Основа – свобода, основні принципи – ігрова форма навчання і самостійне виконання вправ. Засади цієї методики відводять батькам роль “допоможи мені зробити самому”. Нині популярними є дошкільні заклади, що базуються на ній. У групі кожен займається індивідуально.

За допомоги згаданої методики дитина розвиває мислення (творче й логічне), увагу, пам’ять, уяву, моторику і т.д.

Ось кілька вправ, які можна робити вдома:

– переливання води з лійки в мірну склянку і навпаки (для вивчення обсягу, засвоєння понять “більше-менше”);
– рамки із застібками, ґудзиками, бантиками, кнопками, липучками і т.п. (для розвитку моторики та вміння користуватися всім цим у житті);
– догляд зрізаних живих квітів (для розвитку естетичного почуття);
– ходіння по лінії, несучи якийсь предмет (дзвіночок, склянку води тощо), – для розвитку рівноваги;
– слухання тиші (як цокає годинник, капає вода з крана і т.п.);
– підбирання до рамки з відповідними виїмками різних геометричних фігур: прямокутників, трикутників, трапецій, кругів, багатокутників та ін; вивчення їх назв;
– вкладиші та рамки у вигляді листків (підбір рамки і вкладиша, запам’ятовування вигляду листків і порід дерев); збирання гербарію.

Починати  такі заняття радять з восьми-десятимісячними дітьми. Детальніше про цю методику “Пошта” писала у №123 (1448) за 2013 р.

Ця унікальна методика базується на стимуляції мозкової діяльності малюків до трьох років. Витрачаючи навіть не хвилини, а секунди впродовж дня, можна розвинути у дитини інтелект і фотографічну пам’ять, закласти потужний фундамент для подальшого успішного навчання.

Найбільш поширеним застосуванням методики Домана є читання за допомоги спеціальних карток. Таким чином дитина запам’ятовує слова цілком, а не складає їх із літер.

Переваги:

– навчання можна починати від самого народження;
– займатися досить просто;
– матеріал для занять (“картки Домана”) можна зробити самому;
– займатися з дитиною можуть самі батьки – не потрібно залучати фахівців;
– усебічний розвиток (картки можуть бути різної тематики – природа, їжа, транспорт і т.д.).

Недоліки:

– в процесі навчання дитина пасивна – просто повинна спостерігати;
– не вчиться самостійно читати або слухати і аналізувати текст;
– творчість у процесі навчання проявити неможливо;
– процес навчання формалізований – потрібно додержувати інструкції і показувати картки кілька разів на день без пропусків;
– діти від трьох років неохоче вчаться за такою методикою, якщо раніше з ними цим не займалися.

Метод раннього розвитку Миколи  Зайцева ґрунтується на наочних посібниках: кубиках, картках і таблицях. Навчання у грі – основний принцип його педагогіки. Адже відомо, що немовля завжди лепече складами, а не буквами (“ма-ма-ма”, “ба-ба-ба” і т. д.). Штучний поділ складів на літери, на думку автора, нічого доброго дитині не дає, окрім як сковує мовні навички. Тож, займаючись з малюками, треба використовувати не лише окремі літери, а й склади. Складове читання по кубиках – найпопулярніше в методиці Миколи Зайцева.

Приблизно за півроку за цією методикою навчиться читати дворічний  малюк, а за два тижні – п’ятирічний. Вчити склади, незважаючи на те, що їх майже в 7 разів більше, ніж букв, нескладно. Зате діти запам’ятовують, як що пишеться, і потім у них не виникне проблем, наприклад, із “роз” та “без”. При традиційному підході до вивчення літер в абетці діток часто відволікають картинки. А на кубиках – тільки букви, тож зайвих асоціацій у малюка не виникає.

Як займатися:

1. Придбайте або зробіть самі “кубики Зайцева”.
2. Будьте готові займатися з дитиною, зацікавлювати її.
3. Після вивчення складів почніть читати, наприклад, вуличні вивіски.
4. Далі переносіть навик на папір, щоби читати друковане і писане.

Переваги: грамотне письмо, відсутність логопедичних вад, чиста мова, розширення словникового запасу, логічне мислення.

Діти, які займаються за математичними посібниками Зайцева, вже до 4-5 років легко оперують поняттями “сотня” і “тисяча”.

Ще в радянський час подружжя Нікітіних розробило низку ігор для своїх дітей. Вони допоможуть неймовірно цікаво, пізнавально проводити час із малюками, які бавлячись зможуть розвивати пам’ять, увагу, уяву, творчі, логічні й математичні здібності.

