Назустріч Воскреслому

У час Великого триднев’я попри передсвяткові клопоти маємо постояти під Хрестом, оплакати померлого, щоби пережити справжню радість Воскресіння!

Ось і підходить до кінця наша велика мандрівка до Великодня, щорічна подорож до самих себе. Чи зуміли ми за час Великого посту знайти себе, знайти час на тишу в серці, за бурею суспільних зрушень почути тихий голос, що кличе: “Не будь невірний, а вірний!”? 
Ще маємо трохи часу. Три дні. Це і багато, і мало. Мало, бо стільки всього ще треба встигнути: прибрати, приготувати, завершити. Багато, бо можемо змінити своє життя і отримати величезну нагороду – справжню радість пережиття Воскресіння Христового. 

Через Голгофу до Воскресіння

Богослужіння Великого триднев’я кличуть нас до храму: Утреня страстей Господніх, вечірня з покладанням Плащаниці, Єрусалимська утреня. Чи зможемо відчути радість життя, не переживши відчаю смерті? Чи повіримо, що Христос помер задля кожного з нас і воскрес, аби й ми воскресли? 
Чи попри передсвяткові клопоти, зайнятість на роботі, суспільно-політичні проб­леми нам вистачить часу зупинитися на мить, аби відчути страждання Христа, співвіднести з ними свої турботи і біди та почути головне літургійне послання цих днів – наскільки сильно Бог нас любить?! Якщо зможемо пережити це своїм серцем, відчуємо той мир, якого бажає нам воскреслий Христос своїм привітом “Мир вам!”. Не тільки той мир, якого так потребує сьогодні наше суспільство, а той позачасовий, який називаємо Царством Божим: єдність з Богом, єдність між людьми, щастя, здоров’я, благодать, радість... 
Звичайно, будуть і клопоти, та маємо визначитись у головному – що ми готуємося святкувати: визволення від гріха і смерті чи празник фарбованого яйця, солодкої паски та смачної ковбаски? Що є для нас це свято: зцілення через єдність з Христом і завдяки Його жертві чи втома від надміру їжі та спиртного? Радість зустрічі з Воскреслим чи можливість відпочити після передсвяткової метушні?

Останні приготування

 Проща до плащаниці                
Вже традиційно у нашому місті відбудеться співана проща до плащаниці. Її організовує театральний центр “Слово і голос” під керівництвом лауреата Національної премії ім. Т. Шев­ченка Наталії Половинки. Це одна з художніх форм проекту ІРМОС, щороку здійснювана у Велику п’ятницю в храмах Львова. Матерія проекту – напіви Великого посту, Великої п’ятниці та Великої суботи зі стародруків і рукописів XVII ст.
Цього року спів біля плащаниці відбудеться 18 квітня:
* Церква Всіх Святих (вул. Вічева, 2) – о 16.00.
* Храм Успіння Пресвятої Богородиці (вул. Руська, 5) – о 20.00.
* Гарнізонний храм святих апостолів Петра і Павла (вул. Теат­ральна, 11) – о 22.00. 
А у повітрі вже витають аромати свята: в крамницях продають запашні пасочки і смачнючі ковбаски, шинки, полядвиці. Надворі лоскоче ніс дим від вуджарок, біля яких неквапом підкидають дрівця гонорові господарі, і чи не в кожному під’їзді розливаються пахощі свіжо­спечених пасок.
Адже саме сьогодні, в Чистий четвер, за давньою традицією господині випікали головний символ великоднього столу. Всі приготування потрібно було завершити до вечора четверга: вечірній церковний дзвін, який скликав до храму на Страсті Господні, був сигналом – час відкласти все та увійти в молитву і чування! П’ятниця – день тиші та строгого посту. 
В суботу, повернувшись уранці із храму та вклонившись Святій плащаниці, господині закінчували приготування святкових страв, наводили глянц у помешканні, прикрашали рушниками образи, застеляли обруси, прасували святковий одяг. Нині більшість жінок упродовж тижня зайняті на роботі, тож нерідко печуть паску саме в суботу. 

Чому паска кругла?

