трудове навчання. – Розказати про свої шкільні роки. Мабуть, і у вас є кумедні та цікаві історії зі шкільного життя. Поділіться ними зі своєю дитиною! Поясніть, що школи боятися не варто, що навчання у ній може бути цікавим та захопливим, якщо дитина сама цього забажає.

Отож, батьки, вибираючи шкільну форму, взуття, підручники, зошити, мають право вимагати його! Якщо продавець відмовляється показати вам висновок або сертифікат, є привід засумніватися в якості продукції. 

Звертати увагу треба на елементарне – запах, фактуру матеріалів. А ще, купуючи одяг або взуття, необхідно взяти чек і запитати, який їх гарантійний термін. Це, зі слів головного спеціаліста санітарно-гігієнічного відділу Головного управління Держсанепідслужби у Львівській області Рости­слава Валового, може, й невеликий, та все ж мінімальний захист своїх прав, свідчення якості та безпеки продукції.

Якщо раніше Держсан­епідслужба здійснювала постійний контроль за вітчизняною та імпортною продукцією, яку реалізовували в Україні, то тепер проводити перевірки (і планові, і позапланові) вона не має права!

“Згідно із Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2014 рік”, перевірки установ, підприємств, організацій, фізичних осіб – підприємців органами контролю здійснюється впродовж серпня – грудня 2014 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявою суб’єкта господарювання щодо його перевірки. Це означає, що по грудень місяць ми не маємо права перевіряти ні шкільного приладдя, ні організації харчування у школах чи в дошкільних закладах, ні підприємств, які виготовляють продукти харчування”, – зазначив співрозмовник “Пошти”.

Як позначиться на дітях безконтрольне пошиття шкільної форми, виготовлення підручників, зошитів, ручок, невідомо. Можна надіятися тільки на добросовісність виробників.

“Кожен виробник, який поважає себе, незважаючи на відсутність чи наявність перевірок, повинен бути зацікавлений в якості своєї продукції. А щодо товарів, які надходитимуть з імпорту, сказати щось важко, особ­ливо якщо вони китайські або надто дешеві”, – пояснив Ростислав Валовий.

На львівських ринках і в супермаркетах ціни на шкільний одяг дуже різняться. Вочевидь, тому що й виробники демократичні у виборі тканин і фасонів. 

Асортимент вражає: костюми-двійки, штанці, піджаки, жилети – для хлопчиків, сукні, спідниці, блузки і сарафани – для дівчаток. Як і торік, цього року все ще популярні серед школярок мереживні блузки із жабо, у хлопчиків – заокруглені вилоги піджаків.

Шкільна форма для дівчинки (сарафан – піджак, спідничка – піджак або жилетка) на львівських ринках коштує від 400 до 800 гривень. Блузка – 200 – 300 гривень. Образ школярки треба завершити бантиком (пара коштує 50 гривень) і колготками (якісні – 75 гривень). 

А за таку ж шкільну форму, того ж виробника в магазинах треба буде переплатити 100-150 гривень. Проте якщо у вашої дитини нестандартна фігура, на базар навіть не йдіть! Там форму не “розпаровують”! Треба сказати, що не всі продавці на ринку знають виробників товару. Про сертифікат якості годі й питати: вони бувають дуже рідко, і то не для всіх моделей  – тільки для дорожчих. Навіть одяг польського виробництва не завжди має ярлики з інформацією про тканину і точну назву виробника, його адресу. Тож не виключено, що спритний продавець і китайську форму може продати як польську.

В супермаркетах форма не набагато дешевша. Той же сарафан для дівчинки коштує від 250 до 300 гривень, блузка – від 190 до 220.

Спортивна форма обійдеться вам у 350 – 400 гривень (на ринку), у супермаркеті  можна заощадити: трикотажні штанці і курточка кош­тують в 200 – 300 гривень. Одяг для занять фізкультурою у фірмових магазинах значно дорожчий – за брендові речі треба буде викласти  від 750 до 1200 гривень (усе залежить від тканини). 

– на маркування (повинен бути ярличок з даними виробника, назвою тканини, з якої пошитий одяг, та рекомендаціями щодо чищення або прання); якщо сказано, що одяг потребує тільки хімічної чистки – краще від нього відмовитися, якщо його заборонено прати і прасувати – також не беріть; не купуйте форми, яка має ярличок, прикріплений шпилькою;

– на тканину (вона повинна бути хоча б напіввовняною або ж віс­козною, тобто натуральною); згідно з вимогами Міністерства охорони здоров’я України, тканина повинна містити натуральні волокна – вовну і бавовну: для блуз – не менш ніж 30%; для платтів – не менш ніж 60%; для костюмів – не менш ніж 50%;

– на підкладку (вона повинна на 50% складатися з віскози і на 50%  зі штучної тканини); якщо підкладка штучна, в такому одязі дитині буде некомфортно, бо він не пропускає повітря.

