Празник Воздвиження Чесного Хреста  у Східній Церкві один із дванадцяти найбільших у літургійному році і має давню історію, що поєднує легенди-передання та історичні події. На відміну від Хрестопоклінної неділі, у цей день не тільки вшановують Cвятий Хрест, а у храмах звершують особливий обряд  віднайдення, піднесення і прославлення святого Хреста.

Історики вважають, що передусім дві події дали мотив для започаткування цього празника: віднайдення св. Господнього Хреста в IV столітті і його повернення з Персії на Святу Землю в VII столітті.

Християнська традиція доносить кілька різних легенд про віднайдення Cвятого Хреста, з яких аж три легенди приписують це святій Єлені (померла бл. 330 р.), матері імператора Костянтина Великого. Згідно історичних документів, Хрест на якому був розіп’ятий Ісус Христос, був знайдений у 326 році. Початок празнику Воздвиження дало посвячення храму Господнього Воскресіння, який збудував св. Костянтин Великий на Голготі в Єрусалимі. Це посвячення відбулося дуже урочисто 13 (26) вересня 335 року. 

Наступного дня після посвячення храму було урочисте воздвиження знайденого Святого Хреста. Під час воздвиження (піднесення), народ багато разів взивав “Господи помилуй”. Відтоді Східна Церква щорічно святкує пам’ять посвячення храму Господнього Воскресіння 26 вересня, а празник Воздвиження Чесного Хреста 27 вересня.

Друга важлива подія – повернення Святого Господнього Хреста з Персії до Єрусалиму. Перський цар Хозрой у 614 р. завоював Єрусалим і забрав Господній Хрест до своєї столиці в Ктесифоні. Чотирнадцять років пізніше цісар Іраклій (610-641) після своєї перемоги над персами повернув Святий Хрест і переніс його до Єрусалиму, де 27 вересня відбулося друге урочисте воздвиження (піднесення) Святого Хреста. Відтоді празник носить назву: “Воздвиження Чесного й Життєдайного Хреста”. Тому, що празник Воздвиження нагадував Христове розп’яття і смерть і ставився на рівні з Великодною П’ятницею, з тих пір стало звичаєм у цей день зберігати строгий піст.

На наших землях про обряд Воздвиження Хреста є згадки з ХІІІ ст. В давні часи, воздвиження Святого Хреста проводилося тільки у єпископських кафедральних храмах і великих соборах, де був єпископ і багато священиків. Патріарший Собор 1276 р. дозволив воздвиження проводити по всіх церквах. Митрополит Кипріян (1381-1406) у своєму “Повчанні руському духовенству” пише: “А щодо воздвиження Чесного Хреста, то в кожній церкві, по цілій землі, де живуть християни – Хрест воздвигають, де є хоча б один священик, на славу чесного і життєдайного Хреста”.

За народним повір’ям у цей день земля закривається на зиму, птахи відлітають до вирію, а гаддя повзе, аби сховатися на зимівлю, тому у цей день забороняли ходити до лісу. Церква ж наголошує, що у цей день варто насамперед взяти участь у літургії та в обряді воздвиження {реста, вслухатися у церковні піснеспіви, розважити над ними та тим значенням, яке має хрест у житті християнина.