Від того, який вапняний матеріал застосовують, залежить, чи можна його вносити одночасно з гноєм, чи ні. Вапно, крейду, доломітове борошно, вапняковий туф дозволяється поєднувати з органікою. Спочатку їх розкидають по ділянці, а потім вносять гній і все разом перекопують.

Гашене вапно або деревну золу комбінувати з цим добривом можна. Річ у тім, що ці речовини містять їдкі сполуки кальцію, які поглинають цінний азот, що виділяється у вигляді аміаку. Якщо використовуєте ці речовини, то гній потрібно вносити восени, а вапнувати вже навесні.

Коли вже всі овочі зібрані, можна робити пастки на цих шкідників. Для цього картоплини краємо на дольки і закопуємо їх у ґрунт.

Місця, де зарили той “скарб”, треба обов’язково позначити: можна поставити палички або таблички. Ненажерливі личинки обов’язково приповзуть поласувати картоп­лею! Через кілька тижнів приманку відкопують, а шкідників знищують.

І ще: дротяників дуже приваблює пирій повзучий – якщо позбудетеся цього бур’яну, то й личинок стане менше.

Такі метаморфози з морквою можуть відбуватися з двох причин: або дуже важка земля (а в ній коренеплодам важко виростати правильної форми), або ж урожай пошкоджений личинкою морквяної мухи.

Якщо на вашій ділянці ґрунт глинистий, варто поліпшити його з допомогою піску чи провітреного торфу. Причому таку процедуру треба робити не раз на п’ять років, а щороку. Після збору врожаю землю належить перекопати і внести ці компоненти.

Найефективніший спосіб протидії морквяній мусі – вкрити насадження будь-яким легким нетканим матеріалом на кшталт лутрасилу. Знімати захисне укриття варто тільки перед збором врожаю.

Хімічних препаратів для боротьби зі шкідником ліпше не застосовувати: самотужки обчислити літ морквяної мухи практично неможливо, а безсистемно застосовувати “хімію” на ділянці не варто. Можна спробувати створити ароматичні відлякувачі шкідників. Для цього в пластиковій пляшці робимо отвори з боків, на дно насипаємо нафталіну. Ставимо відлякувач просто на грядці або ж підвішуємо поруч – шкідники навіть не наближатимуться до насаджень!

Зазвичай морква припиняє ріст при 4-6 °С. Коли температура опуститься до цієї позначки, обережно підкопайте коренеплоди і підсушіть їх на грядці. Гичку повністю не зрізайте – залишайте хвостик не менш ніж 1см. 

Визрілі морквини зазвичай зберігають у мішках. Найкраще пересипати коренеплоди піском. Можна перед закладанням на зберігання обприскати їх настоєм лушпиння цибулі. Якщо на ділянці немає багато мишей, частину врожаю можна залишити на грядці до весни. Тільки при перших приморозках треба обрізати бадилля і прикрити морквини шарами сухого торфу, хмизу і сухого листя.

Є давній перевірений спосіб довготривалого зберігання моркви: здорові й неушкоджені коренеплоди занурюють в глиняну бовтанку, що має консистенцію сметани, після чого обсушують на сонці та складають у ящики. До речі, в перший місяць зберігання у морквинах відбувається інтенсивне утворення каротину, а потім його вміст поступово знижується. Так само можна зберігати й буряки!

Для того, щоб отримати ранній урожай, грядки варто готувати з осені. Виберіть рівну, захищену від північних вітрів ділянку, не в низині. Обов’язково приберіть рослинні залишки, перекопайте ґрунт на глибину 20-25 см, видаліть кореневища багаторічних бур’янів. Можна внести добрива – піввідра перегною або компосту на 1 кв. м, а для кислих ґрунтів підійдуть вапно і зола.

Сіяти моркву, буряк, шпинат, кріп найкраще в другій половині осені. Щоправда, погода нерідко вносить свої корективи. Не поспішайте з висіванням, інакше молоді сходи можуть згубити приморозки!

За нормами витрати насіння при засіванні 10 кв. м становлять: капуста білоголова – 12-15 г; капуста брюссельська, червоноголова, савойська, цвітна, кольрабі – 2-3 г; помідори і перець – 2-3 г; баклажани – 1,5-2 г; огірки – 6-8 г; кабачки і гарбузи – 3-4 г; ріпчаста цибуля – 8-10 г; морква – 4-6 г; петрушка – 8-10 г; селера – 0,6-0,8 г; буряк столовий – 10-12 г, редиска – 17-23 г; горох – 100-200 г; кріп – 30-60 г. 

А садивного матеріалу на таку ж площу знадобиться: 500-600 г часнику, 2,5-4 кг бульб картоплі. Бажано придбати насіння районованих сортів – воно краще пристосоване до місцевих природно-кліматичних умов.