Тут полегшують страждання

У сучасному світі інколи виникають такі ситуації, коли медицина безсила перед хворобою. І тоді людині залишається чекати неминучого… Важко усвідомлювати, що твій час уже порахований і до кінця залишилось так мало…

А ще важче боротися з постійним болем, поганими думками, нормально спілкуватися з родичами, друзями, сусідами. Для тих, що опинилися в такій ситуації, існують спеціальні заклади – хоспіси.

У Львові ще в 1997 році створили перший в Україні хоспіс – спеціалізований заклад для невиліковно хворих людей. Завдання, яке ставлять перед собою його працівники, – створення оптимальної якості життя в умовах важкої хвороби, полегшення безмежних страждань, болю. У лікарні може перебувати до тридцяти осіб.

“Нині, крім нашого хоспісу, діють ще два відділення для невиліковно хворих людей при 4-ій і 5-ій комунальних міських лікарнях. Та й цього замало для такого великого міста, як Львів. Тільки онкохворих маємо більш ніж 53 тисячі! А є ще інші хвороби, які не піддаються лікуванню. Аби приділити належну увагу всім недужим, таких закладів у Львові повинно бути три-чотири”, – розповідає головний лікар Комунальної львівської міської лікарні “Хоспіс” Євген Москвяк.

У Львові ще в 1997 році створили перший в Україні хоспіс – спеціалізований заклад для невиліковно хворих людей

В області таких закладів два – при Сокальській і Старосамбірській районних лікарнях. Тож при бажанні допомогти усім доводиться ретельно відбирати, кому ця допомога украй необхідна вже зараз.

“Важливо, щоб суспільство доросло до хоспісів. Дуже важко віддавати у такий заклад когось із рідних, розуміючи що це вже “остання інстанція”. Навіть для лікарів то непросте завдання. Адже ми давали клятву, обіцяли, що боротимемося за життя до останнього подиху пацієнта. А в хоспісах інший пріоритет – тут полегшують страждання, знімають симптоматичний біль, але саму хворобу не лікують. Проте доцільність існування таких закладів дуже велика, бо допомагаємо не лише невиліковно хворим, а й їхнім родинам, які перебувають у дуже важкому психологічному стані!” – наголошує головний лікар.

Потрібне скерування

“Наш медичний заклад працює в режимі звернення, а мав би працювати планово. Для цього потрібно створити спеціальну базу даних невиліковно хворих. Пацієнт потрапляв би до такої бази, а ми, своєю чергою, опрацювали б його дані, аби покласти в наш стаціонар. Та зараз не можемо приймати стільки людей, скільки цього потребують. Аби потрапити до нашого закладу, треба мати скерування. Крім того, наші лікарі ще раз перевіряють діагноз.

Був у нас такий випадок, коли до хоспісу привезли маленького пацієнта з пухлиною мозку. Для зняття больових синдромів йому призначили комбінацію з антибіотиків. І сталося диво: процес зупинився, пішов у зворотному напрямку! Дитина почала одужувати, і її перевели у стаціонарне відділення іншої лікарні”, – каже Євген Москвяк.

Ми давали клятву, обіцяли, що боротимемося за життя до останнього подиху пацієнта. А в хоспісах інший пріоритет – тут полегшують страждання, знімають симптоматичний біль, але саму хворобу не лікують

Скерування у хоспіс може дати і сімейний лікар. Якщо ж немає можливості потрапити до такого закладу, зняття больових синдромів можливе й у хатніх умовах під контролем фахівця. При всіх поліклініках діють онкокабінети, куди можна звернутися по знеболювальне. Зі слів головного лікаря, це найчастіше наркотичні засоби. Тож, аби зробити ін’єкцію, до хворого приходить медсестра.

Ретельний відбір

“Щотижня наші лікарі засідають і ухвалюють рішення щодо прийому нових хворих. Найперше звертають увагу на больовий синдром, потім – на соціальну проблему. Буває так, що людина з тих чи тих причин не може бути вдома. Термін перебування онкологічних хворих необмежений, неонкологічних – від двох до шести місяців.

Рішення про продовження терміну перебування ухвалює внутрішньолікарняна лікарська комісія. Але про конкретні терміни не йдеться – найчастіше людина у хоспісі перебуває до смерті (від кількох днів чи місяців до кількох років). Одна пацієнтка жила в нас сім років”, – пояснює Євген Москвяк.

При львівському хоспісі є спеціальна бригада, яка виїжджає до невиліковно хворого додому і допомагає зняти больовий синдром. “У нашому закладі спілкуємося з людьми так, щоб вони не згадували про свою недугу, не починаємо їх жаліти. Бувало, знімемо больовий синдром, то й пацієнт тішиться, що все нормально, що може займатися тим, чим хоче. Це допомагає трішки подовжити життя, проте хвороба бере своє…” – веде далі головний лікар.

Дитячий хоспіс

Нещодавно у Львові провели конференцію з доцільності створення дитячого хоспісу. Наразі такий заклад ще в планах.

“Я б таких установ для дітей не створював. Ще в 1998 році намагалися запровадити у себе щось схоже, коли в стаціонарі лежало двоє дітей. Для цього повинні бути спеціальні умови, та й не кожна мама віддасть дитину, що помирає. То дуже складний процес, не адаптований до наших умов. Це моя особиста думка”, – каже Євген Москвяк.

Дитячі хоспіси є в Білорусії та Польщі, але там розробили спеціальні умови: діти живуть удома з батьками і отримують відповідне лікування. Дуже рідко маленькі невиліковно хворі пацієнти перебувають у спеціалізованих закладах.

До теми
Показання до скерування і госпіталізації в КЛМЛ “Хоспіс”

Згідно з рекомендаціями ВООЗ 2002 р., до хоспісу приймають інкурабельних онкологічних, геріатричних, неврологічних хворих та з важкою судинною патологією, що потребують цілодобового кваліфікованого догляду і паліативної допомоги; з онкологічною патологією III-IV ступенів, енцефалопатією, нейрофіброматозом, розсіяним склерозом, центральним паралічем, ускладненнями після пережитих гострих порушень мозкового кровообігу, з хронічними порушеннями мозкового кровообігу, хворобою Паркінсона, хронічною серцевою недостатністю, хворобою Аддісона (важкий перебіг), хронічною нирковою недостатністю, хронічною печінковою недостатністю, віковими психічними розладами та ін.

Протипоказання до скерування і госпіталізації в КЛМЛ “Хоспіс”

Гострі захворювання, хронічні захворювання у фазі загострення, що потребують лікування чи спостереження в умовах спеціалізованих відділень; некомпенсовані захворювання, що потребують спеціалізованого лікування; психічні захворювання (у стадії загострення, особливо за умови соціальної небезпеки для себе чи оточення); дерматовенеричні хвороби; стани після оперативних втручань (спінальні хворі та ті, що внаслідок існуючої патології можуть потребувати реанімаційних заходів чи спостереження і лікування в умовах інтенсивної терапії); стани, що потребують спеціалізованої медичної допомоги (інфекційні хвороби та ВІЛ/СНІД, всі форми туберкульозу).

Адреса Комунальної львівської міської лікарні “Хоспіс”: м. Львів, вул. Котляревського, 53.
Тел.: 237-58-62; 237-35-96. E-mail: hospis_uoz_lviv@ukr.net

коментарі відсутні

Для того щоб залишити коментар необхідно увійти