Багато хто з батьків вважає, що їхня дитина, якій три-чотири роки, ще не доросла до математики. Попри це, теперішні першокласники вміють користуватися калькуляторами, комп’ютерами, але зовсім не готові до усного обчислення. 

Насправді дитячий мозок, як і м’язи, потрібно постійно тренувати. І саме прості математичні задачі на віднімання-додавання сприяють активному розвитку розумових здібностей дошкільнят.

“Готовність до математики не проявляється раптово, а формується поступово. Якщо її не розвивати, вона може не проявитися й до десяти років! Тому вже у трирічному віці малюкові разом із вивченням цифр можна пропонувати в ігровій формі перші уроки математики. Результат перевершить найсміливіші очікування – діти залюбки вивчатимуть ази цієї науки”, – запевняє вчитель початкових класів Наталія Коцко. 

Необов’язково відразу братися за складні задачі. Досить, читаючи книжку, звернути увагу дитини на малюнок і разом порахувати, скільки на ньому квіток, метеликів, дерев, будинків. Полічити, чи вистачить усім метеликам квіток, чого більше на картинці – дерев чи будинків. Граючись кубиками, їх також можна порахувати, посортувати на більші-менші чи поскладати за кольорами, а потім визначити, яких більше, а яких менше. На перших порах дитина може плутати поняття “більше-менше”, але це не страшно. Головне постійно тренуватися!

“Наступний крок – пояснити малюкові, що таке “порівну”. Для цього можна запропонувати поділити чотири яблука на двох осіб чи шість цукерок на трьох. Згодом варто переходити до простих логічних загадок. Як свідчить практика, діти просто у захваті від них, часто загадують їх своїм друзям”, – веде далі учитель. 

В чотири-п’ять років можна починати вивчення елементарних математичних дій – додавання, віднімання. Пояснити дитині, що таке плюс і мінус. Наприклад, на столі лежить одне яблуко, біля якого поклали ще одне. Скільки яблук стало на столі? Додавати і віднімати в межах десяти можна і на пальцях. Наприклад, аби додати два і чотири, на одній руці показуємо два пальці, на другій – чотири. Тепер рахуємо скільки їх разом. Те ж саме можна робити з паличками або цукерками. 

“Не потрібно казати: “Запам’ятай: два плюс чотири буде шість”. Дитина повинна збагнути сам механізм рахування: спочатку треба полічити, скільки було (два), потім – скільки додали (чотири), а потім – скільки стало (шість). Аналогічним чином пояснюється й віднімання: спершу рахуємо, скільки є, скільки треба відняти, а потім, скільки залишилося. Запам’ятати слід тільки те, що при додаванні виходить більше, ніж було, а при відніманні, навпаки, менше”, – пояснює Наталія Коцко. 

Нині в магазинах величезний вибір книг і посібників для раннього розвитку дитини. Але перш ніж пропонувати їх своєму малюкові, уважно перечитайте самі. “Не беріть таких книжок, де приклади містять фрази на кшталт “вгадай, скільки буде”, “визнач без розрахунку”. Це неправильний підхід до занять математикою, адже це точна наука, яка не терпить вгадувань. Не можна вчити дитину рахувати, вживаючи слова “вгадай” або “здогадайся”, бо вони передбачають неоднозначні відповіді. При такій постановці питання дитина може зрозуміти, що правильний результат потрібно саме вгадати, а не обчислити!” – застерігає вчителька.

Часто можна чути, як мами першокласників запевняють, що їхні діти більше схильні до гуманітарних наук, а не до точних, серед яких математика. Насправді для занять з цього предмета не знадобляться особливі здібності. Обчислення сприяють підвищенню розумових здібностей дитини, розвивають кмітливість, пам’ять і формують логічне мислення. Що раніше батьки почнуть тренувати мозок малюка простими задачами, то помітнішими будуть  результати їхніх старань.