За твердженням народознавців, паски в Україні пекли задовго до прийняття християнства, святкуючи великдень Даждьбога. У день весняного рівнодення наші пращури випікали круглі хлібини, які символізували сонце, і вранці йшли з ними зустрічати його. Обов’язковим атрибутом цього свята були писанки – як символ відродження природи. 
Однак не треба відразу заперечувати, мовляв, це язичницькі, а не християнські символи, тож маємо їх позбутися. Зі слів сучасних релігієзнавців та богословів, людина завжди прагнула до свого Творця і, втративши через гріх зв’язок з Ним, інтуїтивно шукала дороги, щоби повернутися в Едем. Потребу Бога людина втілювала у своїх віруваннях, а отримавши божественне одкровення, наповнила їх новим змістом, зробила видимими знаками невидимої Божої благодаті.
Маємо визначитись, що ми готуємося святкувати: визволення від гріха і смерті чи празник фарбованого яйця, солодкої паски та смачної ковбаски?
Тож із прийняттям християнства паска не перестала бути для наших предків символом сонця, що кличе до пробудження природу, але означає тепер для нас уже значно більше: Сонце Правди – Христа Спаса. Сонце, яке засяяло у темноті ночі, щоб освітити нам наш шлях. Сонце, що вивело з рабства гріха і розвіяло темряву смерті. І як росте солодке дріжджове тісто, так людина зростає духовно, пізнаючи Христа. Тому саме з паски традиційно розпочинали великодню трапезу. Вважалося, що більша і гарніша паска, то вправніша господиня, адже треба було не тільки добре вимісити тісто, а й напалити в печі, щоби паска вдалася. 
Вміла господиня намагалася не прикрашати паску поливою (глазур’ю), щоб видно було красу самої паски та щоб не виникало сумнівів, що полива ховає якісь її недоліки. Часто паска не поміщалася у кошик – тоді її несли до церкви святити в білому обрусі чи у хустці.

Великодній кошик

Одним із традиційних передсвяткових ритуалів є збирання кошика. Як зазначає отець Орест-Дмитро Вільчинський, редактор сайту “Католицький оглядач”, великодній кошик повинен бути свідченням не соціального статусу, а побожності, усвідомленням того, що Бог є Той, Хто дає нам все необхідне для земного і вічного життя. Тому не треба перевантажувати кошик різними витребеньками й делікатесами, а покласти в нього тільки те, що символізує наші потреби, нашу віру і нашу покору перед Богом.
 Що робити із залишками свяченого? 
Не все зі свяченого можемо спожити: шкаралупки від яєць, шкірки від ковбаси, зелень… Раніше їх спалювали. Та тепер не в кожному помешканні є така можливість. Однак не варто кидати свячене до смітника!
Краще зібрати в окрему посудину та зберігати до найближчого виїзду на природу, коли можна буде з належною пошаною або спалити у вогні, або закопати на місці, де люди не ходять. Один раз освячене назавжди залишається освяченим, тому навіть із залишками свяченої їжі слід поводитися належно.
Священик звертає увагу, що в текстах молитов на освячення згадуються три категорії продуктів –  хліб, м’ясо і набіл. Тож не потрібно туди класти ні екзотичних наїдків, ні речей, що не мають стосунку до Великодня (як, наприклад, ніж, який нерідко потім використовують для різних магічних ритуалів), ні алкогольних напоїв (іноді їх також можна побачити у великодніх кошиках).
Як уже згадувалося, паска символізує Христа. М’ясні страви нагадують нам про старозавітні жертви, особливо Авеля та Аврама, а також про годоване теля, що його отець звелів заколоти з нагоди повернення блудного сина. У старих часах м’ясо вживали набагато рідше, ніж тепер. М’ясні наїдки уже самою своєю присутністю означали святковість столу.
Молочні страви є згадкою про те, що Бог своєму народові обіцяв землю медом і молоком текучу. В Старому Завіті це Ханаан, Земля Обітована, а в Новому – Царство Небесне. Крашанки – це символ нового життя, яке нам дарує Бог через відкупительну жертву Христа. Кладуть у кошик і хрін. Це також один із обо­в’яз­кових атрибутів старозавіт­ної пасхальної трапези, де разом з гіркими травами він  символізував гіркоту неволі. Сіль нагадує нам заклик Христа до своїх учнів бути сіллю землі і пильнувати, аби вона не звітріла. 
Прикрашають кошик галузками самшиту-букшпану або мирту, які є символом вічного життя, дарованого в Христі. Прикриває кошик вишиваний рушничок, прикрашений великодньою символікою. На жаль, нерідко можна бачити на ньому зайців, курчат та іншу живність, яка свідчить про не зовсім християнське розуміння цього свята.  
Традиційно у наших храмах освячували паски та все інше не в суботу, як тепер, а на сам Великдень після святкової літургії під спів “Христос воскрес із мертвих” та величний великодній передзвін і урочисто несли додому, щоби побожно спожити в родинному колі. 

