Не по-осінньому теплий і сонячний жовтень повернув мене у спогади про літо. Спогади про море і гори. Тепле Чорне море і красиві кримські гори… Шаную смаки тих, хто любить відпочивати в Туреччині, Болгарії, Єгипті чи в Греції, але мені цілком комфортно в українському Криму.

Аю-Даг (більш відома як Ведмідь-гора), Демерджі, Ай-Петрі, гора Кішка – кожна вершина Південного узбережжя  Криму особлива. Ведмідь-гора, що поблизу Гурзуфа, має висоту 572 метри над рівнем моря. Це своєрідний талісман Південного берега. 

В околицях Семеїза – гора Кішка, висота якої 254 метри. Родзинкою гори Демерджі (її висота – 1239 метрів) є кам’яні піраміди. Ну і символ Криму – велична гора Ай-Петрі з послідовністю цифр – 1234 метри над рівнем моря. Вона найкрасивіша на сонячному півострові (в перекладі з грецької – Гора святого Петра).  

Яскраві враження, позитивні емоції та адреналін вам забезпечені, якщо вирішити зійти на Ай-Петрі. Ось ви на оглядовому майданчику, а перед вами – така краса, море! Мальовничі краєвиди так зачаровують, що аж дух у грудях запирає! З висоти пташиного польоту видно Ялту, Алупку, Сімеїз та Місхор. Якщо добре вгледітись, то й замок “Ластівчине гніздо” можна побачити. Словами цю красу не передати – сюди варто приїхати і побачити все на власні очі!

Потрапити на Ай-Петрі можна двома шляхами: перший – автомобілем чи туристичним автобусом по серпантину; другий – канатною дорогою з Місхора. Звісно, задля кращих вражень вартує вибрати останній.

Будувати дорогу почали ще в 1967 році і тривали ці роботи аж 20 років. Як зазначає “ВікіпедіЯ”, під час будівництва довелося змінювати проект через те, що навісні канати лягли на скелі, а скель заради будівництва руйнувати не хотіли. Для туристів канатку відкрили в березні 1988 року.

Тут є три станції: “Місхор” (нижня, 86 метрів над рівнем моря), “Сосновий Бір” (середня, 304 метри над рівнем моря) і “Ай-Петрі” (верхня). Протяжність дороги – понад 3,5 кілометра. Відстань між станціями “Місхор” і “Сосновий Бір” – майже 1310 метрів. На середній станції пасажири пересідають у другу кабінку.

Між станціями “Сосновий Бір” та “Ай-Петрі” немає жодної опорної вежі, а відстань між цими станціями становить 1860 метрів. Власне між середньою та верхньою станціями є один з найдовших у Європі безопорних прогонів.

Загалом пасажирська кабінка проходить увесь цей шлях за 20 хвилин, важить 1,5 тонни і вміщає 35 осіб. Кабінки рухаються в протифазі одна до одної по дві між сусідніми станціями. А внизу сосни, виноградники, траса…

Скелі Ай-Петрі нагадують зуби гігантського дракона, що здіймається над яйлою. Чотири з них мають висоту від 7 до 19 метрів, маленьких піків, що утворилися під час вивітрювання неоднорідних рифових вапняків, набагато більше. 

До речі, Ай-Петрі – найбільш вітряне місце в Криму та Україні загалом. В 1949 році тут зафіксували вітер швидкістю 15 метрів на секунду, який тривав 125 днів поспіль. На плато є вітроелектростанція (зараз вона не працює). Зі слів екскурсоводів, у радянські часи тут спорудили комплекс радарних станцій стеження за повітряним і космічним простором.

На плато кримські татари пропонують туристам усілякі сувеніри та розваги – їзда верхи на конях, осликах і поні. Тут сувенірного краму, як кажуть у Львові, до кольору до вибору. Раджу купити на згадку різні тонізувальні трав’яні чаї. Під час затяжних львівських дощів чи в люті морози, смакуючи такий напій, в якому і духмяна лаванда, відчуєте тепло і затишок! 

А як тут заповзято кримські татари припрошують скуштувати шашлик, лагман, плов, шурпу, лаваш та солодку медову пахлаву. Смакота! Особливо лагман (зупа на м’ясному бульйоні з овочами і домашньою локшиною; родзинкою цього наїдку є приправа з цікавою назвою – бадьян). Кримська кухня відома своїми приправами та спеціями і, як наслідок, – неймовірний мікс. Тут багато великих чанів, у яких готують страви, їх аромати також словами не передати…

Запропонують вам і дегустацію різноманітних вин та “чачі” (так називають кримську самогонку). Варто зауважити, що дегустатори поводяться чемно, знають міру – п’яним нікого не бачила! 

Звісно, не можу не сказати, що вперше за всю історію роботи канатки стався форс-мажор: 11 серпня цього року 76 осіб, серед яких 13 дітей, зависли в повітрі у двох вагончиках канатної дороги на висоті 130 і 50 метрів. Операція з порятунку людей тривала до пізньої ночі. Згодом експерти резюмували: причиною аварійної зупинки вагончиків на канатній дорозі “Місхор – Ай-Петрі” була поломка підшипника шківа на верхній станції. Як зазначено на офіційному сайті канатної дороги, “щодня до початку роботи та впродовж дня тут проводять повний технічний огляд”. Але сталося те, що сталося… Після ремонту і ґрунтовної діагностики канатка з 16 серпня знову запрацювала, і охочих покататися не поменшало… 

А буквально кілька днів перед цим випадком канатною дорогою їхала я. Богу дякувати, мене оминув такий прикрий, можна сказати, стресовий інцидент. Добре, коли все добре закінчується…