Друга іноземна: необхідність чи нові проблеми?
Більшість середніх шкіл Львова не здатна забезпечити дітям задовільного знання навіть однієї іноземної мови, як уже треба братися за іншу
фото: prweb.com
Цьогорічних п’ятикласників на початку навчального року чекали сюрпризи: саме на їхню долю випало випробувати новий Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти.
Вчителі, як і батьки, не зовсім розуміють доцільність такого нововведення, адже це призвело до того, що десятирічна дитина щодня має по шість, а інколи і сім уроків. Це неабияк втомлює! І як тепер виділити час на музичну школу, танці, спорт чи якийсь інший гурток? Більшість середніх шкіл не здатна забезпечити дітям задовільного знання однієї іноземної мови. Для цього батькам доводиться наймати репетиторів.
“Моїй Оленці важко звикнути до багатьох вчителів, а тут ще стільки уроків. Ще й у п’ятницю поставили шість важких предметів. Та найплачевнішою у нас є ситуація із другою іноземною мовою. У початковій школі вчили англійську, а зараз донька починає опановувати німецьку. Увесь час плутає слова. Доводиться довго з нею сидіти над домашніми завданнями”, – скаржиться мама п’ятикласниці Оксана Позанська.
Її підтримують й інші батьки, кажучи, що через велике навантаження предметами діти не встигають робити домашнє завдання. “Через таке навантаження дитина не буде знати добре ні першої іноземної, яку вивчала у початковій школі, ні другої, до якої взялася тільки зараз”, – підсумовує Максим Лович, батько п’ятикласника Андрійка.
Обирали батьки чи школа?
А все почалось із того, що минулого року Міністерство освіти і науки України прийняло рішення ввести обов’язкове вивчення у школах другої іноземної мови, починаючи з п’ятого класу. Аби визначити, яку мову хочуть вивчати діти, за всіма правилами, батькам четвертокласників мали б роздати спеціальні анкети, у яких вони повинні були б вказати обрану мову.
“Цього року наші учні як другу іноземну мову вивчатимуть польську. Ще у січні між батьками ми провели анкетування. Звичайно, для нашої школи простіше було б ввести німецьку, проте батьки наполягли на вивченні польської. Ми вирішили не суперечити, хоча знаю, що багато шкіл “грішило” тим, що самостійно обирали вигідну їм другу іноземну”, – розповідає директор ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 м. Борислава Марія Попівняк.
У початковій школі вчили англійську, а зараз донька починає опановувати німецьку. Увесь час плутає слова. Доводиться довго з нею сидіти над домашніми завданнями
Такі школи теж можна зрозуміти, адже мало який вчитель погодиться вести два уроки на тиждень, мати неповне навантаження й отримувати мізерну зарплату. Краще ці уроки віддати вчителю, який ще, окрім іноземної мови, може вести й інші предмети.
“Нам пощастило, адже ще минулого року до свого колективу прийняли молодого вчителя світової літератури, який має і диплом вчителя польської мови. Та, на мою думку, найкраще було б пропонувати батькам обирати ту мову, фахівці з якої є у школі. Наприклад, у школі вже можуть бути спеціалісти з англійської, німецької, французької та польської”, – веде далі Марія Попівняк.
Не знатимуть жодної мови
Думки батьків і вчителів щодо доцільності запровадження другої іноземної мови поділяються на дві категорії – одні вважають це хорошим шансом для школяра, інші, навпаки, не впевнені, чи зможуть діти осилити нововведену програму. Вчителі спеціалізованої школи теж не у захваті від нововведень. Адже тепер потрібно відходити від напрацьованого досвіду і йти по міністерських рекомендаціях.
“Краще досконало володіти однією іноземною, аніж братися за кілька і не доводити справу до кінця. Багато залежить від вчителя. Та через міністерські нововведення виникає багато “але”. Наприклад, у нас для вивчення другої іноземної мови на тиждень виділяли три години. Цього достатньо для того, аби освоїти матеріал. Починаючи з цього року, одну годину забрали. Це не зручно ані вчителям, ані дітям. Адже усі сподівались на одну програму і на більшу кількість уроків, а тепер доведеться усе скорочувати”, – розповідає “Пошті” заступник директора з навчально-виховної роботи з іноземних мов львівської школи-гімназії “Престиж”, заслужений вчитель України з англійської мови Галина Фурман.
У багатьох школах батькам “пропонують” для вивчення основної мови придбати так звані “оксфордські” підручники за 200-300 грн з міністерським грифом, бо школи їх у наявності не мають
На її думку, знати іноземні мови необхідно, адже вони неабияк допомагають у житті. Та до їх вивчення потрібно знайти хороший підхід. У спеціалізованих школах під час вивчення іноземної мови клас ділять на дві-три групи. Під час таких занять, коли на уроці сидить не тридцять учнів, а лише третина, вчитель може приділити увагу кожному. Та й у старших класах є предмети, які викладають іноземною мовою.
“Дуже складно вийти на той європейський рівень знання мов, який від нас вимагають. Перш за все кожна школа повинна мати відповідні кваліфіковані кадри, бути методично забезпеченою. Якщо цього не буде, то й успіху не буде великого”, – резюмує Галина Фурман.
Цікаво, що у багатьох школах батькам “пропонують” для вивчення основної мови придбати так звані “оксфордські” підручники за 200-300 грн з міністерським грифом, бо школи їх у наявності не мають. Зазвичай половина батьків “ведеться” на це, а всі інші стають заручниками, бо інакше діти навчатимуться без підручника.