Не купуйте дешевого шкільного одягу. Недорогі тканини – неякісні, линяють при першому ж пранні, зминаються, а фарба при зопріванні залишається на шкірі, що дуже небезпечно і може спричинити алергічну реакцію.

Вибираючи між ранцем, наплічником та сумкою, найкраще зупинитись на ранці. Він не шкодить хребту, тримає його в правильному положенні, у ньому, зрештою, більше кишень. Наплічник (рюкзак) – не найкращий вибір для молодших школярів, бо в нього, як правило, м’яка спинка. Тверду, ортопедичну мають дорожчі моделі – від 500 гривень. Сумка на одній лямці також не дуже підходить – призводить до сколіозу. 

Німецькі ранці в магазинах можна купити за 500 гривень (на ринках вони на 50 гривень дешевші). У супермаркетах імпортні придбаєте за 200 – 300. В них усе є – і тверда спинка, і зручні лямки, і світловідбивні елементи. Саме на останніх щороку акцентують увагу працівники Державтоінспекції, бо це допомагає автомобілістам у темряві побачити дитину, що переходить дорогу.

Аби обрати надійний і функціональний наплічник, спершу треба приміряти його, вклавши необхідні речі (пенал, папку, зошити чи куртку) – тільки тоді дитина відчує, зручний він чи ні. 

– на верх ранця або наплічника (він не повинен бути вищим від лінії плечей) і низ (до стегон); 

– на вагу (10-15% від ваги школяра; 600-800 г для першокласників).

– на форму (не повністю м’який – як мішок); той, що з позначкою “ортопедичний” повинен мати ущільнену спинку з рельєфною поверхнею, яка підтримає спину в правильному положенні (у деяких моделях може бути всередині спинки алюмінієва рама і тверде дно, а також додаткова деталь, яка знімає навантаження з хребта, – ремінь, що застібається на стегнах);

– на лямки – вони повинні регулюватися; ширина – не менш ніж 8 см;

– на матеріал – водонепроникний, міцний (добре носяться ті, що виготовлені зі щільної, просоченої спеціальним розчином джинсової тканини або якісного шкірозамінника).

На полицях супермаркетів та шкільних базарів тільки 55% зошитів вітчизняного виробництва, решту становить імпорт – з Польщі, Росії, Білорусі, Литви та Чехії. Найбільший обсяг – з Китаю.

Крім того, поліграфічна шкільна продукція має ряд особливостей – з року в рік фахівці Укртестстандарту наголошують, що аркуші зошитів надто білі, що від цього псується зір. Зі слів експертів, майже 70% усіх зошитів виготовлені з порушенням технічних норм (виробники використовують небезпечні речовини). Тож треба ретельно перевіряти папір усередині. 

– на колір аркушів – сірі та жовті, як і білосніжні, також небезпечні, тому що погано видно написане (дитина буде постійно напружувати зір); папір повинен бути білим, трохи шорстким (по надто гладкому ручка ковзатиме), з чіткими, не надто яскравими лінійками чи клітинками;

– на спосіб кріплення альбомів для малювання (купуйте з’єднані скріпками або пружиною, тільки не клеєні); аркуші повинні бути досить щільні і товсті, щоби на звороті не було видно слідів від фарб чи фломастерів.

Школярику необхідно мати три види взуття – те, в якому він ходитиме до школи, змінне і спортивне. 

Як одне, друге, так і третє могло б бути кращим на ринках і в супермаркетах, зважаючи на асортимент. За шкіряні туфлі для хлопчика доведеться викласти 400 гривень. Ціна спортивного (кедів, кросівок) варіюється від 300-400 до 1200. У магазинах, як правило, таке взуття дорожче, але якісніше. 

Основним недоліком того взуття, що продають на ринках, є відсутність устілки та недостатня міцність. Чимало виробників економлять на клеї. Нові кросівки можуть “попросити їсти” вже при першому примірюванні. Задники легко сідають, а оздоблювальні елементи на дівчачих мештиках добре не тримаються.

– на те, щоб воно було сертифіковане; 

– із якісного шкірозамінника (якщо не можете дозволити собі шкіряне);

– на запах (він має бути природним, нерізким);

– на “колодку” (незручна може погано вплинути на ступню, від чого виробиться неправильна хода і постава) – найкраще підійдуть туфлі на невисокій платформі або зручному, стійкому, невисокому каблуці; високі підбори, особливо при порушенні постави, призведуть до ще більших проблем із хребтом;

– на те, щоб були ортопедичні устілки (із супінаторами) – для дітей з плоскостопістю;

– на підошву – вона повинна бути міцно прикріплена до верху взуття.