У країнах Південної Африки ройбуш вважають національним напоєм, але останнім часом він стає щораз популярнішим у всьому світі. Його люблять за екзотичність, корисні властивості та за відсутність кофеїну.

Ройбуш як напій не має обмежень у споживанні. Пити цей чай можна навіть маленьким дітям. Вміст танінів у ньому дуже низький порівняно зі звичайним чаєм, зате вітамінів і мінералів більше. Найперше ройбуш цінують за високий вміст вітаміну С і антиоксидантів (тут їх більше, ніж у зеленому чаї). Крім того, цей напій багатий на залізо, фтор, натрій, калій, кальцій, цинк, магній і марганець. А готовий настій містить близько ста ароматичних ефірних олій.

Ройбуш є джерелом природного (нешкідливого для організму людини) тетрацикліну, завдяки якому цей напій є чудовим антибактеріальним засобом. Ройбуш знижує артеріальний тиск, помічний у лікуванні діабету, атеросклерозу, алергії та шкірних хвороб. Дуже корисно пити його при шлунково-кишкових розладах.

Вранці горнятко такого чаю допомагає остаточно прокинутися, вдень покращує настрій, знімає втому, а ввечері дозволяє розслабитися і заснути. Екстракт ройбушу входить до складу багатьох сучасних лікарських і косметичних препаратів. У перекладі з південноафриканського наріччя “ройбуш”  означає “червоний кущ” , хоча насправді чагарник, з листя і гілок якого готують цей напій, зовсім не червоний. Червонувато-коричневого відтінку він набуває тільки під час ферментації. Ройбуш, який не піддають ферментації, а швидко висушують, залишається зеленим.

Сама рослина належить до родини бобових і росте тільки на Мисі Доброї Надії. Тут її культивують на плантаціях, і, треба сказати, що це дуже нелегка праця. Ройбуш має вигляд невисокого чагарника (1-1,5 м) з тонкими гілками і м’яким голчастим листям. Його збирають у жовтні, коли кущі вкриваються дрібними жовтими квітками, з яких згодом утворюються боби. “Першовідкривачами” ройбушу були корінні жителі Мису Доброї Надії, які здавна використовували настій і відвар його листя як напій, ліки і барвник.

Аби приготувати напій з ройбушу, треба взяти чайну ложку сухої сировини і залити її горнятком гарячої води (близько 95°C). А щоб цей напій містив максимальну кількість антиоксидантів і вітаміну C, бажано настоювати його не менш ніж 10 хвилин. Можна обмежитися й 3-5 хвилинами – це ніяк не позначиться на смаку й ароматі, але вміст корисних речовин істотно знизиться. Іноді ройбуш варять на вогні протягом кількох хвилин. Вітамін С при цьому руйнується, зате утворюються нові, не менш корисні речовини.

Найефектніше виглядає цей напій у чайнику з прозорого скла. А якщо такого не маєте, скористайтеся порцеляновим або фаянсовим. Глиняні чайники для заварки ройбушу не годяться, бо глина псує смак і аромат цього південноафриканського напою.

Аромат ройбушу складно описати словами: одні вловлюють у ньому деревні й горіхові нотки, другі – запах свіжого сіна, треті – легкий фруктовий або квітковий відтінок. Насправді ройбуш містить природну солодкість, легку кислинку і фруктово-квіткові нотки в смаку. Його можна заварювати від одного до трьох разів, причому за смаком друга і третя заварки нічим не відрізняються від першої. Хоча вміст вітаміну C в них буде трохи нижчим, ніж при першому заварюванні. 

Ройбуш споживають як у чистому вигляді, так і з молоком, цукром (медом). Можна підсилити його смак кружальцем лимона або апельсина. Популярними є різноманітні трав’яні чаї на його основі, а також ароматизовані, наприклад, ройбуш з полуницями.

Влітку він добре тамує спрагу. В цю пору року його зазвичай подають холодним – з кубиками льоду і часточкою лимона, іноді прикрашають галузкою м’яти. Крім того, це чудова основа безалкогольних коктейлів з ​​фруктовим соком.

Одним із перших екзотичних напоїв на нашому столі став так званий червоний чай (каркаде). Гарний яскраво-рубіновий настій з приємною кислинкою швидко здобув популярність. 

Напій із чистого гібіскусу, або суданської троянди (саме з неї виготовляють цей напій) прийнято називати африканським словом “каркаде” . Він є основою більшості фруктових чаїв. Першими червоний чай відкрили для себе єгиптяни, його вважають національним напоєм. Напій з гібіскусу має загальнозміцнювальну дію на весь організм. Набряклі в гарячій воді оцвітини суданської троянди, що містять білок, вітамін С, полісахариди і пектини, дуже корисно вживати в їжу.

