Хлопчик народився шестимісячним і вижив усупереч страшним прогнозам лікарів. Щоб трирічній львів’янин навчитися самостійно сидіти та ходити, потрібно 35 тис. євро на курс реабілітації в Італії 

Кажуть, коли народжується дитина, Господь дає їй ангела-охоронця. Коли ж малятко з’являється на світ недужим, із фізичними вадами, то головним ангелом-охоронцем для нього стає мама, якій Господь дарує величезну силу волі та терпіння. 

Так і для трьохрічного львів’янина Юліанчика Сторожа батьки стали тими ангелами-охоронцями, які прагнуть, щоб їхня дитина жила пов­ноцінним життям. 

Через важкі передчасні пологи та крововиливи у мозок, які спричинили ураження центральної нервової системи, Юліанчику поставили діагноз – дитячий церебральний параліч, спастичний тетрапарез. 

Попри те, що діагноз важкий, недугу можна лікувати! Тож батьки шукають усі можливі способи, щоб поставити дитину на ноги. Сьогодні головне завдання для родини – зібрати 35 тис. євро, аби  Юліанчик із мамою змогли поїхати на лікування та реабілітацію у римську клініку Bambino Gesu. 

Бажана дитина

Молоде подружжя, Надія та Іван Сторожі дуже хотіли, щоб у їхній сім’ї з’явилося дитя. Тому, коли жінка завагітніла, радості не було меж. Вагітність проходила нормально, та й аналізи нічого поганого не віщували. Але на шостому місяці здоров’я мами різко погіршилось.

“У суботу, коли раптово почав дошкуляти біль у спині, зателефонували до лікаря. Та вона нічим не могла зарадити, мовляв зараз вихідні, чекайте до понеділка. Біль був нестерпним, тому чоловік відвіз мене в обласний перинатальний центр. У неділю вранці, 19 липня 2006 року, народився наш хлопчик”, – розповідає мама Надія Сторож. 

Дитину відразу ж забрали у реанімаційне відділення і помістили у спеціальний кувез, закритий прозорим ковпаком. Як з’ясувалося  згодом, хлопчик під час народження травмувався, і у нього виявили крововиливи у мозок ІІ стадії. 

Через чотири дні дитину перевезли у у реанімаційне відділення для новонароджених та недоношених дітей львівського медуніверситету, де рятують таких маляток. Проте лікарі не давали Юліанчику шансів на одужання.

“Нас налаштовували на те, що дитина найімовірніше не виживе. Цей період був вкрай важким, адже бачити немовля ми могли лише  45 хвилин на день. Тож більшість часу ми з чоловіком проводили у храмі. Так ревно я ніколи не молилася, у Бога просила єдиного – щоб Він не забирав моєї дитини, щоб росла нам на втіху”, – згадує  Надія.

І Бог почув материнські молитви, сину стало краще. Попри  невтішні прогнози лікарів, тромби розсмокталися, дитина набирала вагу, а вже через два місяці хлопчика виписали додому. Це було справжнім дивом та святом для усіх!

Невтішний діагноз

“Після тих страшних місяців здавалося, що все позаду. Юліанчик ріс, набирав вагу, усміхався, агукав, дарував нам велику радість. Єдине, що тривожило – син ніяк не сідав. Хоч мене й переконували, що все нормально, на серці було неспокійно. Вже згодом дізналися, що крововиливи, які сталися при народженні, вразили центральну нервову систему”, – каже Надія.

Вже коли хлопчику виповнилося півтора року, лікарі приголомшили батьків невтішним діагнозом –

ДЦП, спастичний тетрапарез. Та так просто здаватися вони не хотіли. Тепер головною метою у житті Надії та Івана стало знайти спосіб вилікувати свого синочка.  

Юліанчик постійно їздить у реабілітаційний центр “Джерело”, йому регулярно роблять масаж, разом із татом хлопчик плаває у басейні. А найбільше малому подобається реабілітація на конях. На жаль, лікування в Україні не дає позитивних результатів.

Шанс стати на ноги

“Ми постійно проводимо лікування синочка в Україні, але всі спроби самостійно сісти та ходити даються Юліанчику важко. Лікарі кажуть, що хлопчик перспективний, проте йому потрібна постійна фахова реабілітація, – розповідає мама Юліанчика. – Дитинка наших знайомих, з якими ми зустрілись на плаванні, має аналогічний діагноз. Донька пройшла курс реабілітації в римській клініці Bambino Gesu. За дуже короткий проміжок часу дівчинка сіла, почала повзати і пішла за одну ручку. Якщо б у моєї дитини були такі результати – я була б найщасливішою мамою у світі”. 

Підбадьорені такою інформацією, батьки також вирішили звернутися за допомогою у клініку Bambino Gesu. Спочатку вони надіслали офіційний лист разом із документами малюка, його аналізами та медичними довідками. Також, вони подали прохання на безкош­товне лікування.

“Відповідь не забарилася. Нас приймають на лікування, але з умовою, якщо ми оплатимо курс реабілітації вартістю 35 тис. євро, який триватиме три місяці. На жаль, мізерна зарплата не дає змоги оплатити послуги лікарні, тому ми звертаємось за допомогою до всіх небайдужих”, – каже пані Надія. 

Допомогти може кожен

Хлоп’я зі щирою усмішкою та красивими оченятами радісно дивиться на цей світ. Його прагнення до життя просто неймовірне, адже після народження він так відчайдушно боровся за кожен свій подих. Юліанчик любить слухати дитячі віршики, для нього неабиякою забавою є дослідження навколишніх звуків. 

Він дуже хоче жити, як усі дітки – ходити по травичці, відчувати під своїми маленькими ніжками землю, самостійно сидіти. 

“Юліанчик дуже позитивна дитина, це наше маленьке сонечко, яке з кожним днем дарує все більше радості не тільки нам, а й усім навколишнім! Юльчик любить слухати казочки і дитячі пісеньки, кататися на кониках, гуляти, плавати в басейні. Своєю дитячою безпосередністю він дарує нам віру в майбутнє”, – розповідає мама. Допомогти малюку може кожен, батьки будуть раді кожній гривні перерахованій на банківський рахунок. А щира усмішка дитини стане найкращою подякою благодійникам.