Сьогодні наші родини знову зберуться на Святвечір. На жаль, для чималої кількості сімей це один із небагатьох вечорів у році, коли за один стіл сідають всі рідні. Йорданська вечеря дає нам нагоду повечеряти і помолитися разом. 

На сході України цей вечір ще називають “голодною кутею”, бо вже готують не всі дванадцять страв. І не так важливо, скільки їх, наскільки вони традиційні, як те, чи зуміємо ми відчути смак нашого спілкування, нашої близькості, чи не втратиться за звичаєвістю сутність цього свята – разом освячуватися, разом учитися бути святими. 

Християнство має багато символів, знаків, звичаїв, обрядів. На жаль, нині ми часто втрачаємо здатність їх відчитувати, тож нерідко, відзначаючи великі християнські свята, замість зустрічі з Богом, отримання Його благодаті бачимо лише звичаї, обряди, повір’я...

Одним із таких важливих символів, джерелом благодаті для християн є освячена вода, як її ще називають у наших селах – “свячена водиця”. Здавна християни з вірою пили її для зцілення і освячення, окроплювали нею свої помешкання. Святили воду кілька разів на рік, аби християни завжди мали її вдосталь. Особливо часто, повсюдно робили це на празник Богоявлення – в день, коли Церква святкує входження Ісуса Христа у води Йордану і Його хрещення від Івана.

В цей день водосвяття здійснювали не лише в храмах, а й виходили до водойм – річок, ставків, озер. Освяченою вважалася вся вода. Тому часто Богоявлення в народі ще називають Водохрещем або Йорданом. На жаль, нерідко через наголос на свяченій воді, на “традиції” купання в ополонках губиться богословське значення цього свята… 

Освячення води на площі Ринок

Нагадаємо, що завтра (в неділю, 19 січня) у день Богоявлення о 14.00 на площі Ринок відбудеться загальноміське освячення води за участі духовенства різних християнських конфесій.  Цього року його очолюватиме  владика Ігор Возьняк, Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ,  про це повідомила прес-служба міськради.

Треба нагадати, що той “третій празник”, як сказано в колядці, “старший” від двох перших. Празник Богоявлення є одним з найдавніших у Східній Церкві. Давнішу традицію святкування мають лише Пасха і Зіслання Святого Духа (П’ятидесятниця). Його почали відзначати наприкінці II або на початку III століття. 

Як пише відомий літургіст Юліан Катрій, Богоявлення у перших віках християн­ства вважалося збірним святом, бо стосувалося кількох подій із життя Ісуса Христа, які свідчили про Його божественність, а саме: його Різдва, поклону мудреців, Хрещення, чуда в Кані Галилейській і чудесного розмноження хліба. Також у давнину на празник Богоявлення відбувалося урочисте хре­щення оглашенних, яке називали світлом або просвіченням, а оглашенні звалися просвіченими. Тож і празник Богоявлення називали просвіченням, празником світел і святими світлами, бо Ісус прийшов, щоб усіх просвітити.

В історії святкування Богоявлення на Сході виділяють три періоди. У першому (впродовж III ст.) цей празник містить Христове Різдво, Хрещення, поклін мудреців і чудо в Кані Галилейській. У другому (IV ст.) серед згаданих подій Христове Різдво посідає перше місце. У третьому (кінець IV ст.) празник Христового Різдва і поклін мудреців уже відокремлюють від Богоявлення і переносять на 25 грудня (6 січня стає тільки днем празника Христового Хрещення, а празник Богоявлення за цісаря Теодосія Молодшого – державним святом).

У Східній Церкві це свято належить до 12 великих. У той день – Празник Господнього Хрещення  – Церква наголошує на одній із найбіль­ших та найглибших правд віри – таїнстві Пресвятої Тройці: коли Христос увійшов у води Йордану, пролунав голос Отця: “Це Син мій улюблений, у Ньому моє благовоління”. І Дух Святий у вигляді голуба зійшов на Нього. 

Під час хрещення Іван Хреститель, чоловік, сповнений Святим Духом, оголосив цілому світові: “Це Агнець Божий, який бере на себе гріхи світу”. Гріх – це перепона між нами і Богом , яка не дає нам можливості Його відчувати, чути, знати, розуміти. Люди, які входять у воду на заклик Івана Хрестителя, залишають у ній свій бруд, нечистоту, від цього води стають дуже важкі, а від дотику Ісуса Христа очищаються, бо Він бере на себе той тягар гріхів. 

