Це третє місто після Києва та Львова за кількістю культурних і природних пам’яток, а також туристів, яких щороку більшає.

За різними підрахунками, у Кам’янці майже 200 давніх архітектурних споруд. Мабуть, тому місцева влада торік вирішила увіковічити гостей Кам’янця-Подільського, поставивши у центрі міста пам’ятник Туристові. Худий, голод­ний, дещо здивований, але з повною торбою грошей – ось такий він, подільський Турист. 

Варто лиш раз побувати у цьому мальовничому куточку України, і ви точно захочете приїхати сюди ще раз! Хоча б тому, що не встигли побачити всього, як ми, або ж недостатньо насолодились неймовірною красою природи та архітектури. Недарма це унікальне поєднання ландшафту і будівель, що відображає культуру та історію різних епох і національностей, спричинилося до того, що Кам’янець охрестили “Квіткою на камені”, “Перлиною Поділля”. 

Річка Смотрич, що тече у живописному глибокому каньйоні, розділяє місто на дві частини – нову і стару. Стара частина розташована на півострові, який є унікальним природним утворенням. Потрапити до неї можна через великий міст. У сучасних межах Кам’янця  річка утворює три півострови, на яких є історичні райони – Старе місто, Руські та Польські фільварки.

Кам’янець-Подільський називають містом трьох націй, адже тут жили (та й  досі живуть) українці, поляки і вірмени. Кожна нація мешкала і працювала у певному районі, що дало йому відповідну назву. Кожен район мав свою велику площу, свій ринок, магістрат, а також культові будівлі. 

Старе місто найбільш цікаве для туристів. Його не можна уявити без знаменитого Старого замку – унікальної оборонної споруди ХІІ – XVII ст. Він є візитною карткою міста та одним із найпопулярніших туристичних об’єктів Украї­ни. В 2007 році фортеця увійшла до переліку “Семи чудес України”. Перші згадки про неї походять із ХІІ ст. Літопис приписує будівництво кам’яного замку литовським князям Коріатовичам, які в середині XIV ст. заволоділи Поділлям, а близько 1374 року зробили Кам’янець столицею свого князівства. Тому на початку XVI ст. були зведені й перебудовані 12 башт Старого замку. 

За свою багатовікову історію місто-фортеця було взяте лише двічі: у 1393-му литовським князем Вітовтом (через незгоду серед вояків гарнізону, що перебував у фортеці) та в 1672-му – турками (завдяки більшій у 60 разів (!) ворожій армії). Фортеця має одинадцять башт. У кожної з них своя історія і назва. Найвища – Папська, бо була збудована за гроші, надіслані Папою Римським Юлієм II. Її ще називають Кармелюковою, бо в ній тричі був ув’язнений український народний герой Устим Кармелюк. У Чорній (кутовій) башті є криниця завглибшки 40 м і діаметром 5 м, видовбана у скелі. 

У славнозвісних підземеллях Замкового комплексу відкрили експозиції, що відтворюють сторінки його історії. Виклавши за вхід 80 гривень, зможете відчути себе середньовічним лицарем: покататися верхи на коні, постріляти з арбалета чи лука, власноруч викарбувати пам’ятну монету. У західному бастіоні реконструювали панораму оборони замку 1672 року під час турецької навали. У східному бастіоні розмістили експозицію, присвячену історії легкої метальної зброї на Поділлі. Донині збереглася система ходів і казематів. 

Треба зазначити, що історичне минуле Старого міста приховує безліч таємниць. Тому часто можна почути від туристів багато легенд про привидів і своєрідну енергетику фортеці… Але Роман, наш екскурсовод, запевнив, що ніяких примар у Кам’янці немає, що все це вигадки. 

Окрім замкової фортеці, у місті  ще дуже багато цікавих споруд та місць, але розповісти про всі “Пошта” не може (принаймні у цьому номері). Дуже багато церков, костелів, монастирів, приміщень, що колись були святинями. Неможливо не помітити, що всі вони мають цікаву архітектуру, є поєднанням різних стилів та віросповідань, що змінювались тут доволі часто. В центральних кварталах споруджений комплекс Домініканського монастиря (тісно пов’язаний із родом Потоцьких). Він заснований у XIV та остаточно сформований у середині XVIII століття в бароковому стилі архітектором Яном де Вітте. 

Цікавою історично-архітектурною пам’яткою є й Петропавловський костел, що був катедральним. Споруду, будівництво якої почалося ще у XV столітті, впродовж віків не раз добудовували. Одна з найцікавіших прибудов – у вигляді мечеті та мінарету – з’явилася наприкінці XVII століття за часів турецького панування. Але згодом християни повернули собі святиню, встановивши на вершині мінарету… фігуру Діви Марії. Такого унікального поєднання сакральних споруд ви не побачите ніде у світі! 

І ще один туристичний об’єкт, який належить обов’язково відвідати, – Тріумфальна арка Пет­ропавловського костелу. Збудована за проектом того ж Яна Де Вітте (чи то голландця, чи то вірменина – коменданта фортеці) на честь приїзду останнього польського короля Станіслава Августа. Про що на арці свідчить напис: “Тут проходив король Станіслав Август 11 листопада 1781 року...”.

Як відомо з історії, правління Станіслава Августа обернулося для поляків катастрофою, але чомусь появилася прикмета: якщо проходити через Тріумфальну арку і думати про сокровенне, то бажання неодмінно збудеться! Чи це правда, невідомо, але знаємо, що українські політики, які загадували тут бажання, невдовзі ставали президентами, прем’єрами…

Аби ваша мрія збулася, зайдіть під арку і торкніться правою рукою вмурованого у стіну хреста.