Ви так мріяли, що годуватимете немовля грудьми, під час вагітності переживали, чи під силу вам буде це… І ось після двох років успішного грудного вигодовування перед вами постала нова проблема – дитина часто проситься до грудей, навіть уночі ви змушені вставати по кілька разів, аби погодувати її. Така ситуація не рідкість. Як же відучити дитину від материнського молока, аби не травмувати її психіку?

Різко відлучити від грудей не вдасться! Малюк ще психологічно не готовий до цього. Педіатри радять після 1,5-2 років починати поступово зменшувати кількість прикладань. Для цього вам потрібно почати вводити обмеження, наприклад, не давати груди на вулиці, в гостях, тоді, коли надто зайняті справами. 

Пояснювати дитині, чому ви не можете цього зробити, і при цьому зберігати спокій, не нервувати: зараз не можу, бо оббираю картоплю, ось закінчу, вимию руки – тоді дам. Поки завершите роботу, дитина забуде про те, що просила. Згодом потрібно буде тихенько втікати, щоби хтось замість вас вкладав її на денний сон. Потім на ніч замість мами дитину може вкладати тато, потім мама кудись спішить уранці… Ось так, поступово, за три-шість місяців дитина навчиться обходитися без грудей.

Дуже важливим тут є й психологічний момент. Малюк повинен “подорослішати” і навчитися справлятися зі своїми емоціями без материнського молока. Ваше завдання – показати йому більш “зрілі” способи. Після року-півтора годування ви можете почуватися перевтомленою, і годування грудьми викликатиме у вас негативні емоції. Наростатиме роздратування, виснаження, і як крайній захід – ви готові вирішувати питання кардинально: відлучати! Але належить розуміти, що це не усуне причини занепокоєння малюка – невміння налагодити контакт, що відповідає віку дитини. До того ж різке обривання єдиного доступного способу призведе до неминучого сильного стресу. 

– Використовуйте контакт очей – нехай вони випромінюють любов. Піймавши ваш погляд, малюк повинен відчути, що ви з ним, що ви його любите.

– Уникайте погляду, що висловлює гнів, осуд, невдоволення.

– Дуже важливим є тактильне спілкування поза прикладаннями до грудей: обіймайте, притискайте, цілуйте, лоскочіть крихітку, бавтеся з нею до того, як проситиме груди.

– Активно підключайте вербальне спілкування: розмовляйте з дитиною на різні теми, розповідайте що і як працює, хто чим займається. Нехай вона говорить ще погано, та вже хоче багато що зрозуміти. Щира розмова з малюком дасть йому відчуття поваги до себе.

– Зближенню сприятиме й залучення дитини до дорослої діяльності. Наприклад, можна довірити їй полоскання ложок, дати свою ганчірочку для протирання меблів чи віник для замітання підлоги на кухні. 

– Важливим елементом є й гра. Через неї дитина пізнає світ, тому її не варто ігнорувати. Іноді нам, дорослим, здається, що ми марнуємо час незрозуміло на що, але немає нічого кращого для малюка, аніж коли такі великі люди спускаються “вниз” – до нього на килим, і починається весела гра! 

Молоді батьки часто стикаються з проблемою, як вкласти дитину спати без тривалого присипляння й заколисування. Маленькі діти дуже потребують нашої уваги і турботи. Засинання без близької людини малюкові дається дуже важко. Ніжні дотики мами, її ласкавий голос – ось що потрібно дитині перед сном.

– Щоб малюк без проблем лягав спати, вигадайте якийсь “ритуал”: вкладайте дитину до ліжка в один і той же час з точністю ледь не до хвилини.

– Робіть усе перед сном в чіткій послідовності (наприклад, прийшли з прогулянки, поїли, побавилися, помилися, знову трохи побавилися, а тепер вимикаєте світло, співаєте пісеньку перед сном і все – спати). Важливо, щоб дитина звикла до такої послідовності та усвідомила: якщо ці дії щодня відбуваються в такому ж порядку, то тепер потрібно спати.

– Розмовляйте перед сном із малюком пошепки, вимкніть яскраве світло, якщо є необхідність – залиште нічне світло.

– Всі активні ігри припиніть заздалегідь, перед сном – лише спокійні.

– Почитайте казку, заспівайте пісеньку, вимкніть світло. Якщо малюк просить вас залишитися, будьте наполегливі: “Ти маєш заснути, час спати!”

– Пам’ятайте, що кімната, в якій засинає дитина, має бути добре провітрена, у ній нічого не повинно відволікати увагу малюка.

– Якщо вночі дитина раптом прокинеться, світла не вмикайте. 

