Усі діти незалежно від віку люблять дивитися мультфільми. Нині, відкривши програму телепередач, можна побачити, що на всіх каналах у ранковий час транслюють дитячі передачі. Є й тематичні канали, де цілодобово можна дивитися мультфільми. Та не завжди все те, що потрапляє на телеекрани, корисне для малюків. 

“Вмикаючи телевізор, доросла людина хоче почерпнути певну інформацію або розважитися. У дитини таких цілей набагато більше – це і розвага, і корисні знання, і яскрава картинка, і гучний звук, і, зрештою, можливість стати більш популярним (треба подивитися цю програму або анімаційний фільм, тому що друзі в дворі вже це подивилися) тощо. Причому цілі ці не є усвідомленими, адже якщо батьки запитають у дитини, навіщо вона дивиться ту чи ту передачу, конкретної відповіді не отримають”, – каже дитячий психолог Ірина Балюк. 

У ранньому віці малюки ще не можуть самостійно і свідомо обирати телепрограми. Найчастіше вони дивляться те, що їм пропонують. А батьки, вмикаючи телевізор, у кращому випадку хочуть розважити дитину і здебільшого відпочити самі. Тому й вмикають будь-що, не замислюючись над тим, що це може дати синові чи доньці. А замислитися варто! Треба все ж таки ретельніше ставитися до вибору програм для дітей, мультиків. 

“Мультфільми загалом є позитивним виховним моментом, але тільки у мінімальній кількості. Лише в цьому випадку вони розвиватимуть дитину. Для малюків віком 1-3 роки час перегляду анімаційних стрічок не повинен перевищувати 10-15 хвилин на день”, – веде далі дитячий психолог. 

Зі слів Ірини Балюк, нині дуже часто можна почути, що радянські мультфільми кращі за іноземні. Стверджувати цього не можна, бо вони різні. Іноземні – більш динамічні, дитина схоплює тільки моментальні сюжети, але не може сказати, про що саме мультик. Такі анімаційні стрічки розсіюють увагу, розвивають короткочасну пам’ять. 

Для довготривалої залишаються контури, тобто образ малюнка, а не зміст. Радянські мультфільми, навпаки, спрямовані на сюжетне сприйняття, вони менш динамічні. 

Як вважає психолог, через динамічність сюжету сучасних мультфільмів діти надто збуджуються. Крім того, на відміну від старих анімаційних фільмів, де діють реальні персонажі – тварини, люди, птахи, героями сучасних часто є автоматизовані роботи. Сюжети таких мультиків нерідко наповнені агресивними діями (словесними та фізичними), в них часто присутній сарказм, жаргон. Після їх перегляду в дітей інколи виникають розмаїті фобії. 

“Діти не вміють відрізнити дійсність від видумки. Світ на екрані буває загрозливим незалежно від того, чи це художній фільм, чи теленовини, а чи мульт­фільм. Дитина може ще не усвідомлювати змісту побаченого, але піддається емоції – страху. Навіть дворічні діти бояться розмаїтих потвор, хоча сприймають мультик лише на емоційному рівні. Удосконалена теле- і відеотехніка робить ці образи реальними. Тому син чи донька не можуть відірвати очей від телеекрана, навіть коли переживають страх, не здатні змінити ситуацію, пасивно спостерігаючи її, а отже, не вчаться самотужки шукати виходу зі скрутного становища”, – пояснює Ірина Балюк. 

Ця пасивність, на думку психолога, сприяє притупленню реакції дитини на біль, страждання, приниження інших. Маленький глядач на відчуття страху може реагувати так, як на інші стресові ситуації, а це найчастіше агресія. 

Діти засвоюють інформацію набагато швидше, ніж дорослі, та й сприймають її безпосередньо, без внутрішньої критики. Як правило, асоціюють себе з головним героєм мультфільму чи книжки. Зазвичай увагу дівчаток привертають жіночі образи, а хлопчиків чоловічі. І це цілком природно, але бувають випадки, на які батькам варто звернути особ­ливу увагу.

“Дівчатка, надивившись фільмів про принцес, королев, балерин, уявляють себе такими ж і копіюють не лише їх поведінку, але й переймають їх якості. Наприклад, Білосніжка – вродлива, скромна, добра, працьовита. Тож якщо мама хоче бачити ці риси у своєї донечки, може  сміливо пропонувати їй цей мультик. Тим батькам, які воліють, аби їхня донька росла жвавою, спритною, сміливою, оптимістичною, треба звернути увагу дитини, для прикладу, на “Пеппі Довгупанчоху”, – радить дитячий психолог. 

А які, скажіть, будь ласка, риси можуть перейняти дівчатка у героїнь сучасних мультфільмів – таких як “Сейлор мун” чи “Братс”? Адже в їх сюжетах нерідко трапляються невиправдані вбивства, персонажі поводяться далеко не по-дівчачому… Проте і захоплення образами красунь може стати причиною розвитку синдрому принцеси, тож не дивно, що дівчатка рано починають вимагати косметики, модного одягу, прикрас. Негативом є і надмірна сексуальність героїнь японського аніме або нечіткі жіночі та чоловічі риси облич персонажів. 

“З хлопчиками ще складніше – величезна кількість художніх і мультиплікаційних фільмів демонструють агресію, популяризують вій­ну. І відповідна поведінка персонажів стає зразком для хлопчиків. Про це вже давно всі знають, але поки що лише кілька європейських країн вводять заборони на жорстокі сцени в дитячих анімаційних стрічках та художніх фільмах. Чоловік має бути агресивним, але в міру! Образ чоловіка – воїн, лицар, герой. Тому пропонувати своєму синові фільми про боротьбу і героїзм все ж таки потрібно, але не всі з тих, які нав’язують нині телеканали. Вибирайте фільми про мужність, де головний герой бореться за правду. І краще, якщо він буде людиною, а не роботом-убивцею”, – каже дитячий психолог.

Не варто залишати дитину саму за переглядом мультфільмів. Найкраще дивитися і оцінювати їх разом. Якщо мультик добрий, з “інтелектом”, смисловим навантаженням, то чому б не запропонувати його дитині? Якщо ж на екрані коїться щось незрозуміле, таке, що викликає агресію, то й дитина згодом копіюватиме те, що бачила. Тоді доведеться блокувати канали… 

“Після спільного перегляду мультфільму або якоїсь дитячої передачі спитайте в дитини, що вона побачила, як це зрозуміла, що їй сподобалося і, навпаки, що не сподобалося, чи повелася б вона так, як головний герой, чи ні. Треба змушувати дитину мислити логічно, а не просто дивитися і одночасно робити щось інше. За реакцією дитини можна зрозуміти, чи варто їй дозволяти дивитися ті чи ті мультфільми, а чи краще поставити “фільтр”. Теперішні анімаційні стрічки зовсім інші. Якщо вони закордонного виробництва, зверніть увагу на переклад”, – пояснює психотерапевт Олена Міндюк.

Як уже було сказано, будь-який мультик дитина повинна дивитися з дорослими, адже тоді відбувається певна установка: їй пояснюють, добре чи погано чинить герой, коментують саму ситуацію. На думку психотерапевта, це допомагає дитині правильно сприйняти зміст мультфільму. 

В будь-якому випадку все залежить від індивідуальності, від особливості нервової системи дитини. Тому, наприклад, мультики про війну можуть розвинути і почуття патріотизму, і пацифізму. Але повністю відмовлятися від перегляду сучасних анімаційних стрічок все ж не варто, бо тоді дитина буде відірваною від соціуму.