Схід і Захід разом
У неділю, 25 травня, Папа Франциск та Вселенський Константинопольський Патріарх Вартоломій І разом молилися за мир та єдність християн
фото: images.unian.net
Учора, в понеділок, 26 травня завершилося паломництво на Святу Землю Папи Франциска. Це вже друга подорож понтифіка за межі Італії. Варто зазначити, що Свята Земля – це місця, пов’язані з життям Ісуса Христа. В сучасному географічному поділі світу йдеться про території Йорданії, Ізраїлю та Палестини.
Розпочалося апостольське паломництво Святішого Отця до Святої Землі у суботу, 24 травня. Першим його етапом стали відвідини Хашемітського Королівства Йорданії, а потім Палестини та Ізраїлю. В Йорданії Папа зустрівся з королівським подружжям та представниками влади, а також із біженцями та молоддю з особливими потребами.
Кульмінаційною подією першого дня перебування Папи Франциска в Йорданії стала свята меса італійською та арабською мовами, яку він пополудні очолив на міжнародному стадіоні в Аммані, найбільшому в країні (він уміщує 30 тисяч осіб). Варто пригадати, що 21 березня 2000 року на цьому ж місці месу відслужив святий Папа Іван Павло ІІ, а 10 травня 2009 року – Папа Бенедикт ХVІ.
У Йорданії, крім Католицької церкви латинського обряду та Греко-мельхітської католицької церкви, яка має тут свою архиєпархію і до якої належить більшість йорданських католиків-арабів, є й інші Східні католицькі церкви – маронітська, вірменська, халдейська і сирійсько-католицька. На богослужіння прибули численні біженці-християни з Палестини, Сирії, Іраку та інших країн Близького Сходу, владики і священики та 1400 дітей, які приступили до Першого причастя.
“Мир не можна придбати, він не продається: він – дар, якого слід терпеливо шукати та власноруч будувати малими та великими жестами, які огортають наше щоденне життя”, – сказав Святіший Отець під час проповіді, заохотивши християн Близького Сходу просити в Святого Духа “приготувати свої серця до зустрічі з ближніми, долаючи відмінності ідей, мови, культури та релігій; помазати наше буття оливою Його милосердя, яке зціляє рани помилок, непорозумінь і протиріч; послати нас з лагідністю та смиренням зобов’язуючими, але плідними стежками в пошуках миру”.
Після богослужіння Святіший Отець поїхав у біблійну місцевість Витанію Зайорданську. Там Папа Франциск, як і 50 років тому блаженний Папа Павло VI, поблагословив воду в тому місці Йордану, де відбулося хрещення Ісуса.
Мир не можна придбати, він не продається: він – дар, якого слід терпеливо шукати та власноруч будувати малими та великими жестами, які огортають наше щоденне життя
У неділю, 25 травня, понтифік на гелікоптері полетів до Вифлеєма, за 75 кілометрів на захід від Аммана. Тут він мав зустріч з президентом Палестинської держави Махмудом Аббасом, представниками влади і громадянського суспільства.
Після церемонії привітання Святіший Отець вирушив на площу Ясел перед базилікою Різдва Христового, де очолив святу месу. Біля так званої “стіни безпеки” – бетонного муру заввишки вісім метрів, який відгороджує Ізраїль від Палестини, він помолився, торкнувшись стіни рукою.
У богослужінні, що звершувалось латинською та арабською мовами та супроводжувалось співом різдвяних колядок, взяли участь численні вірні, до яких приєдналась невелика група католиків із Сектора Гази, що подолали чималі труднощі дорогою до Вифлеєма (лише кілька десятків охочих змогли отримати перепустки). Серед прапорів, якими у Вифлеємі вітали Папу Франциска, було й чимало жовто-блакитних, українських, повідомляє сайт Радіо Ватикану.
“Дитя Ісус, народжений у Вифлеємі, є Богом, даним знаком для тих, які очікували спасіння, та завжди залишається знаком Божої ніжності та Його присутності в світі”, – сказав Святіший Отець під час меси, наголосивши, що “і сьогодні діти є знаком” надії, життя, а також “діагностичною” ознакою, яка допомагає зрозуміти, в якому стані перебуває родина, суспільство та увесь світ. “Коли дітей приймають, люблять, оберігають, захищають, – пояснив він, – родина є здоровою, суспільство покращується, а світ стає гуманнішим”.
Перед закінченням меси Папа Франциск запросив провідників Палестини та Ізраїлю Махмуда Аббаса і Шимона Переса до Ватикану на спільну молитву за мир.
Коли дітей приймають, люблять, оберігають, захищають, родина є здоровою, суспільство покращується, а світ стає гуманнішим
Крім того, Святіший Отець відвідав базиліку Різдва Христового та помолився у печері над місцем народження Ісуса Христа. Але головною подією неділі та всієї подорожі стала зустріч Папи у Єрусалимі із Вселенським Константинопольським Патріархом Вартоломієм І. Під час зустрічі провідники християн Сходу і Заходу підписали спільну декларацію. Ця зустріч відбулася на згадку про зустріч 50 років тому Папи Павла VI з Патріархом Атенагором.