Основний принцип навчання – від простого до складного. Для початку можна зробити матеріал для ігор самотужки, а якщо малюк зацікавиться цим, то й купити якісний екземпляр. Ось кілька простих прикладів:

1. Склади квадрат. Кольоровий квадрат (наприклад, картонний) розрізаємо на кілька частин. Для початку на два трикутники або на два прямокутники. Просимо дитину знову скласти квадрат. Нікітін пропонує багато варіантів гри: можна розрізати будь-які інші геометричні фігури, картинки, складати різних тварин, будиночки і т.п.

2. Склади візерунок. Беремо звичайні кубики і обклеюємо їх грані кольоровим папером (найпростіше липким). З кольорових кубиків викладаємо різні візерунки. Спочатку за готовими шаблонами, а потім фантазуючи. За задумом автора, чотири грані пофарбовані в один колір, а дві інші – в два у вигляді трикутників. Можна придумати і свій варіант зафарбовування граней.

3. Рамки і вкладиші Монтессорі. Вирізаємо різноманітні геометричні фігури-вкладиші. А трафарет, який залишився від них, слугуватиме рамкою. Основне завдання – підібрати вкладиш. Крім того, рамки і вкладиші можна обвести.

У книзі Нікітіна знайдете й інші ігри, а також поради, як бавитися з дитиною. Починати можна з народження, оптимальний вік – з півтора року.

Дуже зворушлива, душевна і, що головне, ненав’язлива. Ця жінка адаптувала методику Гленна Домана “під себе” і розповіла про це в книжці “Повір у своє дитя”. На її переконання, основне завдання матері – відкрити світ дитині.

На відміну від Домана, вона пов’язує ті чи ті методики з появою в дитини інтересу. Потягнувся малюк до пухнастого килима – покажіть йому різницю між хутром і шовком, шкірою та іншими матеріалами. Зацікавився звуками – погриміть каструлями, покришками. 

Перевага: за книжкою Лупан “Повір у своє дитя” можна сміливо займатися вдома, бо майже всі підручні засоби є напохваті –  купувати нічого не доведеться. Недолік: велику увагу авторка приділяє навчанню плавання з пелюшок. У цьому й полягає, мабуть, єдине обмеження, тому що на “випірнання” наважуються далеко не всі мами.

Учитися читати також можна весело. Співайте назви букв на мотив якоїсь дитячої пісеньки, і ваш малюк дуже швидко вивчить алфавіт. Потім співайте пісеньки “приголосних і голосних”. Починати краще тоді, коли дитина заговорить. Лупан пропонує кожне нове осмислене слово малюка писати на аркуші великими літерами. Можна писати і назви предметів, а потім розвісити ті картки в кімнаті: картка зі словом “диван” повинна бути там, де стоїть диван, приміром на його спинці, а картка зі словом “шафа” – на дверцятах шафи. Це покаже дитині, що будь-яке слово має графічне відображення. Щоб викликати в малюка інтерес до читання, жінка радить виготовляти саморобні книжки “про себе самого”, використовуючи фотографії та пишучи історії.

Математику і логіку Сесіль Лупан об’єднує. В книжці можна знайти ігри на розвиток логіки у дітей від 2 до 6 років: антоніми, родинні зв’язки, класифікація, узагальнення тощо. Авторка переконує батьків, як рано малюки здатні розуміти дуже складні речі і яка дивовижна річ дитяча логіка – наївна і мудра водночас. Радить розповідати дитині про все на світі, не переймаючись тим, що вона чогось не зрозуміє. Бо певна: знання передує розумінню. Що раніше дитина дізнається, то раніше зрозуміє. 

Те ж стосується лічби. Спочатку малюка знайомлять з першим десятком, перераховуючи з ним будь-які предмети. Дитина швидко запам’ятає порядкову лічбу і відкриє для себе суть цього процесу. А з нулем малюк ознайомиться, відповідаючи на жартівливі запитання: “Скільки корів у тебе в кишені? Скільки крокодилів у нашій ванні?” Далі належить виконувати вправи на зворотну лічбу. При навчанні лічби важливо пам’ятати основне – переходити до цифр слід тільки тоді, коли малюк навчився називати числа і лічити. Головне навчити дитину розуміти, “відчувати” число, а графічні символи можна освоїти набагато пізніше.