Святкуємо з вірою

За великодніми традиціями важливо не втратити коду до відчитання цієї символіки, за звичаями не забути, що ми святкуємо, адже слова “свято”, “святий”, “освячення” мають спільний корінь.
Святкуючи щось, ми визначаємо, що в нашому житті є святе, чим ми освячуємося і чому присвячуємо наше життя. Тому найголовнішим у святкуванні Великодня має бути наша участь у Божественній літургії, Пресвятій Євхаристії та богослужіннях Світлого тижня. 
Маємо і звичай у цей ра­дісний час йти на цвинтар, де спочивають наші рідні, аби пережити радість, що смерті не існує, що навіть фізична смерть є лише етапом на дорозі до життя через воскресіння. Однак не варто нести на кладовище свячене! Залишивши на гробі свячене яйце чи пасочку, можемо спричинитися до святотатства, адже освячене дане на поживу та спасіння нам, живим, а для померлих важливою є лише наша молитва!

 Богослужіння в прямому ефірі                      
Традиційно до святкових богослужінь можна буде долучитися і за допомоги сучасних засобів комунікації – інтернету й телебачення. Перший національний канал дасть змогу молитовно взяти участь у богослужіннях в Римі та Києві. 
П’ятниця: 22.15 – Хресна дорога за участі Святішого Отця Папи Франциска в Колізеї.
Субота: 20.00 – Прибуття благодатного вогню з Єрусалима до України. 23.45 – Великодні богослужіння у храмах України.
Неділя: 9.15 – Великодні богослужіння в храмах України. 11.15 – Пасхальна меса і Апостольське благословення Urbi et Orbi Папи Франциска з площі святого Петра в Римі.

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

Уривок із Пасхального послання Блаженнішого Святослава, Патріарха Української греко-католицької церкви