– Будьте спокійні, не нервуйте, навіть якщо спочатку вам не вдається привчити дитину засинати самостійно.

– Можете взяти якусь одну іграшку і сказати малюкові, що це його друг (придумайте йому ім’я, якщо його ще не має забавка), і що тепер він спатиме з ним.

Аби привчити дитину до спання за графіком, потрібно зважити й на біологічні ритми. Найкраще годувати малюка (для тих, хто вже їсть дорослу їжу) о 8 ранку, о 12 годині, 16-ій і о 20-ій. Найлегше дитина засинає взимку в 20.00 – 20.30, а влітку в 20.30 – 21.00. Пам’ятайте, що до п’яти років вам необхідно привчити дитину засинати самостійно, оскільки без цього в майбутньому вона може потерпати через порушення сну.

Варто зазначити, що не треба шукати рішення, як привчити малюка спати цілу ніч. Те, що дитина прокидається вночі, аби поїсти, – нормальне явище для немовлят. До того ж саме вночі під час прикладання дитини до грудей у вас виробляється гормон пролактин, який відповідає за кількість молока.

Діти влаштовані так, що все мусять потримати, спробувати на смак. Нерідко це призводить не лише до занепокоєння мами, а й може становити серйозну небезпеку для життя і здоров’я малюка.  Що ж робити, якщо в ніс або вушко дитини потрапив сторонній предмет?

Якщо малюк раптом запхав намистинку або горошину в ніс, притиснувши хусткою ніздрю, в якій немає стороннього тіла, попросіть дитину сильно вишмаркатися – якщо чужорідне тіло неглибоко, його вдасться видалити. Але з глибини носових ходів його зможе вийняти тільки лікар! Невмілими спробами ви тільки заженете його далі. Пильнуйте, щоби дорогою до поліклініки дитина дихала ротом: шморгаючи носом, вона втягуватиме чужорідне тіло ще глибше.

Якщо малюк запхав якийсь предмет у вухо, в жодному випадку не намагайтеся витягти його самі, бо  існує ризик пошкодити барабанну перетинку! Негайно відведіть дитину до поліклініки!

Що раніше огляне малюка спеціаліст, то краще. Горошина або намистинка розбухне, і дістати її буде важче. А до прикладу, маленька батарейка від годинника може заподіяти серйозну шкоду внутрішнім тканинам, якщо затримається в організмі. В лікарні є спеціальне обладнання, за допомоги якого швидко й безпечно видалять застряглий сторонній предмет. Вам можуть виписати назальні чи вушні краплі, антибіотик, аби запобігти поширення інфекції.

На думку, що в малюка є щось у носі, може наштовхнути те, що в нього тече тільки з однієї ніздрі, і слиз при цьому має неприємний запах (під час застуди зазвичай тече з обох). Дитина може скаржитися на біль і дискомфорт. Може навіть початися кровотеча, погіршитися дихання, слух.

Аби вберегти дитину від подібних випадків, поясніть їй, що так чинити негоже. Після цього спробуйте разом намалювати носик чи вушко у вигляді казкових героїв, яким довелося пережити чимало неприємних пригод через зустріч, наприклад, із горошиною. Дозволяйте дитині бавитися тільки тими іграшками, які відповідають її віку. Якщо вона ще зовсім маленька – не залишайте її без нагляду, а дрібні речі тримайте в недосяжних для малюка місцях.

Може статися й таке, що сторонній предмет, навіть їжа, вода, випадково потрапили в гортань. Це  найчастіше трапляється із дітьми і людьми, що мають утруднене ковтання. Горошок, горіхи, риб’ячі кістки, насіння кавуна, а також дрібні деталі забавок легко можуть потрапити “в не те горло”. Іноді туди ж може потрапити і вміст шлунка (блювання, відрижка).

Якщо в дихальні шляхи потрапляє щось інше, окрім повітря (рідке чи тверде – не має значення), організм рефлексивно реагує через кашель – намагається позбутися теперішнього або передбачуваного “ворога” і звільнити дихальні шляхи.

– заспокоїти дитину;

– поплескати долонею по спині між лопатками, аби полегшити відкашлювання;

– можна (незалежно від віку) взяти дитину за ноги, підняти вгору і опустити головою вниз на своє стегно; якщо чужорідний предмет не вискочив одразу, якнайшвидше викличте “швидку”;

– до прибуття лікаря через короткі проміжки часу перевіряйте свідомість, дихання і пульс дитини;

– якщо дихання, не дай Боже, зупинилося, потрібно відразу ж робити штучне дихання.