Ситуація у звичайних школах
У неспеціалізованих школах ситуація ще скрутніша. Якщо гімназії уже практикували вивчення кількох мов, то загальноосвітні школи лише починають звикати до нових розпоряджень. І цим невдоволені як вчителі основної іноземної мови, так і іншої.
“Дві іноземні мови потрібні. Але варто ставити легші вимоги до їх вивчення. Програму з англійської вдосконалили: те, що раніше вчили у п’ятому і ще у першому семестрі шостого класу, тепер потрібно вивчити за один рік. І це при тому, що кількість годин на основну мову зменшили. Звичайно, якщо друга іноземна польська, то тут і батьки можуть допомогти із її вивченням. Та не всі діти одинакові – комусь мови даються легше, комусь важче”, – скаржиться вчитель англійської мови Ірина Волянська. – З цього випливає: якщо дитина не знала добре однієї мови, то вивчення другої тільки посилить її небажання вчитися.
Чи легко зацікавити вивченням мови?
Нині школярів не так легко зацікавити до навчання тільки позитивними оцінками. Тим більше, що цього року у першому семестрі п’ятикласників оцінюватимуть лише вербально.
“Велика заслуга вчителів у тому, що вони стараються цікаво викладати іноземну мову. Ми залучаємо дітей до різноманітних проектів, аби школярі могли на практиці застосовувати іноземну мову. Наприклад, електронне побратимство: діти спілкуються через інтернет зі своїми однолітками з з закордонних шкіл. Також школярі неодноразово займають високі місця на олімпіадах, різноманітних конкурсах.
У дорослому житті можуть навчатися за кордоном, захищати свої наукові роботи. Неодноразово наші випускники приходили і дякували за отримані знання, – ділиться Галина Фурман. – Зараз є дуже багато додаткових матеріалів, які можна запропонувати дітям. Але все це доводиться вчителям купувати за власні кошти. Окрім цього, наші вчителі іноземної мови постійно вдосконалюють свої знання, ходять на курси, беруть участь у круглих столах. Якщо вчитель сам не вдосконалюється, він не зможе дати належної освіти своїм учням”.
Дітей до вивчення мови можна зацікавити різноманітними іграми, переглядом фільмів, мультфільмів, читанням книжок в оригіналі, слуханням популярних пісень
Та не завжди звичайним вчителям вдається використовувати усі блага цивілізації на уроках, хоч як би їм цього хотілося. “Дітей до вивчення мови можна зацікавити різноманітними іграми, переглядом фільмів, мультфільмів, читанням книжок в оригіналі, слуханням популярних пісень. Так, усе це можна робити на уроках, і навіть такі види навчання передбачені програмою. Але коли на школу є один проектор, коли немає належного місця аби переглянути відео, коли магнітофони застарілі, а комп’ютери заняті – то що ж тоді?
Ніби і є ті додаткові матеріали, і хочеться по-новому вчити дітей, але не завжди можна це зробити. Вчителі й так викручуються – приносять свої ноутбуки, купляють за свої гроші книжки для себе, а потім дають ксерити їх дітям. То ж про яке якісне вивчення іноземних може йтися?” – резюмує Ірина Волянська.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
Звичайно, усе це потребує чималих організаційних і фізичних зусиль. Але праця завжди робить людину кращою. Те, чи школяр добре знатиме іноземні мови, багато у чому залежить від батьків. Справа в тому, що чимало дітей вчить дві іноземні мови: з приватними репетиторами, з батьками, на додаткових курсах. Якщо батьки не займаються зі своїми дітьми і хвилюються через те, що вони не знатимуть мови, – їхня проблема.
На сьогоднішній день у школі роблять усе для того, аби уже з п’ятого класу можна було отримати хороші знання іноземних мов. Це не є легко, але краще вчитися у п’ятому класі, ніж робити це у 30 років. Аби все вдавалося, потрібно організувати роботу як в школі, так і вдома. Для цього потрібен час та відповідні зусилля. А решта – просто пошуки причин своєї ліні. Щодо того, що батьки можуть скаржитися на некваліфікованих вчителів – це все технічні речі. Будь-який вчитель (чи він кваліфікований більше, чи менше) проводить урок таким чином, що школяр має можливість провести 45 хвилин у іншому мовному середовищі, почути щось нове, вивчити слова чи фрази.
Ми не очікуємо на те, що всі школярі будуть відмінниками і досконало володітимуть іноземною мовою після 11 класу. Але більшість із нас повинна знати другу іноземну мову для комунікації, порозуміння з іншими і задля пошуку самого себе. Я не говорю про вільне володіння іноземними мовами, адже для цього потрібно вчитися у спеціалізованих школах і постійно вдосконалюватися. Але щоб порозумітися з іноземцями, комунікувати зі світом – достатньо тієї програми, яку викладають зараз у школах.
З вчителями проблеми не було, адже із різким зменшенням класів і, відповідно, учнів у школах багато з них працювало на неповне тижневе навантаження. А введення другої іноземної мови дало можливість довантажити їх. Відповідно, вакансій вчителів іноземної мови у нас цього року не було.
Школи повністю забезпечені підручниками, але питання в іншому – аби надавати кращі знання, вчителі іноземних мов відмовляються від основних підручників і використовують на уроках, наприклад, оксфордські навчальні комплекти. Вони рекомендовані Міністерством освіти, але воно не закуповує їх для шкіл. Батьки купують підручники за власні кошти.