…У світлий празник Воскресіння Христового свята Церква оспівує таїнство поєднання протилежностей: поховання і воскресіння, смерті і життя, розп’яття і слави, смутку і радості. У тому й полягає велике пасхальне таїнство, що сам Син Божий стає одним із нас, вмирає, подібно як ми, щоб ми могли воскреснути, як Він! Христос проходить свою хресну дорогу за нас і на наше благо, даруючи нам своє світле воскресіння та нове життя в Бозі. 
Отже, хрест і воскресіння нерозлучні. Вони стосуються не лише Христа: у таїнственний спосіб зачіпають усе людство і кожного з нас зокрема. Подія, яка відбулася в житті Ісуса Христа, – Його смерть і воскресіння, – увібрала в себе всю історію людства, усі страждання як минулого, так і прийдешнього, і преображає їх у нове життя, у нову радість. Воскреслий Христос входить у серцевину особистої історії кожного з нас, Він, можна сказати, переживає наші страждання і приниження: ми водночас із Ним розп’яті й засуджені, та разом із Ним підіймаємося з гробу і воскресаємо. Вчора нас із Ним було поховано, а сьогодні – встаємо із Ним воскреслим. Ісус Христос силою і діянням Святого Духа присутній в історії нашої Церкви і нашого народу. Ми добре знаємо цей Його і наш хресний шлях… 
…Сьогодні знову нам погрожують зброєю і залякують розділом країни та захопленням храмів. Але Христос і сьогодні з нами! Наші болі Він приймає так, немовби це Йому особисто завдавали рани. Це Його було зневажено побиттям молоді на Майдані. Це Його зробили нужденним, коли добро народу розкрадала корумпована влада. Це Його ув’язнювали та несправедливо засуджували, виставляли нагим на морозі і катували викраденим. Це Він – перша жертва Небесної сотні. Його слова на хресті, що звучать сьогодні в сумлінні віруючих людей України, – «Отче, відпусти їм, не знають-бо, що роблять!» (Лк. 23,34), – стосуються насамперед тих державних і церковних лідерів, своїх і сусідніх, які підбурюють народ до сліпої агресії та ненависті: «Розіпни, розіпни Його!» (Лк. 23,21). Однак сила людської злоби, брехні і насильства є нічим порівняно із силою Божої правди й любові. Це Христос нас сьогодні підносить – і як Церкву, і як народ. Як у Воскресінні добро долає зло, так і в нашій історії любов переможе злобу й ненависть, а мир – усякі погрози війною.
…Сьогодні, у цей радісний день Воскресіння Христового, благаймо нашого Спасителя, щоб світло Його воскресіння з новою силою засяяло над нашим краєм, щоб подолало темряву гріха, незгоди, страху і зневіри та скріпило всіх нас силою Святого Духа на розбудову справді вільної і Богом благословенної держави. Молімося особливо про дар єдності та однодумності для нашого народу. 
…Пасхальним привітом обіймаю всіх вас! Нехай цього дня засмучені зрадіють, стривожені відчують певність християнської надії. Молитвою лину до поранених і стражденних, ув’язнених і вигнаних із рідної домівки, наших воїнів і всіх, хто стоїть на сторожі гідності людської особи в Україні. Усім вам зичу щедро поданих Господом пасхальних дарів…

Уривок із Пасхального послання Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, предстоятеля Української православної церкви Київського патріархату

…У ці пасхальні дні серця наші радіють, як і серця святих жон-мироносиць. Та і як нам не співати хвалебних пісень в день Воскресіння Христового? Здійснилась велика справа визволення людського роду від гріха і смерті через втіленого Сина Божого. Зі знедолених людей ми стали синами любові Божої, з приречених на смерть стали учасниками вічного життя, учасниками не тільки душею, але й тілом.
…У Своєму воскресінні Христос відкрив нам вище життя і тим самим пояснив значення земного життя. Воскресіння Христове свідчить, що життя людини не закінчується могилою. Великі моральні і духовні цінності, які людина набуває на землі, не зникають разом з руйнуванням тіла. Всі досягнення людського духу набувають сенсу і значення у воскресінні Христовому. Наше повсякденне життя на благо ближніх і своєї країни стають життям і працею в ім’я вічності.
У цьому році український народ проходить великі випробування. На наш миролюбний народ, який добровільно відмовився від ядерної зброї, звершена агресія, вчинена неправда. Країна, яка гарантувала нам цілісність і недоторканність нашої території, вчинила агресію. Бог не може бути на боці неправди, тому ворог українського народу приречений на поразку. На Голгофі Христос Спаситель страждав і помер, але потім воскрес і переміг зло. Так буде зі всякою неправдою і злом. Господь допоможе і нам воскресити Україну.
Сердечно вітаю Вас, дорогі браття і сестри, зі святом світлого і радісного Воскресіння Христового. Поздоровляю з Пасхою Христовою українську владу і Збройні сили України, перед якими стоїть велика відповідальність – захистити Українську державу від нападу чужинців. Вітаю з великим християнським святом все українство в усіх країнах світу на всіх континентах.
Свята Церква закликає нас жити в мирі, любові, у всякому благочесті і чистоті, чесною працею служити ближнім, всьому українському народу і Українській державі, щоб у день нашого воскресіння бути достойним радості з Воскреслим Господом і Спасителем нашим, якому належить слава, честь і поклоніння з Отцем і Святим Духом на віки віків. Амінь.

