Призначення року

21 липня 2012 року папа Бенедикт XVI поблагословив рішення Синоду єпископів УГКЦ і призначив о. Бориса Ґудзяка титулярним єпископом міста Каркабія та Апостольським екзархом для українців-католиків у Франції, Бельгії, Нідерландах, Люксембурзі та Швейцарії. 26 серпня у Соборі святого Юра у Львові відбулась архиєрейська хіротонія отця Бориса Ґудзяка. На інтронізацію владики Бориса як апостольського екзарха для українців-католиків у Франції, Бельгії, Нідерландах, Люксембурзі та Швейцарії, яка відбулася 2 грудня у соборі Нотр-Дам де Парі, з’їхалися тисячі українців з усього світу.

Рік Патріарха

Цей рік  не тільки в УГКЦ, а й в усій Україні пройшов під знаком Патріарха Йосифа Сліпого, 120 років від дня народження якого виповнилося 17 лютого. Як не дивно, ідею вшанувати його пам’ять підтримали не тільки вірні УГКЦ, а й народні депутати України.  Численні конференції, презентації та інші заходи нагадали українцям заповіт Патріарха Йосифа розбудовувати на християнських засадах вільну україн­ську державу. 

Проща року

У жовтні у Римі під час Всенародної прощі після реконструкції благословили святиню греко-католиків – собор cвятої Софії, збудований Патріархом Йосифом Сліпим ще у 1967-му. 

Ця проща є першим всенародним паломництвом такого масштабу до Вічного міста, яке УГКЦ приурочила до 120-ої річниці народження Патріарха Йосифа. Тут разом молилися понад сім тисяч прочан із України та всього світу. У Римі Глава УГКЦ Святослав (Шевчук)  закликав усіх 18 серпня 2013 року приїхати на Всеукраїнську прощу до Києва з нагоди 125-річчя Хрещення Русі-України та Року віри.

Ювілей року

Католицька церква численними заходами відзначила 50 років початку роботи ІІ Ватиканського собору, який став найбільшою подією у християнському світі в ХХ столітті. 

Цей собор, скликаний Папою Іваном ХХІІІ для того, щоби відновити Церкву. Собор визначив, що Церква – це не лише ті люди, які ходять з нами на службу Божу, а кожна людина, яка шукає Бога. Це стало стимулом для розвитку екуменічного руху. Також він був визначальним для розвитку і збереження самобутності всіх східних Церков, а серед них і УГКЦ, яка на той час перебувала у діаспорі і підпіллі. 

Вшанування року

Мати сміливість протиставитися двом найстрашнішим тоталітарним системам, не тільки словом, а й своїм життям проповідувати любов до ближнього, не ділячи людей на своїх і чужих – подвиг достойний пам’яті нащадків, подвиг, який довершив парох Перемишлян і “Майданека” о. Омелян Ковч. Аби вшанувати його 11 травня до Перемишлян на прощу прибули понад тисячу душпастирів з усіх єпархій та екзархатів УГКЦ та 11 владик. Очолив прощу Глава УГКЦ патріарх Святослав (Шевчук). Він освятив та відкрив пам’ятник блаженному священномученику о. Омеляну Ковчу, покровителю українських греко-католицьких душпастирів. 

Новобудова року

Перед початком нового навчального року, 26 серпня, Патріарх УГКЦ Святослав Шевчук та ректор УКУ владика Борис Ґудзяк у співслужінні з єпископами та священиками звершили чин освячення новозбудованого Колегіуму українського католицького університету. Це перша з черги споруда нового студентського містечка, яка виросла за останні два роки на місці радянського довгобуду. Разом зі студентами у Колегіумі житимуть викладачі, куратори, адміністратори, монахині-редемптористки, люди з особливими потребами, а у гостьових квартирах – дипломати, політики, художники, інтелектуали. 

 Фото року

Фото зустрічі двох духовних лідерів України – предстоятеля УПЦ митрополита Володимира  Сабодана та екс-Глави УГКЦ кардинала Любомира Гузара – опинилося на шпальтах багатьох газет та здобуло величезну популярність у соцмережах.  Його зробили 24 листопада перед початком Екуменічної молитви біля Національного меморіалу пам’яті жертв Голодомору в Києві за загиблих унаслідок Голодомору 1932-33 років на теренах України. Воно стало свідченням духовної єдності українських церков.

Ажіотаж року

Обіцяний на 21.12.2012 кінець світу так і не стався. Хтось орендував чи купував бункери, хтось продавав набори для виживання, хтось запасався свічками, крупами чи сірниками. Соціологи визначали наскільки люди вірять у ці пророцтва та як збираються виживати. 

Цей ажіотаж став свідченням певного стану нашої цивілізації: з одного боку – люди зберегли в собі ще страх Божий, з іншого боку показав кризу духовності, бо той кінець світу, який пророкували, пов’язаний зі страхом і погибеллю, а не визволенням від зла і гріха, як трактує його Святе Письмо. Все минулося, світ святкує Різдво, готується зустріти Новий рік і живе новою надією.