Важкі сходинки до інформатики
Цього року другокласники почали вивчати комп’ютерну грамоту. Проте навіть у Львові більшість комп’ютерних класів не пристосовані для учнів початкової школи
Нині більшість дітей вже у ранньому віці знає, що таке комп’ютер. Тож давно назріла потреба вчити школярів комп’ютерної грамоти.
Цього року другокласники почали вивчати новий предмет – сходинки до інформатики. Чимало учнів початкової школи вже не просто стали на “першу сходинку”, а здобули й деякі навички. Діти, особливо молодшого шкільного віку, полюбляють різні новації, мають неабиякий інтерес до нових дисциплін.
“Я вже знаю, як називаються усі частини комп’ютера! Оце мишка, це – клавіатура, а це – монітор. А вдома у тата є ноутбук, у нього екран та клавіатура з’єднані”, – розповідає другокласник Олег Мацяк. До розмови долучається і його однокласниця Катруся Бак: “Я сама вмію вмикати і вимикати комп’ютер, вчуся друкувати всіма пальцями у школі і вдома. Мама мені таку гру показала, де можна тренуватися”.
“Мені дуже подобаються сходинки до інформатики, з нетерпінням чекаю кожного уроку. Ми з учителькою в такі класні ігри бавимося, а ще вона пояснює цікаво. Тому це мій улюблений предмет, люблю його більше, ніж математику!” – каже Данилко Максимів.
Здається, немає такого другокласника, якому не подобалися б заняття на комп’ютері. Та й батьки задоволені роботою вчителів, хоча переймалися, чи зможе їхня дитина вивчати цей предмет, чи зацікавиться ним.
Комп’ютер – не забавка!
Кожен урок сходинок до інформатики проводять із використанням комп’ютерів, тож ділять клас на групи, щоб кожен учень був забезпечений індивідуальним робочим місцем. Проте не завжди вдається добре поділити – діти іноді сидять по двоє-троє за одним комп’ютером.
“Насправді школярі можуть перебувати перед монітором лише 10-15 хвилин, не більше. Решта уроку – теоретична частина. Працювати з другокласниками дуже цікаво, вони швидко схоплюють нову інформацію, ставлять багато запитань. Стараюся викладати матеріал у вигляді гри чи використовую мультимедійну дошку. Щоправда, є один великий недолік – комп’ютерні класи не пристосовані для учнів молодшого шкільного віку”, – розповідає учитель інформатики Оксана Шрібак.
Знову бракує грошей…
Парти і столи в спеціалізованих класах розраховані на старшокласників. Учням молодшої школи незручно за ними сидіти, та робити спеціалізовані класи ніхто не квапиться. Це додаткові гроші, які знову ж таки доведеться просити в батьків.
Якщо у Львові чи не кожна школа має хоча б невеликий комп’ютерний клас, то в області ситуація гірша. Ще напередодні нового навчального року під час розширеної колегії департаменту в.о. директора департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації Михайло Брегін повідомив, що на Львівщині 76% шкіл мають доступ до інтернету. Але початкові школи І ступеня забезпечені комп’ютерною технікою всього лиш на 20%.
Школярі можуть сидіти перед монітором лише 10-15 хвилин. Решта уроку – теоретична частина
Зі слів Михайла Брегіна, передбачили мільйон гривень для закупівлі комп’ютерної техніки для шкіл Львівщини, щоб забезпечити викладання інформатики учням і других, і п’ятих класів. Та чи вистачить цих грошей для укомплектування повноцінних класів і коли вони надійдуть, невідомо. Батьки львівських школярів нарікають, що доводиться здавати гроші на техніку для класу.
“Поясніть, навіщо збирати гроші на ноутбуки чи комп’ютери, які мають стояти на вчительському столі?! І так чи не щотижня дитина приносить записки зі школи з проханням принести гроші то на штори, то на вазони, то на ще щось. Добре хоч на інформатику їх водять у спеціалізований клас, а то й комп’ютери довелося б купувати власним коштом”, – обурюється мама другокласника Ангеліна Яворко.
Урок – як гра
І доки чиновники годують обіцянками, вчителі намагаються робити уроки інформатики цікавими та змістовними. Зі слів тієї ж Оксани Шрібак, цей курс – підготовчий, багато тем учні повторюватимуть у старших класах.
“Не можна навантажувати дитину складними термінами, вона їх і так не запам’ятає. Можна повторити кілька разів, але не вимагати, аби другокласники знали їх. Звичайно, дуже хвилювалася, коли йшла на перший урок. Але марно: маленькі школярики дуже допитливі, працювати з ними – задоволення. Потрібно знайти підхід до кожного учня, тому навіть теоретичну частину стараюся викладати у вигляді гри”, – веде далі учителька.
Ми з учителькою в такі класні ігри бавимося, а ще вона пояснює цікаво. Тому це мій улюблений предмет, люблю його більше, ніж математику!
В комп’ютерах є спеціальні вправи – на подвійний клік, користування клавіатурою, використання стрілочок “вправо-вліво”, “вверх-вниз”. Під час кожного уроку дітям організовують таку собі фізкультхвилинку – вони розминаються, виконують спеціальні вправи для очей.
“Другокласникам не варто розповідати про складні алгоритми чи змушувати їх вивчати довгі назви. Навпаки, треба шукати простих шляхів засвоєння матеріалу, тоді буде результат”, – переконує Оксана Шрібак.
