До бібліотеки на… “василетерапію”
“Пошта” побувала в кількох львівських книгозбірнях, у яких замешкали безпритульні тварини
фото: Ірина Березовська
Ми часто переймаємося долею безпритульних тварин, жаліємо голодних пташок за вікном, але, попри сентименти, не поспішаємо прочинити для них двері своїх помешкань. Тож, не прийняті нами, вони оселяються в найнезвичніших місцях. Приміром, у бібліотеках.
У Львові ось уже кілька місяців користувачі Центральної міської бібліотеки ім. Лесі Українки, що на вулиці Мулярській, 2-а, приходять сюди на так звану “василетерапію”.
Бібліотека ця вже давно не просто книгозбірня: тут і інтернет є, і кінозал, і власна відеопродукція, і курси з вивчення іноземних мов, і школа комп’ютерної грамотності для літніх людей... А віднедавна серед стелажів та книжок в ній оселився Василько – морська свинка. З’явилося це кумедне створіння кілька місяців тому і відразу ж стало загальним улюбленцем. Найменші читачі з ним бавляться, старші воліють потримати в руках, аби відчути тепло, послухати “розмову” тваринки.
“А “поговорити” Василь любить! Інколи думаємо, чи бува не Василину віддали в добрі руки бібліотекарів”, – каже завідувачка відділу читальних залів Наталя Білута. Морська свинка рада усім, хто до неї приходить, та лише кількох читачів вітає як справжніх друзів акробатичними етюдами та радісним “кувіканням”. Серед Василевих приятельок – і пані Лариса Латікайнен. “Коли б не йшла повз бібліотеку, обов’язково мушу завітати на “василетерапію”, навіть якщо не планувала цього робити!” – признається жінка.
Про Василя в бібліотеці дізналися завдяки “циганській пошті”: його віддавали в добрі руки. “До нас він потрапив 14 січня, на свято Василя. Звідси його ім’я. В ті дні у всіх на душі було тривожно, люди приходили знервовані, виливали нам свої страхи, печалі, жалі, бо ситуація в Києві була загрозливою. Виявилось, що Василь розраджував краще, ніж розмова. Береш його на руки – такого теплого і стильного (ірокез у нього ще той!), а він “балакати” починає. Від того сам стаєш м’яким і теплим”, – веде далі Наталя Білута.
 |
| фото: Ірина Березовська |
Василь – гурман. Любить поласувати свіжими огірочками, топінамбуром, зеленню петрушки і фенхелю. При нагоді може підживитися молоденькими пагонами цеперуса або соковитим листям сенполії. А великий позитив, який приносить ця маленька тваринка, спонукає бібліотекарів до поповнення зоокутка.
“Добрі руки і ще одна клітка у нас знайдуться”, – запевняють вони з усмішкою. Щоправда, думки з приводу того, хто ще міг би оселитися на Мулярській, у працівників бібліотеки розійшлися: хтось залюбки доглядав би черепаху, хтось хом’ячка, а хтось котика…
Взагалі-то серед бібліотекарів хатні тварини не рідкість. Ще одна терапія – тепер уже “канаркова” – є в переліку послуг бібліотеки-філії №33 ЦБС для дорослих, що на Хуторівці, 24. Там оселився канарок Річард, якого, як і Василька, віддали в добрі руки через інтернет-барахолку “купи-продай”. Спочатку птах потребував інтенсивного догляду, зовсім не співав. Але після того, як уже вбувся серед книжок і людей, тішить усіх своїм щебетом, має улюблених друзів, з якими чемно та приязно спілкується. Бібліотекарі впізнають це за тембром його голосу. Найбільшою смакотою для канарка є вербові гілочки.
Має свою власну “хвостату знахідку” і Львівська бібліотека-філія №31 ЦБС для дорослих, що на вулиці Шевченка, 270-а. “Кошеня підкинули в люті морози. Дівчата побачили ланцюжок дитячих слідів і перелякану малу чорнушку, що несамовито просилась до людей”, – розповідає бібліотекар Оксана Заграй.
 |
| фото: Ірина Березовська |
Та повернімось до котика Томека (як його ще називають бібліотекарі). Він має все необхідне, єдине, чого потребує, то це кошика. Адже попереду літо, будуть екскурсії з читачами, і про вихованця не можна забувати.
Бібліотечні улюбленці живуть звичним життям. Хоча ні, не надто звичним, бо отримують більше любові від значно більшої кількості людей, аніж інші хатні тварини й птахи. “Вони тішаться життям, ми тішимося ними… А все почалось із Василя, який виявився добрим на руку, себто лапку. Ось така в нас “зообібліотека”, – підсумовує Наталя Білута. Охочим покритикувати все і вся можемо сказати одне: відомий вислів – у сімох няньок дитина не доглянута – тут не актуальний: тварини, що оселилися у львівських бібліотеках, охайні, доглянуті, ситі, неагресивні, нікого не ображають.
Мене приємно здивував той факт, що ніхто з працівників міських книгозбірень і словом не обмовився про хронічне недофінансування галузі, постійну нестачу коштів на книжкові новинки, низьку зарплату... Ці люди просто прийняли братів наших менших і заопікувалися ними. Окрім виконання своїх прямих обов’язків, знаходять час на тварин і пташок, не чекаючи від них якоїсь особливої подяки, не вважаючи їх догляд справою неприємною чи обтяжливою.
І знаєте, що я зрозуміла? Оснащення бібліотек сучасною технікою майже не позначається на їх відвідуваності. А от кумедні пухнасті створіння, що замешкали в них, здатні об’єднати довкола книгозбірень і старих, і малих.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
Якщо ви взяли тварину з притулку, у волонтерів, купили у когось, неодмінно поцікавтеся, які процедури, щеплення їй уже зробили, а які ще ні. Якщо ж ви підібрали тварину на вулиці, її треба одразу викупати і тільки після цього показати ветеринару. Якщо врятували (тварина перемерзла, змокла, травмувалася), відразу ж везіть її до лікаря, а потім за можливості доглядайте удома.
Якщо маєте і хатнього улюбленця, і малу дитину, подбайте про те, щоби врятована чи підібрана вами на вулиці тварина хоча б півтора-два тижні близько не контактувала з ними. Якщо тварина має щеплення проти сказу, можете не боятися, що вона захворіє, загине або заразить членів вашої родини. Крім того, у випадку конфлікту чи, не дай Боже, нападу (укусу) вам не доведеться нести її до ветеринара для проходження обов’язкового карантину. Здоровій тварині щеплення не зашкодить! Враховуючи, що той же парвовірусний ентерит є надто небезпечною хворобою, від якого собаки (особливо цуценята) гинуть, щеплення варто зробити.
Вакцинувати тварин можна з півторамісячного віку. Ризик зараження існує завжди. Але тільки фахівець зможе розвіяти ваші страхи, породжені незнанням. Тож краще не відкладайте візит до ветеринара!