Як пояснив “Пошті” отець Юрій Щурко, йорданська подія унікальна, бо, сам не маючи гріха, Христос став причасним людської природи, щоб зробити нас причасниками Божої природи, як каже апостол Петро. Бог відкривається нам від слави до слави, показує щораз більше свою любов. На Йордані  він стає солідарним із грішниками. Христос входить у Йордан, який сповнений мертвоти і гріха тих, що каються, щоби все це взяти на себе і, витягнувши на хрест, знищити своєю смертю. Богоявлення показує, як близько Бог хоче бути до нас, навіть із тими, у котрих Бога в житті нема.

“Це свято насамперед вказує на Боже до нас сходження, Божу солідарність з нами. Богоявлення – не просто празник освячення води, це празник оновлення творіння! І тут ідеться про значно ширші поняття, ніж вода. Йдеться про саму речовину, бо всі ми, весь світ складається переважно з води, яка є символом і нашого життя, і переміни всього того, що має бути змінене. А просто налити її у пляшечку і тримати як якусь магічну річ, не відкриваючи себе на Бога, забуваючи, Хто є джерелом і освяченням цієї води і всього життя, означає відмовитися від тих дарів, які через неї можемо отримати. Робити фокус на тому, хто, коли і скільки набрав води, банально і страшно. Це свідчить про те, що ми вважаємо Богоявлення “святом освячення води”, яка має якусь чарівну дію. Вода не має жодного значення, якщо ми не розуміємо, що тим, хто освячує, є Бог”. 

Так, йорданська вода не псується і має багато інших особливих якостей. Але якщо ми не розуміємо джерела цього освячення і вона не стає для нас знаком подяки Богові за новизну, яку Він вносить у наше тління, а маємо її для досягнення якихось своїх цілей, дрібних планів, це вже магізм, завжди зведений до одного – використання Бога в своїх інтересах.

У пам’ять про те, як очистилися води Йордану, в день свята здійснюють водосвяття. Ми отримуємо нагоду користати з тієї благодаті, що виливається на нас через свячену воду. Ми беремо її для освячення помешкань, для зцілення душ і тіл, розуміючи, що через молитву і сходження на цю воду Святого Духа також просимо Бога про преображення наше внутрішнє. Вода є на споживання, на використання. 

В часи небезпеки, випробувань завжди можна окроплювати нею хату, впродовж усього року. Але діє не сама вода –  діє насамперед молитва! Вода є зовнішнім знаком Божого оновлення, очищення нас. 

Зі слів настоятеля церкви Різдва Пресвятої Богородиці Ореста Фредини, це вода, що дарує життя. І перші християни завжди з великою побожністю ставилися до неї. З крапельками водиці отримуємо благодать Святого Духа – Духа, який все оживляє, який дарує життя.

“Святість води від нашої гріховності не залежить, а навпаки, омиває її, дарує чистоту. Але наше ставлення має дуже велике значення, бо коли п’ємо ту водицю в магічний спосіб, без розуміння, що ми – діти Божі, що в такий спосіб на нас виливається дар життя, то дуже багато втрачаємо. Можемо бути поруч з такою дивною присутністю Духа, а поводитися як люди, що уповають на речі, а не на живого Бога. У святості води маємо насамперед бачити Бога, який дає нам благодать у такий спосіб”, – зазначає отець Орест Фредина. 

Маємо давній звичай, що на Богоявлення священик відвідує своїх парафіян і окроплює свяченою водою їхні помешкання. Зі слів отця Юрія Щурка, до душпастирських відвідин треба підготуватися найперше внутрішньо. Якщо освячення води є знаком оновлення всього творіння, яке дарується нам через Ісуса Христа, то через освячення будівлі має прийти благодать в життя нашої родини. Але це відбувається насамперед через те, що ми самі стаємо храмом Святого Духа. Тож готуватися треба сповіддю, читанням Святого Письма, Євангелія. 

А з формальних речей священик радить застелити стіл білим обрусом, який також є символом урочистості та чистоти нашого внутрішнього життя, поставити на нього свячену воду і запалити свічку, яка є символом світла Христового, що просвічує нашу родину. Однак ці зовнішні речі є тільки символами. 

“Якщо ми готуємо стіл, воду, але самі не хочемо ні освячення, ні переміни, спов­нені темряви та гріха, якщо все це стало для нас просто ритуалом, який не є довершенням  всього того, що ми внутрішньо переживаємо, то це дуже тривожний знак”, – вважає священик.  

Сьогодні, завтра в усіх містах, містечках і селах, при кожній церкві здійснюють освячення води на спомин того, що, увійшовши у води Йордану, безгрішний Христос став солідарний усіма нами грішними, щоби визволити нас від усякого гріха. 

Ми віримо, що через освячення води, через її споживання благодать Божа сходить на нас, аби освячувати нас у наших щоденних клопотах.