Червоний чай можна пити людям різного віку. Він чудово тамує спрагу, покращує обмін речовин, сприяє очищенню організму. Що цікаво: настій гібіскусу здатен як підвищувати тиск (в гарячому вигляді), так і знижувати (в холодному). Крім того, він чудово тонізує, активізує захисні сили організму, є профілактичним засобом проти застуди і грипу. Сьогодні за межами Єгипту мало хто споживає каркаде в чистому вигляді. Зазвичай більшу популярність мають фруктові чаї на його основі, до яких додають ягоди шипшини, шматочки яблук чи будь-які інші фрукти, ягоди, що робить напій ще кориснішим, адже в них міститься багато вітамінів і мікроелементів дуже різних за складом (крім фруктів та ягід, у напій із суданської троянди додають пелюстки квітів, духмяні трави, прянощі й ароматизатори). 

В природі налічують майже 250 видів гібіскусу. До них належить поширена у нас кімнатна рослина, яку називаємо китайською трояндою. Але для приготування напою з каркаде підходить лиш один вид  Hibiscus sabdariffa – високий вічнозелений чагарник, що росте переважно в тропічних районах Африки і Азії. Гібіскус сабдаріфа культивують у різних країнах, проте найякіснішим вважається суданський каркаде. Цікаво, що рослину цю досі вирощують без використання хімічних добрив, тож каркаде належить до екологічно чистих продуктів.

Чашечки гібіскусу збирають вручну: зрізають садовими ножицями до того, як насіннєва коробочка квітки висохне і розкриється. Потім відокремлюють оцвітини від коробочок і сушать  природним способом, а не в печах, захищаючи від прямих сонячних променів. Висушені чашечки і є чаєм каркаде. В Єгипті червоний чай прийнято не запарювати, а варити, тобто кип’ятити на вогні кілька хвилин. Проте варити каркаде не варто, бо руйнуються корисні речовини. До того ж напій може набути неприємного сіруватого відтінку, особливо якщо використовувати металевий посуд.

Краще заварювати чай із гібіскусу традиційним способом – заливати сушені чашечки гарячою водою (85-100°C ) і настоювати 4-6 хвилин. Для приготування однієї порції зазвичай беруть 1-1,5 чайної ложки сухої сировини, але пропорції можна змінювати залежно від того, наскільки насичений смак хочете отримати. Якщо час заварювання збільшити до 10-15 хвилин, напій буде кислим, навіть злегка терпким – багато хто воліє пити саме такий. Іноді в каркаде кладуть часточку лимона або вливають свіжого лимонного соку, від чого він стає ще кислішим.

Додавати цукор чи ні – ваша справа. Якщо маєте проблеми зі шлунком, краще все ж таки додати, аби не підвищилася кислотність. Замість цукру можна використати мед. Напій з каркаде подають і гарячим, і холодним. Це чудова основа для прохолодних літніх коктейлів з ​​льодом і фруктовим соком.

Ханібуш – родич ройбушу. Він так само належить до родини бобових та росте у Південній Африці. Дякувати за нього маємо туземцям. На відміну від ройбушу його донині збирають у дикому вигляді, а не культивують на плантаціях. За своїм складом, смаком і корисними властивостям ханібуш також дуже близький до ройбушу, однак  володіє легким медовим присмаком і ледь вловним квітково-фруктовим ароматом.

Настій ханібушу має колір міцного чорного чаю, досить солодкий на смак, але в той же час містить кислинку. Він, як і ройбуш, не має протипоказань, бо в ньому відсутній кофеїн, а вміст танінів у кілька разів нижчий, ніж у зеленому і чорному чаях. Такий напій радять споживати тим, кому звичайний чай пити не можна.

В ханібуші дуже багато необхідних нашому організмові мінералів – заліза, натрію, марганцю, магнію, калію, кальцію, цинку, фосфору і міді. В складі напою присутні й активні антиоксиданти, які запобігають передчасне старіння організму та утворення ракових пухлин, а також пінітол, який  нормалізує рівень цукру в крові та знижує тиск. Крім того, ця речовина добре впливає на стан волосся і шкіри.

Незважаючи на виразний солодкий смак, ханібуш абсолютно не шкодить тим, хто конт­ролює масу тіла і рівень цукру в крові. Солодкість напою обумовлена ​​присутністю в його складі речовин нецукрового походження, що не засвоюються людським організмом. Якщо питимете ханібуш щодня, можете не боятися застудитися. А якщо все ж таки занедужали, заварюйте його якнайчастіше, аби швидко одужати. Крім того, цей напій дуже помічний при кашлі.

Особливо корисний ханібуш жінкам: покращує лактацію (вироблення молока) у матерів, що годують грудьми, полегшує неприємні відчуття в період менопаузи, зменшує почуття голоду, спалює жир. Заварюють і п’ють ханібуш так само, як і ройбуш. Щоправда, деякі поціновувачі першого напою запевняють, що він смачніший, якщо його не просто настоювати, а варити на вогні впродовж 5 хвилин.