Розвіяти сумніви батьків
“Відверто кажучи, думала, що діти просто гратимуться на уроці чи сидітимуть у інтернеті. Але ігри, в які вони бавляться, є тренувальними вправами. На батьківських зборах нам показали їх. Справді, вони допомагають вивчати комп’ютер. Та й удома донечці цікавіше займатися, аніж просто дивитися мультфільми”, – каже мама другокласниці Ольга Кашпрук. Інші батьки теж не проти нового предмета.
“В нас удома немає комп’ютера – вважаю, що знайомити з ним дитину ще рано. Спочатку негативно сприймала запровадження нового предмета в школі, адже комп’ютер – не іграшка. Проте зараз слухаю, як син із захопленням розповідає про ті заняття, різноманітні вправи, і розумію: цей предмет потрібний хоча б із метою ознайомлення. Та й програми, які діти вивчатимуть у третьому і четвертому класах, корисні, бо, зі слів подруги, вже у старших класах вчителі інших предметів дають завдання зробити презентацію чи написати і правильно оформити реферат. Думаю, згодом придбаємо ноутбук”, – ділиться думками мама другокласника Олеся Самоленко.
Добре хоч на інформатику дітей водять у спеціалізований клас, а то й комп’ютери довелося б купувати власним коштом
Страхи батьків можна зрозуміти, адже вони не раз бачили, як комп’ютер використовували неналежним чином. Та всі сумніви намагаються розвіяти вчителі, які показують, що комп’ютер – не тільки ігри, а інтернет – не лише соціальні мережі. Роботу школярів на уроці завжди контролює вчитель!
“Багато дітей на перший погляд ніби й уміють користуватися комп’ютером, та не знають, що таке монітор, що таке мишка, гадають, що інформатика – це спілкування у соціальних мережах. Ми показуємо, як можна знайти корисну інформацію, як створити документ, як друкувати на клавіатурі всіма пальцями, як створити презентацію. Звичайно, усю цю інформацію подаємо поступово, періодично повторюючи”, – пояснює Оксана Шрібак.
Домашнього завдання з цього предмета немає, але й удома школярі закріплюють свої знання. Батьки починають цікавитися сходинками до інформатики, виконувати з дітьми вправи наперед.
“Часто буває так, що старшокласники вчать батьків, як користуватися тою чи тою програмою. Звичайно, не всі другокласники вміють правильно тримати мишку. Тож як перша вчителька показує, як писати ручкою, як її тримати у руках, так і ми вчимо, як користуватися мишкою і клавіатурою”, – запевняє учителька.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
На сьогоднішній день більшість дітей має вільний доступ до комп’ютера у своїх домівках, доступ до інтернету. І дуже часто діти самі опановують цю складну техніку. Та не завжди роблять це правильно, тож потрібен викладач, який скерує їхні знання в потрібне русло.
Звичайно, було б добре, якби в кожному класі були комп’ютери. На превеликий жаль, зараз цього немає. Та батьки можуть компенсувати це, бо удома може бути старий комп’ютер чи новенький айпад. Тому діти в школі отримують теоретичні знання, які зможуть використати на практиці. В кожній школі є мінімальний комп’ютерний клас, де учні мають змогу здобути певну базу. Діти і так багато часу проводять за комп’ютером, а так частинку цього часу використовуватимуть на домашні завдання. Школярі й без того вміють користуватися такою технікою. Головне навчити правильно її використовувати!
Нещодавно був у одній школі і розмовляв з учителькою інформатики. Діти вчаться друкувати, правильно розміщувати пальці на клавіатурі. Мають завдання стільки-то слів написати за хвилину… Нас цього не вчили – друкувати ми самі вчилися. Тому й робимо це непрофесійно. А ці діти вчаться робити це всіма десятьма пальцями. Мудрі люди думають, як зробити, а не дуже мудрі – як не зробити. Тому цей курс для дітей добрий.
Станом на сьогодні це велика проблема. Адже збільшилася кількість годин. А комп’ютерна техніка має здатність старіти. Тож пріоритетом на наступний рік є забезпечення навчальних закладів комп’ютерною технікою, обладнання комп’ютерних класів (бодай по одному зробити для навчальних закладів). Нині на один комп’ютер у Львові припадає 34 учні. І це проблема! На наступний рік доведеться забезпечувати робочим місцем і третьокласників, і шестикласників. Кількість дітей, які займатимуться на уроках інформатики, збільшиться. А враховуючи те, що ми стараємося використовувати комп’ютерні класи не лише на уроках інформатики, а й на інших навчальних дисциплінах, комп’ютерна техніка є необхідною.
Передбачене оснащення і певної вікової категорії дітей. Зараз працюємо над класифікацією – яка це має бути комп’ютерна техніка. Наступного тижня спільно із ІТ-компаніями, вчителями інформатики організуємо круглий стіл. Хочемо обговорити їхнє бачення, якою ця техніка має бути, і після цього створити спеціальну аналітичну довідку, яку подамо міському голові. Бо це основне питання, яке потрібно вирішити наступного року. Згідно з кошторисом, який склали, на ці потреби знадобиться 6,5 мільйона. Міста, які мають власне самоврядування, повинні самостійно забезпечити комп’ютерною технікою школи, а не сподіватися на державу.