Наталія Маркевич, практикуючий психолог:
– Чоловіки-батьки ніколи не байдужі до своїх дітей. Таке твердження помилкове! Дуже часто дружина сама винна у тому, що батько не приділяє часу доньці. Матері можуть навіть не помічати, що вже надто широко “охопили” побут, і місця для тата не залишилося.
Ось, наприклад, в сім’ї народилася дитина. І одразу ж після приїзду з пологового будинку нею починають опікуватися переважно мама та бабусі. Тата до крихітки можуть навіть не підпускати. Тато хоче взяти маля на руки, а мама відразу ж починає кричати, аби він цього не робив, бо може ненароком йому щось скрутити, зламати…
Чоловік пропонує скупати дитину, а дружина заявляє, що в неї нежить. Тато хоче піти з немовлям у гості до друзів, а мама каже, що у них хвора дитина… У таких ситуаціях чоловік перебуває на другому плані і в сім’ї нічого не вирішує. Відтак, не відчуваючи, що його потребують, приходить додому і лягає на диван. А коли звикає до такого способу життя, дружина це усвідомлює і починає дорікати за те, що він не займається дитиною.
Раджу матері проявити свою активність через активність тата. Наприклад, запитати: “Що ми сьогодні робитимемо?”, “Що ти пропонуєш?”, “Які в тебе плани на сьогодні?” Тобто не спонукати чоловіка до конкретних дій, а зробити так, щоб ініціатива виходила від нього.