“Наша сьогоднішня братня зустріч є новим необхідним кроком на шляху до єдності, до якої нас може привести лише Святий Дух: до сопричастя у законних відмінностях. З живою вдячністю згадуємо кроки, які Господь уже дозволив нам здійснити. Обійми, якими тут, у Єрусалимі, обмінялися Папа Павло VI і Вселенський Патріарх Атенагор, після багатьох століть мовчанки приготували шлях до жесту надзвичайної ваги – усунення з пам’яті та з Церкви рішень про взаємні екскомуніки з 1054 року”, – йдеться у документі. Однак головною метою діалогу є сопричастя – євхаристійна єдність християн Сходу і Заходу.
| Довідка |
| Папа Франциск – четвертий в новій історії Папа, що проходить шляхами Святої Землі. Першим був Павло VI, який відбув паломництво 1964 року, другим, ювілейного 2000 року, Папа Іван Павло ІІ. 2009 року паломництво до Святої Землі здійснив Папа Бенедикт ХVІ. |
Опісля в храмі Господнього Гробу, на місці розп’яття, поховання і воскресіння Ісуса Христа, відбулася спільна екуменічна молитва Папи Франциска і Патріарха Вартоломія. У понеділок понтифік зустрівся з Великим муфтієм Єрусалима, а згодом пішов до Стіни Плачу і поклав квіти на монументальному кладовищі “Гора Герцля”, відвідав меморіал “Яд-Вашем” і здійснив візит ввічливості до Верховних Рабинів Ізраїлю. Опісля мав зустрічі з керівниками Ізраїлю.
По обіді Папа зустрівся з Патріархом Вартоломієм у греко-православній церкві на Оливній горі, а в католицькому храмі у Гетсиманії – з католицьким духовенством і чернецтвом.
Святіший Отець посадив саджанець оливкового дерева, привезений з Аргентини, поруч із тим, яке 50 років тому посадив Папа Павло VI. Останньою подією паломництва стала меса з єпископатом Святої Землі на місці Тайної Вечері в Єрусалимі, повідомляє “Католицький оглядач”.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
Щоб оцінити недільну зустріч, треба згадати, з якими сподіваннями людство чекало зустрічі 1964 року тодішнього Папи Павла VI і Патріарха Атенагора. Це був прорив, це було абсолютно нове слово. Минуло 50 років – і для нас це вже буденність, ми приймаємо це як даність. Еволюція, яку пройшла Церква, підкреслює важливість цього діалогу.
Проте в сучасному світі не все так однозначно, не всі церковні діячі підтримують ці старання. Маю на увазі передусім Московський Патріархат, який з надуманих причин, власної гордині, не побоюсь цього слова, внутрішнього антихристиянства, антихристиянського злобливого духу ще з 80-их років відмовляється від зустрічі з Папою Римським. Таку ж недугу мають і, наприклад, грузинська церква, яка відмовилася від екуменічного діалогу, болгарська, єрусалимська та інші. Тобто ця беззаперечна цінність екуменічного діалогу і бажання порозумітися поки не є нормою життя для багатьох церковних спільнот.
Тому те, що Патріарх Вартоломій і Папа Франциск підтверджують, що вони прихильники такої парадигми, форми співіснування, є для всіх християн не просто нагадуванням, а спонукою замислитися над справжніми християнськими цінностями, серед яких любов до ближнього визначальна. Ніяке обґрунтування нібито неправильною доктриною чи ідеологічними міркуваннями не може виправдовувати ненависті, злоби і небажання комунікувати.
“Єдність у законних відмінностях” – це не нова формула, адже “єдність у різноманітності” – головний принцип східної еклезіології. Поширення цього принципу, який давно став нормою для християнського Сходу, всієї християнської спільноти є, на мою думку, абсолютно позитивною річчю. Це показує, що в Дусі, Істині, Правді, в розумінні Христових заповідей любові всі християни єдині. Навіть якщо у певний історичний період дійшли певних богослужбових чи догматичних відмінностей, які є зараз між Католицькою і Православними церквами. Але попри ці нашарування епох є речі набагато важливіші й зрозуміліші для кожного християнина. Якщо в соціологічному дослідженні запитати католиків і православних, які між ними відмінності, то дуже незначна частка зможе щось адекватно пояснити. А принцип любові, єдності, екуменічного порозуміння для всіх зрозумілий.
В Україні маємо дуже добрий досвід міжрелігійного діалогу – продуктивно діє Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій, яка дуже добре себе проявила в часі Майдану. Всі її члени, включно з УПЦ (МП), підписували усі документи. Однак минулої суботи в Софії Київській відбулося богослужіння за Україну, і УПЦ (МП) не взяла в ньому участі, зважаючи на установку цілої московської церкви, що не можна молитися разом з іновірцями, інославними і розкольниками.
Тобто Україна перейшла ту межу, коли церкви вже готові єднатися заради певних політично-стратегічних цілей, але ще на суто церковному рівні не доростають до усвідомлення, що заповіді важливіші. І от ця зустріч двох головних лідерів християнського світу є нагодою, підставою і можливістю в черговий раз задуматися ієрархам МП в Україні, що все ж єдність духовна у Христі набагато важливіша, ніж певні цілі формальні, так звані канонічні передумови і обставини, на які вони посилаються, які нині багато хто формалізує, аби зберігати юрисдикційну окремішність московської традиції від інших православних юрисдикцій України.