З приходом весни перед Великоднем стараємося прибрати не лише свої домівки, а й упорядкувати місця останнього спочинку наших близьких. 

Як зазначав торік “Пошті” отець Ігор Пецюх, рівень культури народу визначають за станом його цвинтарів. На жаль, сьогодні наші кладовища стали свідченням несмаку і байдужості до збереження довкілля. Із затишних куточків, куди приходимо помолитися на могилах рідних та близьких, де мали б застановитися над минущістю і швидкоплинністю матеріального буття, вони перетворилися на “виставку пам’ятників” із вінками та квітами люмінесцентних кольорів. 

Цвинтарі стають щораз страшнішими: меншає дерев, бо їх корені руйнують пам’ятники, завдає мороки багато листя, яке треба прибирати, рідко побачиш не те що живі квіти, які потребують догляду, а й траву – бетон, граніт і безліч штучних квітів неприродних яскравих барв… Здається, з такого кладовища втік спокій. Застановляєшся уже не над тлінністю всього і безсмертя душі, не над “премудрістю все сотворив Ти”, а над тим, які великі площі землі щороку перетворюємо на потворні некрополі. 

Чи цього потребують наші близькі, які відійшли від нас? Щорічного викидання на те люмінесцентне сміття сотень тисяч гривень?! Церква вчить, що найважливішою і найпотрібнішою для померлого є молитва. Існує й давній звичай давати милостиню чи робити добрі вчинки у пам’ять про покійного. 

Останніми роками Церква наголошує, що християни відповідальні за збереження довкілля, яке Творець доручив людям в опіку. Особливі звернення вона надсилає в часі, коли люди впорядковують цвинтарі, аби застерегти їх від над­ужиття “благами цивілізації”. На цьому тижні до духовенства, греко-католиків і всіх людей доброї волі з приводу використання штучних вінків та квітів на кладовищах і в храмах звернувся митрополит Івано-Франківський Володимир Війтишин.

“Прикрашені неприродно яскравими пластмасовими квітами та вінками кладовища втрачають свою автентичну атмосферу і починають випромінювати людську суєту, дефіцит відчуття справжньої краси та диктат сучасного споживацького суспільства, що намагається добратися навіть до померлих”, – застерігає він у своєму зверненні. І наголошує, що використання пластмасової поминальної атрибутики, яка набуває масовості напередодні Великодня, – не що інше, як засмічення навколишнього середовища, що є гріхом проти нашого Творця.

“Ця практика призводить не лише до марнування дарованих Богом природних ресурсів та суттєвого забруднення довкілля, а й до багатьох загроз для здоров’я і життя людей. У масштабах країни це сотні, навіть тисячі тонн пластмаси, які в кращому випадку потрапляють на сміттєзвалища, проте часто, особливо в селах, спалюються під час прибирання кладовищ і стають джерелом смертельної загрози для всього живого. Під час їх згоряння виділяються різні токсичні речовини, зокрема діоксини, що призводять до ракових захворювань. У такий спосіб, віддаючи неналежним чином шану померлим, ми загрожуємо здоров’ю та життю живих людей і грішимо проти Божої заповіді “Не убий!”, – певен архиєрей.