Великоднє привітання архиєпископа-митрополита Львівського РКЦ, голови Конференції католицького єпископату України латинського обряду Мечислава Мокшицького

Сьогодні, так само, як майже дві тисячі років тому, знову в наше життя приходить правда про Христове Воскресіння. Часто ми заклопотані земними справами і не пам’ятаємо, що насправді є важливим для нашого життя. Особливо останні неспокійні і навіть трагічні події в нашій державі пригнічують наш дух, забирають спокій, гасять надію. 
Тому Церква, як турботлива мати, приходить з Благою Звісткою в наші сьогоднішні труди і нерозуміння власного життя, в ситуацію навколо нас і проголошує істину, яка має силу докорінно змінювати наше життя; істину про те, що ми потребуємо Христового Воскресіння кожного дня. 
Перший дар, з яким до нас приходить Воскреслий Господь, – це мир. Коли апостоли й учні сиділи налякані за зачиненими дверима, увійшов Ісус і подарував їм свій мир. Він забрав їх страх, показуючи на Своєму Прославленому Тілі, що вічна смерть в гріху і темряві переможена. З тих пір в тому, що нас убиває, в тому, що завдає нам страждань, ми можемо зустріти Воскреслого Ісуса Христа, який вийшов Переможцем з темряви гробу.
Якщо ми не відвертаємося від Христа в інших людях, в Церкві, якщо дозволяємо Господу приходити в нашу щоденність, в наші проблеми, труднощі, страхи, то Він має силу змінювати нашу дійсність. Лише Воскреслий Ісус Христос може змінити наше життя, життя наших родин, нашого міста, нашої Держави. Дорогі у Христі, з цими словами Пасхальної Благої Звістки звертаюся до вас, щоб святкувати і радіти цією великою перемогою Ісуса Христа над смертю та гріхом! Відчиніть Ваші серця на дар Божого миру.
Завжди перебувайте у радості та мирі Воскреслого Ісуса, черпаючи силу Божої Благодаті до гідного і доброго життя на Його славу. Завжди залишаймося вірні Богові і Його Церкві, бо Бог завжди вірний і ніколи нас не залишає, якщо ми повністю Йому довіряємося.

Уривок із Пасхального послання місцеблюстителя Київської митрополичої кафедри митрополита Чернівецького і Буковинського Онуфрія

З благословення Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира маю високу честь поздоровити всіх вас, Преосвященні архипастирі, всечесні пастирі, боголюбиві іноки та інокині, дорогі браття й сестри, з найвеличнішим християнським празником світлого Воскресіння Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа.
…Воскресший Спаситель багато разів являвся Своїм ученикам і апостолам і звертався до них зі словами: мир вам. Господь дарував апостолам Свій мир, який перевершує усякий розум (Флп. 4:7) і який апостоли через свою проповідь розповсюдили по всьому світу.
Свята Соборна Апостольська Православна Церква, звершуючи своє апостольське служіння, сьогодні просить і молить воскреслого Спасителя дарувати мир у всьому світі, і особливо ми сьогодні молимо Господа послати мир і злагоду на нашу Українську землю, щоб Господь простив нам наші провини, якими ми ображали Його Божественну любов до нас грішних, а також щоб Господь простив нам ті образи й жорстокість, якими ми зневажали, ображали і нищили один одного. Прости нас, Господи і Спасителю наш, заради світлого і преславного Твого воскресіння. Даруй нам, Господи, Твій мир і допомагай нам жити на землі так, щоб у нашому житті прославлялось Твоє пресвяте Ім’я.
…У Христі – джерело життя, і воно відкрите для кожної людини. Нам треба тільки побажати і вірою відкрити своє серце для воскреслого Христа, і Христос – вічне Джерело Життя, наш Господь і Спаситель разом із Небесним Отцем і Святим Духом увійдуть у наше серце і зроблять Собі там обитель (Одкр. 3:20). Та людина, яка сподобилась такої милості, кожен день і кожну мить відчуває у своєму серці силу, мир і радість, які подарував світові Христос Спаситель, через Своє пресвітле воскресіння.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.4834 / 1.76MB / SQL:{query_count}